Яким може бути Кабмін під проводом Наталі Яресько та чого від нього чекати українцям.
Інформація про можливу відставку прем'єра Арсенія Яценюка з'явилася 26 лютого. А вже 4 березня, за даними ЗМІ, Наталя Яресько нібито погодилася обійняти посаду прем'єра. Але на певних умовах, пише Віктор Гаценко у №10 журналу Корреспондент від 18 березня 2016 року.
Уряд, за її словами, має бути технократичним (без партійних квот); потрібен обов'язковий прямий діалог з парламентом та підтримка ініціатив Кабміну всіма фракціями; віце-прем'єрами повинні стати Борис Ложкін (глава Адміністрації Президента) і Дмитро Шимків (заступник голови АП); заступник міністра економіки Юлія Ковалів повинна стати міністром енергетики. Плюс до нового уряду повинні ввійти Віталій Ковальчук (перший заступник голови АП), чинний міністр енергетики Володимир Демчишин і глава Мінсоцполітики Павло Розенко.
При цьому міністр фінансів суперечить сама собі в частині зречення від партійних квот. Адже і вона, і люди, яких вона просуває, – саме квота Блоку Петра Порошенка і самого Президента. А Ковалів – у минулому протеже Ірини Акімової, впливової регіоналки, першого заступника голови Адміністрації Президента Віктора Януковича з 2010 до 2014 року.
У ЗМІ Яресько називають міністром-технократом. Дійсно, уродженка американського міста Елмхерст (штат Іллінойс) з родини українських мігрантів (батько – з Полтавщини, мати – з Івано-Франківщини), вона багато років віддала розвитку українського малого та середнього бізнесу.
Випускниця університету Де Поля і престижного Гарварду надала перевагу керівництву українським Фондом прямих інвестицій у малий і середній бізнес (WNISEF), де пропрацювала з 1995 до 2006 року перед перспективною роботою в Держдепі. А у 2006-му разом з партнерами заснувала успішну керівну компанію Horizon Capital, яка володіла великими частками у відомих українських компаніях і банках (у тому числі була акціонером у банках Платинум і МТБ Банк).
В її біографії також зазначена робота в консультативній раді з питань іноземних інвестицій і в консультативному комітеті Українського центру сприяння іноземному інвестуванню (під час президентства Віктора Ющенка), а також участь у програмах Фонду Віктора Пінчука.
Борг з відстрочкою
Тим часом, зараз Яресько перебуває у складі уряду, якому Верховна Рада висловила недовіру, і несе тягар відповідальності за невиконання реформ. Економічні аналітики стверджують: у ввіреній Яресько сфері – ніяких змін. А оголошену успішною реструктуризацію держборгу України перед іноземними донорами аналітики вважають провальною.
Через суперечності з низки питань, у тому числі і щодо списання держборгу, подав у відставку заступник міністра фінансів Ігор Уманський. Він заявив, що державні бонди тепер у руках у кредиторів, які погодилися «пробачити» Україні борг. А вони прив'язані до зростання ВВП, і як тільки ВВП зросте до 3%, кредитори отримуватимуть з кожного приросту дуже великі гроші.
«Робота Яресько на посаді міністра фінансів не запам'яталася нам серйозними реформами у ввіреній їй сфері. Найбільше її досягнення – проведена реструктуризація держборгу перед зовнішніми кредиторами, списання 20% боргу ($ 19 млрд). І вона дуже суперечлива. Адже після 2020 року ми будемо платити не частину бюджету, а частину зростання ВВП, що дуже небезпечно. Зараз ми платимо менше, а потім будемо значно більше. І це не буде хвилювати нинішнього міністра фінансів, оскільки вона напевно займатиметься зовсім іншими справами. Нам, звичайно, була необхідна реструктуризація, але здійснювати її треба було значно м'якше», – каже президент інвестиційної групи Універ Тарас Козак. Раніше він заявляв, що у разі зростання української економіки на 7-8% у рік після 2020 року кредитори будуть щорічно отримувати за деривативами $ 3-4 млрд.
