Вадік Румин не винний. Він же так і сказав - "я не винний". Так прямо ротом і сказав. А наша міліція така, що вірить людям. Бо у нас хороша міліція. А журналістка сама винувата. На ній же не було написано, що вона - не фашист. От звідки Вадік мав знати, що вона не фашист? А у нас в країні дозволено штовхати фашистів. Тому Вадік і штовхав. А міліція побачила, як Вадік штовхає когось, на кому не написано, що то не фашист, і подумала, що то Вадік штовхає фашиста. Тому це непорозуміння просто, яке треба забути раз і назавжди. А журналістку треба посадити у Лук'янівське СІЗО і тримати там доти, поки вона не розповість, для чого вона своєю негідною поведінкою компрометувала молодого спортсмена.

Ізмайлов претендує на якість "профессионального педант-диктатора". Не знаю, що це таке, але звучить страшно. І солідно.

Коротка біографія Попова - відслужив армію, працював пару років майстром тресту, потім пішов у КГБ. Дослужився до підполковника. Наступна діяльність - мер. Справжній ТЄХНАРЬ

"да уж известно, не нэпманов" (с)

Якщо Ви вирішили серйозно подискутувати з Ізмайловим, то все це пишеться одним словом. Менеджер. Градоначальник не повинен бігати перед журналістами і показувати, як він особисто контролює прочистку каналізацій. Його робота - управлінське вміння підбирати кадри. Штат виконавців. І управлінський контроль над ними. Більше від нього нічого не треба. Уявляю собі, який з Ізмайлова був би менеджер і які б кадри він понабирав.

Символічно все вийшло. Картинка каже "Бросайте мусор прямо здесь! Тут всё равно грязно". І стрілочки униз показують. А прямо під стрілочками текст Ізмайлова.

Країні потрібен Ізмайлов?

Плакав, впадав в істерику, матюкався злим нетихим словом. Потім дзвонив по різних квартирах, прикидувався божевільним свідком Йєгови, просився собачку говорящую посмотрєть. Мене дружньо посилали, пропонували викликати міліцію або 13-ту бригаду наглої помочі. Потім сидів у машині, грів задницю. Десь у 4-й годині мені пощастило, якийсь п'яний вуйко звідкись повертався, відчинив двері, то я й прослизнув. Слава Богу, він був настільки п'яний, що йому люди, які бігають по морозі в трусах, вже не здавалися дивними.

В мене теж є чуйка на неприємності. Тільки зворотня. Я умудряюся неприємності знайти там, де їх нема. Наприклад, згадав посеред ночі, що забув в машині один предмет цінний. В третій годині ночі в десятиградусний мороз понісся в трусах та шльопанцях до авто. Предмет той забрав, а ключі від квартири лишив у квартирі. Двері в під'їзд зачинилися, бо домофон. Вдома нема нікого. Ге-ге.

прикольна історія :) Це насправді було чи байка така?

Балашов любить Україну, але забув у неї спитатися, чи вона його любить. Та й не пасує якось 50-річному діду залицятися до 22-річної дівчини.

У будь-якому графічному редакторі. Наприклад в фотошопі. Тицяєте на будь-яке місце клітинки і показує код кольору.

о, там, якщо на логіку сподіватися, то треба 13 бригаду наглої помочі викликати :)

Я досі не вірю :)

Та якби воно щось дало. Дасте йому фофана, то він почне Вас поважати. Як сильнішого. Ви для нього станете непростим. Психологія вічного раба.

Це ти нас плутаєш з Росією. То у Росії в союзниках Нікарагуа з Вануату, а особливу роль в розвитку Алтайського краю відіграє офіційна думка Кірібаті.

Я не сумніваюся, що за кілька років (може за 2, а може за 10) такої партії, як ПР не буде. Так само, як вже нема Нашої України. Вони, звичайно, придумають щось нове, якусь там "Партію меча і орала", святе місце пустим не буває, але наявна на даний час структура вже своє відживає. Амінь.

Дехно на українських сайтах навіть дозволяє собі Путіна не любити :)

Щось не в гуморі я. Не чіпайте мене.

Тролі мені не свої