ГоловнаУкраїнаПолітика
 

Квола, але живуча. Коаліцію триматимуть протиріччя

Корреспондент.net, 27 квітня 2016, 11:01
0
205
Квола, але живуча. Коаліцію триматимуть протиріччя
Фото: АР
Кабміну Гройсмана попри всю слабкість коаліції експерти пророкують тривалу роботу

Нинішня парламентська більшість може прожити довго, бо її учасники «скуті одним ланцюгом» - небажанням перевиборів.

«227 спартанців» – коаліція настільки мала, що кожен депутат на вагу золота, чим деякі з них постараються скористатися, пишуть Аліна Коваленко й Андрій Хрустальов у №16 журналу Корреспондент від 22 квітня 2016 року.

І в перерві між засіданнями Ради окремі народні обранці, особливо з числа опозиціонерів, відкрито роблять припущення з приводу того, хто скільки просив і хто скільки отримав. Перевірити достовірність прайсу неможливо, та й не важливо це, напевно. Важливіше, що коаліція здається тендітною і дорогою іграшкою, і навіть її ідеологи це визнають. «Так, я усвідомлюю, що коаліція замала. 240 депутатів, в тому числі 227 членів фракцій коаліції, це мало для спокійної і стабільної роботи парламенту», – зізнається лідер фракції БПП Юрій Луценко. Але чи така коаліція слабка, як здається?

Олігархи і договорняки

У Блоку Петра Порошенка й у Народного фронту – політичної сили екс-прем'єра – мета спільна: не допустити розпуску парламенту і дострокових виборів. А ось причини, через які вони не хотіли б всього цього, різняться. БПП не хоче перевиборів, тому що особисто для Президента вони можуть стати втратою обличчя у відносинах із західними партнерами. Порошенко пообіцяв їм стабільну роботу уряду і парламенту. Є, за чутками, і зворотна реакція – Захід пообіцяв сприяння, якщо збережеться стабільність. З'явилася інформація і про відновлення кредитної програми МВФ. Про це встиг повідомити Степан Кубів, новопризначений перший віце-прем'єр.

У Народного фронту причини триматися за коаліцію інші. Альтернатива – перевибори – означатиме, що НФ зі своїм рейтингом приблизно в 1% в нову Раду не потрапляє. Це крах політичної кар'єри для більшості членів політичної сили, але ж у ній так багато яскравих зірок.

Є ще й фінансовий аспект співпраці. Він полягає в тому, що за часів, коли Кабміном керували переважно члени НФ на чолі з Арсенієм Яценюком, олігархи користувалися певними бонусами. Хрестоматійний приклад – Ігор Коломойський, який керував держпідприємствами паливного сектора за допомогою «своїх» директорів.

Треба думати, з новим прем'єром олігархи зуміли домовитися – підтвердженням тому стала інформація про зустрічі Коломойського з Порошенком і Яценюком, що відбулися 29 лютого і 1 березня на вул. Банковій (Адміністрація Президента факт цих зустрічей підтвердила офіційно). Пізніше депутатські групи, близькі до великого українського фінансово-промислового капіталу, Воля народу і Відродження, примкнули до коаліції, підтримали голосування щодо складу уряду.

Це чистого виду "договорняк", коли олігархи вирішували, як діяти далі, а Президент сидів з ними за "круглим столом" і шукав формат, яким вони будуть усі задоволені

Сергій Лещенко, народний депутат від БПП 

«Це чистого виду "договорняк", коли олігархи вирішували, як діяти далі, а Президент сидів з ними за "круглим столом" і шукав формат, яким вони будуть усі задоволені, – обурювався з приводу переговорів з фінансово-промисловими групами Сергій Лещенко, народний депутат від БПП. – Був "договірняк" у форматі Коломойський-Президент-Яценюк, "договорняк" у форматі Ахметов-Президент-Яценюк за участю Кононенка.

І дуже цікаві процеси відбуваються останнім часом: Коломойський отримує реструктуризацію своїх зобов'язань щодо Приватбанку; можливо, буде знайдений певний компроміс, який його влаштує за зобов'язаннями щодо Укрнафти ...