Вкрай непереконливою реструктуризацію вважає і голова Центру ринкових реформ Володимир Лановий. «Ми будемо платити більше, ніж відсотки за боргом, – преміювати когось у дуже великих розмірах протягом 20 років. Тоді за будь-яких обставин у майбутньому ми не зможемо мати високої динаміки зростання економіки. Ці гроші підуть комусь іншому, а не на соціально-культурний розвиток нації», – каже він.
Бюджет на коліні
Фахівці та підприємці дуже незадоволені тотальним провалом податкової реформи і залишеними репресивними функціями у ДФС. Всупереч введеному у 2014 році мораторію податкових перевірок різного бізнесу, вони все одно залишаються.
Виною всьому діри в законодавстві, коли один закон суперечить іншому, що дозволяє, грубо кажучи, «кошмарити» бізнес. Згадати хоча б нальоти податкової міліції на IT-компанії восени минулого року.
«Незважаючи на недавні реформи, чинна загальна система оподаткування залишається складною, але її складність пов'язана, головним чином, із заплутаною і часом двозначною мовою її текстів, що тягне за собою відмінне і довільне тлумачення законодавства. Це створює плідне підѓрунтя для антагонізму між платниками податків і ДФС, а нестача дієвих механізмів врегулювання спорів (адміністративних або судових) тільки загострює його», – зазначає МВФ у своїй січневій доповіді.
Мінфін, спираючись на вимоги Фонду, наполягав на жорстких податкових змінах. На відміну від депутатського корпусу, який спільно з громадськими організаціями та представниками бізнесу розробив більш щадний податковий проект. Однак прийняття нового Податкового кодексу (як, втім, і держбюджету) під Новий рік з порушенням усіх норм і правил ще більше підірвало довіру до Яресько.
«Сама реформа Податкового кодексу була презентована не як текст, а як чотири малюночки, де все по 20% [маються на увазі ставки ПДВ, ЄСВ, ПДФО]. А самого тексту не було, ми не могли на нього посилатися. Його фактично вкрали з Міністерства фінансів. І тільки на початку грудня він з'явився. Це ненормально, коли 1 січня вже набуває чинності ПК, а Мінфін його приховує від громадськості до грудня. Упевнений, приховував би далі», – обурюється Козак.
Щорічно заводять кілька тисяч кримінальних проваджень проти підприємців, які незаконно ведуть бізнес і мінімізують податки. Але до суду від загальної кількості доходять тільки десятки справ
Є й другий бік медалі – несумлінність бізнесменів. За словами Козака, щорічно заводять кілька тисяч кримінальних проваджень проти підприємців, які незаконно ведуть бізнес і мінімізують податки. Але до суду від загальної кількості доходять тільки десятки справ. На думку фінансиста, це означає, що питання вирішуються після давання фіскалам хабарів.
Не побачив змін у реформуванні податкової системи – як і всього держапарату – і Тантелі Ратувухері, начальник управління макроекономічних досліджень Укрсоцбанку.
«Податкова реформа неможлива без реформи бюджетної системи. Скільки не збільшуй податкові ставки, грошей у бюджеті не вистачатиме, поки не буде переглянута вся бюджетна система. А це і зміни в митниці, податкові збори, бюджетні витрати. Наприклад, чітко розподілити, скільки потрібно грошей бюджету і скільки розподіляється через бюджет. Звідси – вже говорити, стільки ми проводимо через митницю, стільки – через платежі, фонди, податки. Оптимізації фінансового балансу я не бачив. Навіть дані про те, скільки коштів розподіляється через центральний бюджет, коливаються», – наголошує економіст, зауважуючи, що подальшого обговорення фіскальної реформи з усіма, кого вона зачіпає, на сьогоднішній день не відбувається.
Запаморочення від прогнозів
До мінусів Яресько та всього Мінфіну можна віднести і провал бюджетної децентралізації, яку відомство подає як реформу місцевого самоврядування. У разі зростання доходів місцевих бюджетів частка центрального бюджету не зменшується, і регіони все так само залежать від Києва. За ідеєю, податки повинні йти в місцевий бюджет, а цього поки що немає, каже Тарас Козак.
У цьому контексті Ратувухері зауважив таке: «Зважаючи на все, бюджетна децентралізація не є метою Міністерства фінансів. Під час підготовки бюджету на 2016 рік я помітив певну тенденцію згортання цієї програми – як мінімум скорочення тієї частки бюджетних надходжень, яка йде в регіональні бюджети».
