вибачте, питання було поставлено дійсно некоректно. Але просто порахуйте. Для того, щоб "об"єднати весь народ" владі потрібно процентів 20-30 голосів (в залежності від кон"юнктури. Ще 10-12 залізно забезпечить адмінресурс, для того щоб довести до 50% і однієї акції, тобто голосу, потрібно лише прогресивні технології підрахунку. Тобто, якщо зробити менеджменту держави ставку на те, щоб влаштувати Америці, ситій, але доходящій Європі, наганяй, достатньо виманити звичайного, тверезого (або іншого) жителя нестоличної РФ один раз на 4 (6) років під гасла "щоб усі боялись і не насміхались" (С) Ви про це думали?

чому ні? Завжди доносив

а накрутити амерікосів? Хіба не це зараз національна ідея? Хіба не за це селянин десь з глибини Оренбуржської губернії не виходячи з запою понесе свій голос?

...Ваш внесок в справу розповсюдження російської культури на теренах прилеглих до неї держав є неоціненним і його наслідки (запах) буде ще довго вітати в повітрі!

відчуваю Вашу блаженну посмішку ) Мсьє, вітаю Вас! Ви не дарма прожили сьогоднішній день! ;)

це добре, що навіяло ) сподіваюся Ви відчули полегшення. Ви ж для цього і прийшли на український блог, щоб випорожнітись, чи не так? Вам полегшало? )

підітріться тільки. Після подібних актів прийнято підтиратися

Вибачте, вона не знаходиться на Скандінавському півострові? Дуже добре ) І чим цей "сій шлях" так відрізняється від шведьского, данського чи норвезького? Модель принципово та сама. З приводу керівників, які бігають і тільки про те і думають, як би народу було краще згоден. Але восновному через, знову ж таки, те, що країна використовує певну модель державного врядування. Якщо б вона використовувала таку, яка є зараз в Росії, Білорусі чи, наприклад, Україні, то життя там би теж приблизно як у відповідних країнах з часом виглядало. Питання в фактичній можливості акціонерів впливати на раду директорів держави.

мені здається, ми заблукали ) 1) Ірина млувіла про те, що для того, щоб країні ствердитись обов"язково потрібний сильний лідер. Без цього ніяк. 2) я спитав які такі сильні лідери були на етапі ствердження деяких країн, зокрема Фінляндії чи, скажімо, Австралії? З натяком, що попереднє висловлювання не є коректним. Але у відповідь я прочитав фразу про те, що якщо Фінляндія є Фінляндією, а Індія... ну зрозуміло, то це підтвердження того, що кожна країна має мати свій власний шлях. 3) я не заперечую в принципі, що в кожної країни є власний шлях. Це як і з людьми. Але я кажу про те, що люди можуть ходити в школу, після неї в інститут чи університет, потім на роботи, чи нікуди не ходити. Якщо повертатись до країн, то мова йде про модель державного управління. Ясно, що в кожної країни вона неповторна, але їх можна систематизувати і класифікувати по основних критеріях. 4) від Петі Сурір я почув думку, що Фінляндія тому відносно розвинена, і тому в цьому схожа на інші Скандинавські країни, бо там аскетичний образ мислення + полярні ночі. Вважаю, що це вже інша тема, але якщо її торкнутись, то хто мені зможе пояснити чим відрізняються полярні ночі в Північній і Південній Кореї? І шлях якої з цих країн є більш "власним", читай: "нетиповим"

але вона розвивається як Швеція і Норвегія. При тому вона не є ані Швецією, ані Норвегією. Цікаво, чи не так? ;)

в чому, вибачте, не зрозумів?

не переймайтеся. Питання скоріш риторичне.

але якщо на час забути про Росію і повернутись до України... Хто, на бога, скаже, чому в Україні Арагорн з"їхав з глузду, а Галадрієль сидить в Чорній Башті?

Прохання до наших шановних російських гостей. Сформулюйте, будьте ласкаві, національну ідею, як Ви її бачите!

ролік-ілюстрація к блогу - геніальний. Просто на 100% відображає дійсність. Блог теж на рівні. Приємно читати.

Ирина Малютина Есть способ лучше) Это умение выбирать недорогие , но стильные вещи) ) це схоже на голос другої Коко Шанель

як я проголосував би зараз? Скоріш за все за Тимошенко, але я не впевнений. Не тому, що мені подобається те, що відбувається, зовсім ні. Просто без політичних принципів теж не можна. Не можна прощати політикам вчинки, які абсолютно протиречать твоїм інтересам лише тому, що вони на своєму шляху стикнулись с ще більшими паскудами. Але, звісно, принципи - це приємна річ. Не завжди їх собі можна дозволити. Я завжди з суто людської точки зору симпатизував Тимошенко, тут не питання особистого ставлення до людини. Питання до політика.

я 2 рази "противсіх" голосував. Перший раз в 2 турі президентських виборів Симоненко-Кучма Другий - в 2 турі президнетських виборів Янукович-Тимошенко. В моєму випадку це пояснюється тим, що я не міг проголосувати за жодного з цих кандидатів в принципі. Тобто то був принцип. Звісно, в певних випадках від них можна було відійти, але в той період я не знайшов достатніх підстав для порушення принципів.

Ви, певно, натякаєте на те, що себе хотіли б бачити в ролі професора, а мене в ролі групи комуністів ( в тому числі і комуністки)? ) Ой, фантазер! )

підітрись