Готується схема з викупу Ахметовим державних часток у підприємствах, де у нього контрольний пакет. Тобто, я думаю, що ми будемо бачити в енергетичній сфері великий театр, де будуть спільно діяти Кононенко і Ахметов».

Втім, як би не критикували недоброзичливці такі ось «договорняки», вони можуть забезпечити коаліції стійкість, адже в одній зв'язці і політичні інтереси, і фінансові.

Чотири опозиції або п'ять?

А ось ще одна прикмета стійкості коаліції – у Раді занадто багато опозицій. Тобто, скривджені Президентом, як ідейні, так і ті, яких було відсунуто від годівниці, не можуть об'єднатися, виступити єдиним фронтом на захист своїх інтересів. У Раді є Опозиційний блок – це опозиція «номер раз» і фракції Тимошенко, Ляшка, Самопоміч – це опозиція «номер два». Директор соціологічної служби Український барометр Віктор Небоженко цю другу опозицію називає «кинутими сестрами Порошенка і Гройсмана».

Важливо, що союзу між двома опозиціями бути не може – електорат як демократів, так і екс-регіоналів такого союзу навіть у тактичному плані не пробачить.

«Дві опозиції – це дуже оригінально, і я хочу подивитися, як більшість буде вести себе, лавіруючи між радикалами, яким потрібні вибори, щоб наростити свою присутність у ВР, і Опоблоком, який теж хоче йти на вибори, причому, з тих самих причин – у нього зараз дуже непогані результати», – каже Небоженко.

Насправді опозиції навіть не дві, а більше. Це якщо розглядати цілі, які ставлять перед собою політичні сили, які встигли назвати себе опозиційними

Але насправді опозиції навіть не дві, а більше. Це якщо розглядати цілі, які ставлять перед собою політичні сили, які встигли назвати себе опозиційними. Ось, наприклад, Батьківщина, фракція Юлії Тимошенко в опозиції. Мета у неї – перевибори якомога швидше. Адже рейтинг у Юлії Володимирівни і її партії зараз дуже високий. Не факт, що через рік залишиться таким самим. Тобто, Тимошенко – категорична прихильниця перевиборів Ради. Коли почався переговорний процес про формування нової коаліції, Тимошенко в ньому участь узяла, але не торгувалася ні за місця в уряді, ні за портфелі міністрів. Замість цього вона поставила ряд умов, виконати які ніхто не візьметься, – підвищення пенсій, знижень тарифів – і отримавши відмову, з переговорного процесу спокійно вийшла.

У радикалів Олега Ляшка – приблизно та ж ситуація. Але є різниця. Він би з радістю підтримав коаліцію в обмін на міністерські і комітетські посади. Ось тільки не дають.

І, нарешті, Самопоміч – вони скоріше не за парламентські вибори, а за президентські. З урядом воювати не мають наміру. Про що заявив Олег Березюк, лідер Самопомочі: «На сьогодні в парламенті залишається коаліція, яка представляє олігархів. Але водночас в особі Самопомочі сьогодні є нова опозиція – державна, українська, проєвропейська, експертна. Ми як опозиція з одного боку будемо працювати разом з урядом і підтримувати все прогресивне і позитивне, що він робитиме для країни і для людей, але з іншого боку – ми будемо дуже уважно стежити за тим, що уряд робитиме поганого і пропонуватимемо якісні альтернативні вирішення проблем. Така система ваг і противаг єдина здатна забезпечити стабільність в Україні і консолідувати суспільство заради збереження і розвитку держави».

Саме Самопоміч її лідер називає опозицією, інших можливих противників коаліції як би і немає. Експерти вважають, що кожна з партій, що не ввійшли в коаліцію, відчуває підтримку великої кількості виборців, і з цієї причини не хоче рахуватися з іншими. Принаймні, поки що ...

