Про арешти, затримання в російських в'язницях і про плани на майбутнє. Що розповіли Сенцов, Кольченко, Сущенко, Балух і моряк Ейдер.
Дехто із звільнених з російського ув'язнення українців зустрілися із журналістами, яким розповіли про свої арешти, умови утримання в неволі і про свої плани в майбутньому. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Сущенко: Біблійна історія арешту
Журналіст агентства Укрінформ у Франції Роман Сущенко був затриманий в Москві 30 вересня 2016 року. Його назвали кадровим співробітником української військової розвідки - і відкрили на нього справу за статтею про шпигунство. Судовий процес проходив у закритому режимі. Журналіст своєї провини не визнавав.
4 червня 2018 року суд у Москві засудив Сущенка до 12 років колонії суворого режиму. Після обміну в Росії його помилували, і заборонили йому протягом 20 років відвідувати російську територію.
11 вересня Сущенко провів пресконференцію в стінах Укрінформу. Він подякував президенту Володимиру Зеленському, його попереднику Петру Порошенку, а також лідеру Франції Емманюелю Макрону і українським дипломатам за підтримку і допомогу в поверненні додому.
Сущенко заявив, що під час ув'язнення його двічі намагалися "схилити до співпраці" за допомогою психологічного тиску. Адвокат Марк Фейгін зазначив, що від подальшого тиску на Сущенка та інших полонених врятував широкий розголос їхніх справ.
Сам Сущенко має намір і надалі "залишитися в журналістиці", а також сприяти звільненню інших українських в'язнів у Росії і на непідконтрольних Києву територіях України.
Він планує провести аукціон своїх картин, написаних у російській в'язниці, щоб зібрати гроші на допомогу іншим ув'язненим.
Одна з робіт Сущенка
В інтерв'ю Укрінформу він розповів подробиці свого затримання, ключову роль у якому відіграв батько його хрещеника. Під час візиту в Москву в сімейних справах Сущенко зустрівся зі своїм кумом, який служив у внутрішніх військах. Він передав журналістові диск із сімейними фотографіями.
Але під час слідства з'ясувалося, що на носії містяться секретні дані про навчання внутрішніх військ і Збройних сил РФ.
"У цілому ця історія нагадує біблійну - про зраду, з Каїном і Авелем... Я не знаю, чому він так вчинив і яка мотивація була, але підозрюю, що він, можливо, на гачку сидів", - додав журналіст.
Балух: Звільнення не варте національних інтересів
Кримський активіст Володимир Балух у грудні 2013 року вивісив над своїм будинком у кримському селі прапор України. Незабаром він був затриманий за звинуваченням у незаконному зберіганні боєприпасів і вибухових речовин.
У серпні 2017 року його засудили до трьох років і семи місяців колонії. Звинувачення проти нього Балух назвав сфабрикованим і оголосив голодування.
Після обміну 10 вересня він зустрівся з попереднім президентом Петром Порошенком, у розмові з яким заявив про свою найбільшу надію, що 35 звільнених бранців не стануть останніми.
"Єдине, чого ми ніколи не хотіли і не хочемо, - щоб за наше визволення Україна заплатила своїми національними інтересами", - сказав Балух.
12 вересня він сказав, що має намір подавати скаргу в Європейський суд з прав людини. Перші документи були відправлені ще у 2016 році, зазначив Балух.
Сенцов і Кольченко: У Крим, тільки на танках
Режисер, активіст Автомайдану Олег Сенцов і лівий активіст Олександр Кольченко були затримані в травні 2014 року в Криму. У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав їх винними в тероризмі і засудив до 20 і 10 років позбавлення волі відповідно.
Вони відкидали звинувачення в причетності до тероризму і не визнавали провину. Сенцов 14 травня 2018 року оголосив голодування, вимагаючи звільнення 64 політв'язнів.
Сенцов і Кольченко провели пресконференцію 10 вересня, де більше двох годин відповідали на питання журналістів.
Обидва заявили, що боротимуться за звільнення решти в'язнів, а також за заарештованих росіян, які "також борються за себе, за вільну Росію і Україну".
До Криму повертатися вони не планують. Кольченко сказав - до тих пір, поки Володимир Путін перебуває при владі. Він планує залишитися в Києві і продовжити громадську діяльність.
Сенцов розповів, що на анексованому півострові у нього залишилася мати і син, який живе з колишньою дружиною.
"Та й по Криму, повернутися туди... Ну, тільки на танках. Не потрібно сприймати мої слова буквально: Ви розумієте. Що стосується особистого - так, я житиму в Києві. Моя донька вже переїхала сюди", - розповів він.
Вони впевнені, що Путін Крим не поверне Україні, оскільки "на ньому держиться вся його влада". Зміни в цьому питанні можуть наступити тільки після зміни влади в Росії.
На запитання про ставлення до сьогоднішньої політичної ситуації в Україні вони не змогли відповісти, оскільки вони, за їхніми словами, п'ять років перебували в інформаційній ізоляції. Але в цілому, сказав Сенцов, Україна "рухається в правильному напрямку".
Про своє перебування в російських в'язницях вони згадують без емоцій. Кольченко каже, що його декілька разів у тюрмах намагалися "схилити до співпраці".
Сенцов розповів, що його спокушали зменшенням терміну і за два тижні до президентських виборів в Україні у 2014 році пропонували скосити термін, якщо він "викривально посвідчить проти когось з Києва".
Що стосується політичних амбіцій, то для Сенцова "це питання залишається відкритим".
"Так вийшло, що життя вивела - я відчуваю якусь певну відповідальність за це перед своїм народом, перед своєю країною і тому робитиму все, що в моїх силах для своєї країни", - сказав він.
Моряк про атаку:
Один зі звільнених моряків, захоплених ФСБ Росії в Креченській протоці восени минулого року - Андрій Ейдер - розповів про ті події.
Відповідаючи на запитання, наскільки страшно було в момент атаки росіян, 20-річний моряк сказав, що думав не про себе, а про рідних і їхні почуття, якщо він загине.
"Летіли снаряди. У повітрі трасчуки [трасуючі снаряди], у морі - їхнє відображення. Потім бахнуло: удар - і я відключився. Ненадовго опритомнів - знову зомлів. Остаточно отямився вже у лікарів. Мені надали першу допомогу на кораблі росіян, дали попити води", - розповів моряк.
Він також повідомив подробиці про своє поранення, після якого у нього залишилися проблеми з коліном.
"Коли я сідаю, таке відчуття, що коліно вивертається в іншу сторону. Ниючі болі були і є, зі змінними проміжками, але це дрібниці", - додав Ейдер.
Моряк розповів про лікарів у СІЗО, які оглядали його рану руками без рукавичок, якими до цього торкалися замків і пруття.
Відомо, що першим ділом після звільнення він зробив пропозицію одружитися своїй дівчині - і вона відповіла згодою.
"Готуюся наступного літа зіграти весілля. Дуже хочу в Одесу, хоча Київ для мене рідне місто, це ж Україна. Але я хочу додому - там друзі, родина. Та й до моря тягне, усіх нас до нього тягне. Ці дев'ять місяців мене дуже змінили. Я зрозумів, що кар'єра, гроші - це взагалі неважливо, коли ти не можеш бути поруч з людьми, яких ти любиш", - сказав він.