Президент Франції намагається запобігти війні в Європі та змінити всю систему європейської безпеки. Кінцева мета - інтеграція Росії у цю нову систему, що компенсує крен Москви у бік Китаю.
Сполучені Штати та НАТО нарощують свою присутність у Європі, Росія концентрує ще більше сил на кордоні з Україною. Захід не втрачає надії вирішити конфлікт дипломатичним шляхом. У хід пішла човникова дипломатія президента Франції Еммануеля Макрона: цього тижня він відвідає свого російського колегу Володимира Путіна у Москві перед поїздкою до Києва. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Нова роль
Поки адміністрація Байдена виступає із жорсткими заявами щодо Кремля, а Німеччина залягла на дно, саме Макрон вирішив взяти на себе лідерство у європейській дипломатії. Для Москви президент Франції є "якісним співрозмовником" – так назвав його Путін, за словами високопоставленого представника французького президента,
пише The New York Times.
Для Макрона можливість очолити зусилля щодо створення нової архітектури європейської безпеки поставила його в центр уваги, можливо, на найважливішому етапі його президентства – лише за два місяці до виборів. Це дає йому шанс зайняти значнішу позицію в ЄС і втілити в реальність свої грандіозні уявлення про Європу, яка буде союзником США, але матиме більшу незалежність.
"Чи хочемо ми, щоб Росія була щільно пов'язана з Китаєм або ж була десь між Китаєм та Європою?" - заявив міністр економіки Франції Бруно Ле Мер, коли Росія та Китай заявили про свою "безмежну" дружбу і закликали НАТО "відмовитися від своїх ідеологізованих підходів часів холодної війни".
Для Франції таке єднання Путіна та президента Китаю Сі Цзіньпіна напередодні зимових Олімпійських ігор у Пекіні стало демонстрацією того, як українсько-російська криза може вийти далеко за межі Європи. Тому на Макрона чекають кілька днів напружених дипломатичних зустрічей. І ризики для нього такі ж великі, як і потенційні вигоди.
Подвійна мета
Президент Франції має подвійну мету: зупинити війну, про можливість якої яскраво свідчить скупчення російських військ біля українського кордону, і пом'якшити невдоволення Росії, викликане розширенням НАТО на схід у 1999 і 2004 роках. А кінцева мета – інтеграція Росії у нову європейську систему безпеки, яка компенсує її крен у бік Китаю.
Це важке завдання, але Макрон ніколи не відчував браку сміливості. Йому доведеться діяти вкрай обережно.
"У європейських країнах, включаючи Німеччину, проглядається розчарування у зв'язку з тенденцією Макрона йти вперед, а потім кричати на решту за те, що вони нічого не роблять, - зазначає Джеремі Шапіро, колишній співробітник Держдепартаменту, а нині директор з досліджень Європейської ради з іноземних справ. - Це послаблює його".
Французькі офіційні особи загалом описали різні підходи, які Макрон використовуватиме на своїх зустрічах з Путіним та президентом України Володимиром Зеленським.
По-перше, це "нормандський формат" – об'єднання Франції, Німеччини, України та Росії – для того, щоб підтримати Мінські угоди 2015 року.
Другий підхід полягає в тому, щоб спільно з Байденом забезпечити конкретний сигнал деескалації, який поверне назад нарощування російської військової могутності, а заразом визначити "червону лінію" Путіна в конфронтації.
Нескінченний шлях України в НАТО
Високопоставлений представник з оточення французького президента нагадав, що ядро конфлікту Заходу з Путіним лежить "у розширенні НАТО та включенні до нього країн колишнього радянського простору", що створило "зону нестабільності, яку необхідно усунути". За його інформацією, Путін сказав Макрону, що йому потрібна "змістовна розмова", яка стосується "суті справи".
Звичайно, ніхто при цьому не вірить, що Румунія, Литва та інші держави, які приєдналися до розширеного НАТО, колись покинуть Альянс, або що НАТО скасує свою бухарестську заяву 2008 року про те, що Україна одного разу стане членом Альянсу. Але, як показує майже 60-річне загравання Туреччини з ЄС, існують способи зробити процес приєднання нескінченним.
"Ми можемо зробити крок назустріч Путіну, визнати, що він не зовсім не має рації", - зазначає Жюстен Вайс, колишній глава відділу політичного планування міністерства закордонних справ Франції, який зараз очолює Паризький форум миру.
Високопоставлений представник французького президента сказав: "Україна не є членом НАТО і, як мені відомо, не стане ним найближчим часом".
Зміцнити довіру
Макрон хоче з'ясувати, чи американські пропозиції, зроблені минулого місяця, можуть бути доповнені подальшими заходами зміцнення довіри, які дозволять вийти з кризи.
Американська пропозиція включала більшу прозорість щодо розміщення ракет у Східній Європі та заклик до взаємних зобов'язань як США, так і Росії утримуватися від розміщення ракет чи військ в Україні. Путін назвав американську відповідь на його вимоги неадекватною.
Макрон, який знає, що російське вторгнення в Україну призведе до різкого зростання цін на газ у той час, коли французький електорат і так обурений втратою купівельної спроможності, бачить певний потенціал у "нормандському форматі".
Мінські угоди передбачають децентралізацію України з наданням "особливого статусу" Донбасу, з "особливостями", які мають бути узгоджені "з представниками цих районів".
Росія, творчо інтерпретуючи ці "особливості", стверджує, що вони повинні включати надання обраним представникам у цих галузях права вето на українські зовнішньополітичні рішення, включаючи членство в НАТО. Таким чином Україна фактично стала б частиною сфери впливу Росії.
"Цього не станеться, - заявив минулого тижня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. - Ніколи".
Путін, за словами французького джерела, "хоче отримати довгострокове бачення" щодо України та Європи. Схоже, це змушує Макрона вступити в потенційно небезпечну гру, намагаючись збалансувати "новий порядок європейської безпеки", якого він прагне, з урахуванням своєї прихильності до Сполучених Штатів та альянсу НАТО.