Іншими словами, частина податків, яка йшла до місцевих бюджетів, буде знижена в порівнянні з попереднім роком. Тобто гроші йдуть назад до Києва, а вже потім розподіляються по регіонах. Якби не чиновницька жадібність, децентралізацію можна було зарахувати як досягнення Мінфіну.
Мають місце і занадто завищені економічні прогнози Яресько.
«Мінфін залишився осторонь від таких процесів, як гіперінфляція у 2015 році, девальвація гривні, діяльність тіньової економіки і несплата податків, непрозорі витрати (незрозуміло, скільки пішло, наприклад, на армію, а скільки вкрадено або пішло на рови, стовпи та інше). Це свідчить про неприйнятність усієї системи для суб'єктів господарювання», – нагадує Лановий.
Зі свого боку, екс-губернатор Львівщини, міноритарний акціонер Укргазбанку Василь Горбаль прогнозує значне зростання інфляції, що не відповідає показникам, закладеним у бюджет 2016 року Мінфіном.
«За даними Мінекономрозвитку, у цьому році нас чекає зменшення зростання валового внутрішнього продукту. Якщо раніше це було 1,5% (+/- 0,5%), то зараз це 0% (+/- 0,5%). Водночас спільний прогноз уряду і Нацбанку за рівнем інфляції передбачає 13% інфляції. Однак зростання тарифів обов'язково вплине на її рівень. З урахуванням так званого інфляційного хвоста (інертний процес інфляції) інфляція може з 13% дійти до 24%. Тому виникає питання про реальність показників, закладених у бюджет-2016. А його готував Мінфін. Чи будуть в ньому зміни (навесні або пізніше), ініційовані міністерством, поки що залишається під питанням», – пояснює Горбаль.
Спливає в пам'яті і 2%-ве зростання економіки у 2016-му, оголошене Яресько в минулому році. Буквально на днях Мінфін переглянув прогноз в гірший бік – до 1% зростання ВВП.
«Яресько восени сказала, що у 2016 році зростання економіки буде 2%, а за позитивних розкладів – усі 4%. І якщо ми будемо рости по 4% на рік, то через 20 років ми наздоженемо Швейцарію за обсягами ВВП. Там зараз ВВП становить $ 600 млрд, а у нас – близько $ 100-110 млрд, в залежності від курсу валют. На жаль, пані Яресько неправильно порахувала. За зростання у 4% через 20 років ми вийдемо лише приблизно на $ 235 млрд. Тобто, менше половини того, що має Швейцарія станом на 2015 рік. Крім того, немає абсолютно ніяких передумов для економічного підйому – дані щодо січня показують -2,1% ВВП. І мінусова динаміка збережеться», – коментує Лановий.
Навіть 1% зростання ВВП за нинішньої ситуації в Україні – нереальне. Незрозуміло, за рахунок чого такий підйом збираються забезпечити за практичної відсутності інвестицій
«Навіть 1% зростання ВВП за нинішньої ситуації в Україні – нереальне. Якщо озирнутися на минулий досвід, то ми виходили з подібної кризи на наступний рік тільки на -3-4%. Після такого спаду у 2015 році економічний підйом у 2016-м є дуже суперечливим твердженням. Незрозуміло, за рахунок чого такий підйом збираються забезпечити за практичної відсутності інвестицій. Адже ми отримуємо гроші тільки від міжнародних організацій – не інвестиційних, а кредитних», – погоджується Ратувухері.
Розуміючи, що Україна залежить від МВФ, експерти наполягають на пошуку точок зростання національної економіки. Це і вирівнювання регіонів за своїм економічним розвитком (децентралізація), і збільшення підприємницької активності, підтримки вітчизняного товаровиробника, імпортозаміщення і визначення пріоритетів економіки – планувати держбюджет не тільки за рахунок приватизації і розпродажів. А вже визначення цих точок росту – першорядне завдання уряду і профільних відомств зокрема.
Чи може забезпечити все це Наталя Яресько – питання для експертів відкрите.
***
Цей матеріал опублікований в №10 журналу Корреспондент від 18 березня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.