Leva Zadoff, я у нього в гостях? :) Ну я подумаю над таким варіантом :)

Унікальна якась Ваша Римка. Ну респект.

От що мені не подобається в кішках, то це те, що вони не здатні бути "другом". Коли вони голодні, ти для них - УСЬО. Як тільки вони з'їдять шматок ковбаси - ТА ПАШОЛ ТИ НАФІГ.

Про черепашок. З дитинства мрію про черепашку. Зараз я вже дорослий балбес, але все одно мені не йметься. Може то купити? Ще колись хотів шимпанзу, але потім дізнався, що вона з хати робить руїни Помпеї, то вже не хочу.

Може я якийсь не такий, але любима тварина в житті може бути одна тільки. Як жінка, мама, країна, не знаю. От у мене був пес, з яким я ріс разом. Я про нього можу написати 10 блогів. Історій милодраматичних було безліч. Це така була любофф, що Ромео з Джульєттою ховаються. А потім він помер. А потім було ще три пси і з два десятки котів. Симпатія до них була, але то вже не те. По-перше, я вже дорослішим був, по-друге, вони всі якось не дотягували (-ють) до того першого, любимого.

Причем, никакие методы воспитания и порицания не действуют. Абсолютно. Ей хоть кол на голове теши – как воровала, так и будет воровать. _____________________________ А Ви пробували такий метод, як копняк з усього розмаху?

Ну взагалі-то я теж вважаю, що всі ці розмови про зазіхання Китаю - байки. Принаймні, поки що. Але оцю потенційну експансію Китаю я уявляю інакше, ніж якісь військові захоплення територій. Не варто забувати про такий варіант, як довготривале природнє "зкитаювання" населення. Розвиток китайських общин, які не асимільовуються, не розчиняються. Історія вже не раз знала такі факти. Для прикладу - Косово. Споконвічна сербська територія, на якій просто з часом "розплодилося" забагато албанців. Їх стало більше, ніж сербів. В результаті, вони розкотили губу і зараз є те, що є - Косово вже фактично не належить сербам. Чи Придністров'я Молдові. Та чого далеко йти? Взяти Україну. Тут теж є величезна іноземна община, яка не бажає асимільовуватися. І, як бачимо, нічого позитивного з цього нема. Йдуть розмови про розкіл держави, про русскій мір та всяке інше, а розвитку держави нема. З цієї точки зору експансія Китаю цілком можлива.

І краще, ніж у ФРН?

В союзі, я так зрозумів, ветерани заходили в магазин і купували все, що душа забажає? Ти нам вчергове розповіш, як тоді було добре? :)

Дивно. Вони для тебе вибороли Велику Перемогу, а ти для них побудував країну, в якій вони не можуть собі купити будматеріалів і отримати довідку. Мусять чекати, коли ти снізойдьош. Фашистські переможені ветерани можуть, а наші - не можуть. Шо ж це за перемога така?

Так чого ж ти ветеранам допомагаєш "нємного"? Вони тебе від фашистів врятували, а ти тут сидиш у тирнеті і жлобишся. Це вся твоя вдячність? До речі, як допомагаєш? Аплікації з танчиками даруєш? Пісні по радіо замовляєш?

В мене дід воював у совєцькій армії проти фашистів, так що ти у воду пукаєш. Його забрали на фронт, коли моєму батьку 2 тижні було. Потім фашисти його в концтаборі тримали, а Сталін хотів віддячити за службу і зіслати його на Колиму. Добре, що зміг втекти до англійців. В Англії і помер. Нема вже кому допомагати. Дристальний, а як ти поясниш такий феномен - чим більше часу минає від закінчення тієї війни, тим більше ветеранів з'являється. Особливо у вас в Коцапстані. Шо за містика така?

ГЕС, АЕС і ветерани, які не можуть купити собі будматеріалів.

А шо ж ти допомагаєш "нємного"? Ти много допомагай.

Для початку покажіть мені хоч одного політика на Коррі

І багато ветеранів тут читають твої вітання? Ти б краще віднайшов у реалі хоч одного, грошей йому дав, поремонтував там щось у хаті. А толку йому з твоєї писанини на коррі?

Ману чао - це приклад. як можна бринькати на одній струні, говорити набір однотонного тексту - і з цього виходить музіка з великої букви :) Мені подобаєцця

ману

Магу Чао - то є бомба

Не можу осінню. Школа в малого.