«70% сьогодні готові голосувати за опозиційні партії, – стверджує Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики. – Партії коаліції контролюють до 30%, навіть якщо врахувати, що партія Михайла Саакашвілі – це той самий Блок Петра Порошенка. Обласкані увагою – і не хочуть чути один одного».

«Опозиція дійсно різна, й інтереси у її представників різні, – заперечує голова центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко. – Радикали і регіонали не можуть виступати разом, щоправда, вони можуть діяти спільно, таємно домовившись про це. Але які дії принесуть прийнятний результат?».

Тут, як-то кажуть, можливі варіанти. Євгенія Мураєва, депутат Опоблоку, запропонувала депутатам з різних опозицій скласти мандати. Це привело б до розпуску Ради відповідно до ст. 82 Конституції – там сказано, що ВР правомочна, якщо обрані не менш як дві третини нардепів. Саме за допомогою цієї норми під час політичної кризи 2006-2007 років Тимошенко домоглася розпуску ВР і відставки уряду на чолі з Віктором Януковичем. Але підтримки її пропозиція серед опозиціонерів різного роду не отримала. Тобто, стратегія у них не загальна, і для коаліціантів сьогодні це найкращий подарунок.

Питання часу

А що ж народ? Зважаючи на те, що голоси виборців за даними соцопитувань в основному на боці опозицій (різних), політична криза, довгі переговори між владою й олігархами, що закінчилися формуванням нинішнього уряду, а також підбиття підсумків діяльності влади минулого, не викликали в нього особливих симпатій. На думку експертів, і найближчі плани Кабміну навряд чи допоможуть ці симпатії повернути.

«Гройсман повинен зараз на 30% підняти ціни на газ для населення, це викличе спалах обурення, – прогнозує Небоженко. – Потім будуть внутрішньокабмінівські конфлікти, і вони теоретично можуть привести до дострокових виборів. Але більш імовірно, що прем'єр просто вижене з Кабміну якогось міністра, який краде, паршиву вівцю. У кінці літа можливий перший конфлікт в уряді». Тобто, і тут «квола єдність» навряд чи затріщить по швах. Запас міцності у Гройсмана і коаліції великий, хоча час, звичайно, грає йому не на руку.

Політолог Фесенко також нагадує про фактор вулиці: його не можна зовсім списувати з рахунків. Хоча вулиця може збунтуватися тільки з дуже резонансного приводу. Фесенко вважає, що перевибори не є таким – Майдану на чиюсь користь не буде. Адже, за даними соціологів, більше половини громадян країни не вірять взагалі нікому. Проти когось – можливо, але і за таким протестним Майданом все одно повинен хтось стояти, і тут ми повертаємося до першого пункту – люди нікому не довіряють.

Попри всю слабкість коаліції їй нікому протистояти в парламенті, так і за його межами теж. До того ж коаліція спаяна спільними інтересами, політичними і грошовими

Ось і виходить, що попри всю слабкість коаліції їй нікому протистояти в парламенті, так і за його межами теж. До того ж коаліція спаяна спільними інтересами, політичними і грошовими. Звичайно, вона може дати тріщину, але тут – як у пісні, яку Янукович полюбив за часів Майдану – «не спешите нас хоронить».


Робота для ексів

Міністри з уряду Яценюка, які не зуміли зберегти портфелі в новому Кабміні, вже працевлаштовуються. Деякі погодилися працювати безкоштовно

Знову підлеглий

Екс-міністр інфраструктури Володимир Демчишин – до 2014 року директор відділу інвестиційно-банківських послуг групи Investment Capital Ukraine.

- Зарано ви взялися з'ясовувати, хто куди подався. Для початку треба відсвяткувати.

- Для вас відставка – свято?

- В українських реаліях краще рано піти, ніж пізно. Ви розумієте, про що я кажу ...

- Про ув’язнення?

- Ні, саме міністрам ув’язнень можна не боятися. Ви пам'ятаєте хоч одного міністра, якого посадили? Але ось після відставки ти з об'єкта перетворюєшся на суб'єкт. Зараз чекаю, з якого боку до мене будуть заходити.

