Український політик був переконаний, що анексії і війни на Донбасі не відбулося б, якби він був президентом.
Помер один з найдосвідченіших українських державних діячів, перший глава СБУ, четвертий прем'єр-міністр, колишній міністр оборони і екс-секретар РНБО Євген Марчук. Він також був представником України в підгрупі з питань безпеки Контактної групи в Мінську. Корреспондент.net згадує Євгена Марчука.
Прихильник євроатлантичної інтеграції
5 серпня у 80-річного українського політика Євгена Марчука зупинилося серце, повідомила його дружина, журналістка Лариса Івшина. В СБУ уточнили, що причиною смерті стали наслідки коронавірусної інфекції, які викликали гостру серцево-легеневу недостатність.
Євген Марчук народився в Кіровоградській області в родині колгоспників. Після випуску з педагогічного інституту став оперуповноваженим обласного управління КДБ.
У спецслужбах він пропрацював понад 30 років: спочатку в УРСР, а потім в незалежній Україні. Розпад Радянського союзу Марчук зустрів на посаді першого заступника голови КДБ УРСР.
Деякі дисиденти розповідали, що Євген Марчук рятував їх від заслання. За словами самого Марчука, ставлення до них він змінив, вивчивши архіви КДБ про український національно-визвольний рух.
У 1991 році став першим главою Служби безпеки незалежної України. Через два дні після приходу Леоніда Кучми на посаду президента пішов з СБУ і почав кар'єру за лінією уряду. Спочатку зайняв посаду віце-прем'єра з питань держбезпеки, а в 1995 році став прем'єром.
Через рік Марчука зняли з посади глави уряду. До 1999 року був нардепом. Балотувався в президенти України і зайняв четверте місце. Між першим і другим туром став секретарем РНБО. Керував радою до 2003 року.
У 2019, в інтерв'ю виданню Бульвар Євген Марчук зізнався, що шкодує про те, що не став президентом, оскільки, як він вважає, "багатьох помилок вдалося б уникнути".
"Найбільш фундаментальне питання - олігархат: в тому вигляді, в якому він у нас зараз, його б не було. Люди багаті, як і в будь-якій країні, були б, але не олігархи", - говорив Марчук.
Він також стверджував, що якби був президентом, він би не допустив анексії Криму, початок якої Росія намагалася покласти в 2003 році, захоплюючи острів Тузла в Чорному морі.
"Переконаний, що він повинен був бути президентом України. Історія України в такому випадку могла б виглядати сьогодні зовсім іншою", - говорив письменник і дипломат Юрій Щербак в 2019 році.
У 2003-2004 роках Марчук обіймав посаду міністра оборони. Тоді він зіграв ключову роль в тому, що Україна не дала Росії захопити косу Тузла. За словами самого Марчука, українській владі тоді з великими труднощами вдалося не допустити "гарячого розвитку цієї авантюри".
У відставку він пішов формально через вибухи артилерійських складів Артемівська і Новобогданівки. Однак сам Марчук вважав свою відставку дуже поспішною, в якій чимало виглядало "непристойно".
Після цього Марчук спробував знову пройти до Верховної Ради на чолі власної партії, але безуспішно і відійшов від публічної діяльності.
Однією з причин називали стан здоров'я. Були серйозні проблеми з хребтом, певний час Євген Марчук перебував у лікарні - позначилися травми, отримані в автомобільній аварії.
Потім був радником президента Віктора Ющенка. А вже в кінці грудня 2014 року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки і співпраці між цивільними між Україною і НАТО.
У 2015 році президент Петро Порошенко призначив Марчука представником України в підгрупі з питань безпеки Контактної групи в Мінську, а в 2018 році очолив українську групу на цих переговорах замість Кучми, проте пробув на цій посаді недовго.
Марчук вважав, що Порошенко зміг згуртувати міжнародну коаліцію на підтримку України, але у нього були проблеми з кадрами.
На президентських виборах 2019 підтримував генерала спецслужб Ігоря Смешка, якого знав більш як 20 років. Марчук також входив в керівні органи партії Сила і честь, яку очолює Смешко.
Марчук пояснював це тим, що, на його думку, Смешко готовий протистояти російським амбіціям в Україні.
До президента Володимира Зеленського він ставився з симпатією, але визнавав, що йому вкрай бракує досвіду. "Дуже хороший металург раптом нейрохірургом вирішив стати, причому сьогодні", - сказав він в інтерв'ю виданню Бульвар.
Одне з останніх інтерв'ю в своєму житті Євген Марчук дав 9 липня виданню Радіо Свобода. У ньому він говорить про намір Росії розколоти Україну по Дніпру, "плівки Медведчука" і радикалізацію Олександра Лукашенка.
"Виходець зі структур держбезпеки, він зробив зі свого радянського досвіду висновки, протилежні до тих, які зробив у Росії Володимир Путін. Не поставити спецслужби над державою і перетворити їх на союзників олігархії, а працювати над створенням сучасних ефективних інститутів, які могли б протистояти мафіозному захопленню держави", - вважає український журналіст Віталій Портников.
Досягнення Марчука в 1990-і роки були повністю знищені, оскільки українська влада бачила Україну інакше, вважає Портников.
"На переговорах щодо Чорноморського флоту, незважаючи на готовність Кучми до компромісів заради приїзду до Києва Бориса Єльцина, йому вдалося домогтися чітких тимчасових критеріїв і параметрів перебування російського контингенту в Криму - щоб потім ці критерії, і параметри були знищені Харківськими угодами", - зазначає журналіст.
Марчук був прихильником євроатлантичної інтеграції тоді, коли більшість українців виступали проти НАТО, але більшість зрозуміли сенс цієї позиції, коли вже було пізно. "І таких прикладів можна навести безліч", - наголошує Портников.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet