Россия вбухала куда больше. И их же и просадит, попомни моё слово )

Бггг, бедные затравленные коссабские тролли нашли себе отдушину. Не надейтесь, губошлёпы, вас слушают только потому, что хотят решить вопрос мирно, без того, чтобы давить вашу клоповню, которую вы по незнанию называете «армией». Штаты и Европа слишком гуманны для этого. Асад всё равно получит своё, а вы будете стоять в сторонке и тихо попискивать.

Всё правильно. Удочку кто-то забросил зато знатную. Почему бы не прощупать почву ) Короче, Виталик молодец.

Мой дед просто человек. Такой каким тебе ещё предстоит стать, если очень постараешься.

А ты смешной ) Мой дед Днепр форсировал. А после войны переплывал нашу речку вдоль, против течения. Не исключено, что ты и твои родители обязаны ему жизнью. Отдыхай )

Діду пощастило з командиром, з яким разом міцно тримав їхнього політрука за яйця, бо мав на нього багато компромату. Розповідав багато історій про вдавану "людяність" РА, про те, як вони били морди своїм "коллегам" за спроби гвалту німецьких дівчат, про випалені села, про насильницьку конфіскацію останніх шматків іжі у населення по всій Україні. Дід втік на війну хлопчиком, а повернувся людиною. Згодом він використовував свій статус ветерана та партквиток для того, щоб відбудовувати моє рідне місто -- невеликий райцентр Київської області. Ризикуючи партійним статусом, попри усі погрози, змусив побудувати у місті пам'ятник Шевченку. Здав партквиток в кінці вісімдесятих. Як я вже казав, підтримував визнання УПА. А за національністю дідусь був росіянин. З-під Воронежа. Ось так.

Куди? Вони здатні лише киснути з люті за монітором.

Последнее предложение -- очень точная характеристика России.

Существование визуальной популярности некоторых ЖЖшников обеспечено исключительно украинскими националистическими движениями. Они паразитируют на их существовании поливая их грязью, так как прекращение националистической деятельности вызвало бы мгновенный отток их и без того скудной аудитории :)

Это украинские герои, а Киев столица Украины, чего тебе не понятно?

Какие католики и греко-католики, вы о чём?

С какой стати Бандера и Шухевич ни при чём? Покрова это день основания УПА. Помимо этого УПА переняло во многом организацию войска у козаков.

Где там патриотизм, там именно национализм из ушей пёр. Причём такой развесистый, клюквенный, с золотой ижицей на поясе. Ватник как он есть.

И не дай бог какая-то мразь попробует запретить его после крёстных ходов коммунистов.

Вообще удивительно, что празднование довольно таки существенного праздника Покровы, который был по сути праздником на всей территории Украины и важным для украинского козачества отмечают только националисты. Я не могу назвать себя поклонником ни радикального национализма, ни идеологии Свободы, но поддерживаю многие из ихних действий и акций ввиду того, что именно они хранят многие исторические и культурные традиции нашей страны. История УПА спорна, пусть, но ведь УПА, -- а после них Свобода, -- сохранили историю и наследие козаков.

Давайте українською. Отже пропоную усім нам вийти та, хоча б на п'ять-десять хвилин, прийняти участь у марші. Проукраїньські та націоналістичні акції повинні зберегти масовість. А кацапи нехай спробують перешкодити :) Слава Україні!

Пробачте за копіпаст, хочу винести доверху. Діду пощастило з командиром, з яким разом міцно тримав їхнього політрука за яйця, бо мав на нього багато компромату. Розповідав багато історій про вдавану "людяність" РА, про те, як вони били морди своїм "коллегам" за спроби гвалту німецьких дівчат, про випалені села, про насильницьку конфіскацію останніх шматків іжі у населення по всій Україні. Дід втік на війну хлопчиком, а повернувся людиною. Згодом він використовував свій статус ветерана та партквиток для того, щоб відбудовувати моє рідне місто -- невеликий райцентр Київської області. Ризикуючи партійним статусом, попри усі погрози, змусив побудувати у місті пам'ятник Шевченку. Здав партквиток в кінці вісімдесятих. Як я вже казав, підтримував визнання УПА. А за національністю дідусь був росіянин. З-під Воронежа. Ось так.

Для українця коммуністи були ворогами. Мій дідусь, що у складі радянської армії пройшов до самого Берліну та повернувся з нагородами, швидко зрікся коммуністів та до самої смерті підтримував визнання УПА.

Всем вместе, трижды: РОИССЯ ВПЕРДЕ!

Чёрт, доктор, кажется ваши пациенты вас заразили.