- Силовики? Прокуратура?

- Ну так. Така практика: всі, хто засвітився на високих постах, становлять для них великий інтерес. Усіх щільно вивчають: є за що зачепитися чи ні. А як ви думали: зібрав речі і тебе так просто відпустили? Зараз ось думаю, чим відбиватися.

- Конверт приготували?

- Ні. Буду поясненнями відбиватися. Я за всі свої кроки впевнений. Були, звичайно, рішення на межі. Але ж і ситуація в країні непроста.

- Якщо відіб'єтеся, куди далі підете? Пропонують роботу?

- Так, але ви зрозумійте: якщо ти вже був № 1, потім важко знову стати підлеглим. Це майже неможливо. Хіба що це буде щось фундаментальне: представник ЄБРР або МВФ, припустимо. Якщо цього немає, то треба починати свою історію.

- Щоб почати свою історію, потрібні гроші. Ви накопичили стартовий капітал?

- Назбирав ідеї – це важливіше. Плюс досвід у новій сфері був феноменальним: зв'язки, контакти. Тому думаю і далі залишатися в енергетичній галузі.

_______________________________

Повернутися? Ні дякую!

Екс-міністр освіти Сергій Квіт – тепер рядовий викладач у Школі журналістики Києво-Могилянської академії.

«Сергій Миронович викладав у нас навіть коли був президентом академії. І, ставши міністром, продовжував по четвергах читати лекції. Викладання для нього – і робота, і задоволення», – розповіли Корреспонденту в приймальні Школи журналістики.

Все так, але залишилося питання про статус. Що ж він собі не забронював посаду ректора або декана на худий кінець?

«Квіт не став ризикувати репутацією – часи змінилися, – пояснює директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. – Але це не означає, що він довго буде залишатися за бортом. Будуть чергові вибори президента, ректора. Авторитет і зв'язки Сергія Квіта зіграють свою роль – він повернеться».

«Я не шкодую, – каже сам екс-міністр. – За цей час ми підготували п'ять найважливіших законопроектів. Вболіваю за нового міністра освіти, бажаю їй подолати всі перешкоди на шляху. Хоча як побороти інертність мислення наших чиновників? Навіть якщо вони говорять, що виступають за реформи – це зовсім не означає, що в реальності готові щось робити або брати на себе відповідальність. І, звичайно, серйозна проблема – це брак фінансування».

- У викладацькому середовищі на вашу відставку відреагували фразою: «Він пішов, щоб повернутися!». Ви готові?

- Повернутися? Ні дякую!

______________________________

Поради задарма

Екс-міністр інфрастуркутри Андрій Пивоварський – до 2014 року гендиректор групи Континіум (заправки WOG, ТМ КОМО, молочна компанія Галичина).

Пивоварський написав заяву про відставку, не чекаючи офіційного розпуску уряду Арсенія Яценюка. Ще Пивоварський був першим, хто публічно поскаржився на смішні зарплати чиновників – на 6 тис. грн не проживеш, а підлеглих взагалі неможливо мотивувати. Одним словом, Пивоварський заявив про бажання повернутися у світ великих інвестицій. Тим дивніше прозвучала новина про те, що недавно Пивоварський був призначений радником уже у нового міністра Володимира Омеляна. Притому радником на громадських засадах. Таким, як відомо, оклад взагалі не призначається.

«Тобто, за зарплату в 6 тис. грн Пивоварський працювати не міг, а безкоштовно – будь ласка! Або маючи посвідчення радника і роботу в приватній структурі він буде банальним «рішалою», - відреагували користувачі Фейсбуку.

А ось прес-секретар міністерства інфраструктури Христина Ніколаєва не бачить протиріч у діях колишнього начальства.

«Ще в грудні Пивоварський заявив, що він не збирається залишати міністерство за принципом: я пішов – розбирайтеся самі. Всередині його команди існувала домовленість, що вони в ролі радників плавно передадуть справи новому міністру. З приводу «рішали» – це навіть безглуздо коментувати», – вважає Ніколаєва.

