Сміхова культура:)

Ага:) І хронічний гайморит:)

Я люблю у Нечуя Старосвітські батюшки і матушки:) Ну і Хмари.

Я теж, до речі.

Правда шо хе-хе:)

Це гарний роман. Там багато цікавого про ті часи, про український характер... І жінки дуже енергійні і за взяті.

Бандерлог Фэйтфулович Ильич Санчес  Если пойду ув Президенты, этот факт будет использован в качестве компроментирющего, скажут "второй Гитлер рвется к власти" ))) 11.04.2013, 22:42 Ну ты пообещай сделать свой ДР выходным днем:) Сразу все проголосуют - самое время гулять и огороды садить:)

Марія К  я в дитинстві (ранньому) не могла зрозуміти, чому всі дівчата в українських казках потворні, тому що слово "вродлива" сприймала як "уродина" 11.04.2013, 22:19 Ответить Малая моя на каникулах подсела на 100 найкращих украінських казок Абабагаламага - читає, читає. Одну книгу, другу... А чоловік не повірив, що вона все підряд читає і наосліп відкриває казку - о, каже, ану про що ця казка? А оця? Ну, мала переказує йому - жив собі сирота... І така ділиться своіми спостереженнями: у казках, каже, так завжди - або сирота, або бідний, або бідний сирота!:)

      Пообідавши всмак у митрополита, студенти розійшлися на два боки. Одна часть пішла до лаврської гостиниці і жила там, доки митрополит не роздав їм парафій на Україні на продиво українським мужикам, котрі пороззявляли рота, дивлячись на таких чудних кацапських попів.       Друга половина пішла на Поділ до академії. Там молоді студенти здали екзамен, і їх прийняли в академію на скарбовий кошт.       Туляки встріли в академії студентів з усієї Росії. Великоруський синод6[6] ще попереду, ніж уряд, спостеріг ідею русифікації, і для того він велів в академіях мішати українців з руськими студентами. Тим-то в Київську академію пруть семінаристів з Костроми, Архангельська, з Волги й Сибіру, мішаючи їх з киянами, полтавцями, одесцями й іншими і посилаючи українських семінаристів до Москви й Петербурга, котрі, одначе, не мають охоти туди їхати.       По розкішних алеях Братського монастиря7[7], густо обсаджених усяким деревом, гуляли студенти з усіх кінців широкого Російського царства. Тут можна було побачить типи півночі з жовто-русявим волоссям на голові; можна було побачить широкі шиї й сірі очі великорусів, рум'яні лиця українців, навіть орлині очі й носи грузинів, греків, сербів і болгар, що приїжджають вчиться до Києва. Після екзаменів усі студенти були веселі, всі весело розмовляли, знайомились, жартували. Довгі й густі алеї в монастирі аж гули од голосної розмови. Студенти з України й Білорусії були цивілізованіші, делікатніші. Вони стояли далеко вище од інших, навіть розвиттям розуму, і виглядали паничиками й європейцями між грубими великорусами. Всі студенти говорили московським язиком, і рідко траплялося почути співучу, м'яку розмову українську. Серед самого монастиря стояла велика гарна Богоявленська церква. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана Конашевича-Сагайдачного8[8]. Самий монастир з академією стояв на Мазепиному дворі. І, невважаючи на те, в академії Петра Могили9[9], св. Димитрія Туптала10[10] й інших не було й духу, й сліду тих давніх діячів України, тих С

      "Тульські семінаристи стріли велику силу прочан, що йшли з далекого краю до Києва. Всі богомольці, побачивши Київ, попадали навколішки, хрестились, молились і били поклони.       Тульські семінаристи пішли прямо на гору до лаври. Умившись і трохи прибравшись, вони пішли на поклін до митрополита, свого земляка. Митрополит вийшов до них, і вони всі впали йому в ноги й поцілували його в руку.       - З якої губернії? Якого повіту? З якого села? - розпитував митрополит кожного. - Чи всі ви підете в академію?       Молоді люди давали одповідь. Дехто обзивався, що поступає в академію, дехто просив у митрополита парафії на Україні.       - Розділіться! - промовив митрополит. - Хто йде в академію - ставай по правий бік, хто в попи - ставай наліво.       По такій команді хлопці розділились і стали одесную й ошую свого пастиря.       - Добре, - промовив митрополит, - дам вам парафії й поженю вас на сиротах, за котрими я зоставив парафії. Тільки тут не Тула! Треба вам прибратися добре, йдучи на сватання. А то, бач, що намотав ти собі на шию! - промовив він, витягаючи кінець здорової червоної хустки, котрою була оповита шия одного хчопця.       - Та глядіть, не мажте чобіт дьогтем, не мажте голови смердючою оливою, як будете свататись, бо за вас тутешні попівни ще й не підуть. Тут попаді дуже зубаті. Дарма, що я митрополит, а як налаяв колись одного попа, а він, дурний, взяв і заслаб з переляку, то попадя трохи очей мені не видерла, трохи ряси на мені не порвала! Ледве одчепилась!" Тут вам не Тула:))))) Нечуй - сила:)

Марія К  а я не дивилась( 11.04.2013, 22:04 Ответить Ой, подивись:) там і Миколайчук у дещо незвичному амплуа, і Брондуков, А яка прекрасна Поліщук!:) Гарна, до речі, актриса.

А у кого яка улюблена книжка з укрліту?

А Джамала правда спела эту песню неудачно - много кривлянья аля негритянский джаз, каша из слов...

little smile  Тогда завтра и посмотрю:) 11.04.2013, 21:45 А Вавилон ХХ смотрели?

Пісістрат Несторович  2 Centifolia N Может быть и жито, про гору "моя" врядли бы девушка сказала. Ти ся помиляєш. От диви сюди = Так де я помиляюсь, Піс? Це дівчина разказує про рушницю? От навіщо бовкать не по ділу, аби всупереч?:)

Может быть и жито, про гору "моя" врядли бы девушка сказала.

Вітяфедич Ахматочехов  :))) Отаке знайшов: Верше - кличний відмінок від "верх"="гора" 11.04.2013, 19:19 О, дякую, я за загальним змістом і лінгвістично-інтуітивно так і подумала, що вона звертається до гори, до зеленоі вершини.

Вурдалако Blues   О. о, я вас тут зловив ) Це про верша, щоб не задавали зайвих питань youtu.be/TCWafuXcEB8 11.04.2013, 18:46 Запитання було не про пісню, а про те, що таке верше, до чого героїня звертається. Мається на увазі вершина гори?

Что я опять пропустила, блин?!:)

Мені здається, викопувати слід, коли почнуть ущемлять украіноязичних:)