Сумніви скептиків швидко розвіються. Якщо Пивоварський передасть справи протягом місяця – це одне, а якщо консультації затягнуться на роки – це вже інший формат відносин. Що стосується нових записів – у трудовій Пивоварського поки що порожньо. Кажуть, розглядає пропозиції.

____________________________

Майже вільний

Екс-міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі – до 2014 року міністр охорони здоров'я Грузії.

Квіташвілі подав у відставку ще минулого літа. Але Рада не прийняла її, продовжуючи при цьому катувати міністра критикою. Тому глава МОЗ звільнився лише під час «масової амністії», і на відміну від інших експатів досить швидко зорієнтувався на незнайомій місцевості:

- Я підібрав експертну команду з різних країн, з прекрасним досвідом реформ у питаннях медицини та охорони здоров'я. Вони готові приступити до роботи. Ми маємо намір створити бюро, яке консультуватиме з питань цієї реформи. Усупереч поширеній думці, є багато зацікавлених у позитивних змінах у цій сфері, в першу чергу, в регіонах.

- Ви плануєте залучити фінансування з міжнародних фондів на оплату роботи своєї команди?

- Поки що фінансовий аспект ми всерйоз не розглядали. Просто ще не всі справи в міністерстві передав. Втім, зараз уже майже вільний.

____________________________

Здоров'я перш за все

Екс-міністр аграрної політії Олексій Павленко – до 2014 року гендиректор концерну Фокстрот (відповідав за загальне управління та інвестиції в Україні та Молдові), член Наглядової Ради ТОВ Агропрогрес Холдинг.

За словами помічників екс-міністра, їхній шеф отримав уже понад 20 пропозицій від потенційних роботодавців.

«Так, дзвонять активно. Надходять пропозиції і від політичних партій, і від громадських організацій, інвестиційних фондів. Але поки що я не прийняв остаточного рішення. Насамперед треба зайнятися здоров'ям, а там буде видно», – прокоментував Павленко.

____________________________

Суперпатріот не виїде

Екс-міністр екомікі Айварас Абромавічус – до 2014 року очолював київський офіс інвестиційної компанії East Capital, яка володіла активами банків Південний, Надра, Платинум.

Доля правдоруба з Міністерства економіки залишається туманною. Каже: пропозицій багато, але поки що без конкретики. В одному з недавніх інтерв'ю заявив, що в ідеалі планує займатися залученням інвестицій в Україну. І вже точно не збирається залишати Київ, оскільки є «суперпатріотом країни».

____________________________

Вже не в Україні

Екс-міністр фінансів Наталія Яресько їздить по світу

На відміну від колег-чоловіків Наталя Яресько не відпочиває, нещодавно відвідала Берлінський Східний форум і виступила там з програмною промовою. Заявила, зокрема, що «ризик популізму в Україні, як і раніше, дуже високий». За кордоном Яресько, мабуть, пробуде значний час, однак, незважаючи на всі ризики, має намір повернутися в Україну і «продовжити служити українському народові». Але ось у якій якості, не уточнила.

____________________________

За бортом не залишаться

Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник:

«Раніше колишні міністри прагнули не випасти з політичної обойми. Ішли або в народні депутати, або створювали свої аналітичні центри. Часто з метою чимось себе зайняти до чергового призначення, яке всіляко лобіювали. Тепер ситуація інша – розвинені ринкові відносини. Колишній міністр за бортом не залишиться. Йдучи на держслужбу, людина автоматично підвищує свою вартість на ринку праці. Припустимо, якщо до того, як стати міністром, людина отримувала $ 100 тис. на рік, то тепер це буде мінімум $ 150 тис. – за рахунок зв'язків і досвіду. Тому роки на держслужбі – це в будь-якому випадку інвестиція в своє майбутнє».

***

Цей матеріал опубліковано в №16 журналу Корреспондент від 22 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

СПЕЦТЕМА: Новий уряд України
ТЕГИ: парламентопозиція
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах