так це ж жанровий варіант :) лав-сторі. в ній обов"язково є позитивні і не дуже персонажі :) хоча в "дєвчатах" вони не настільки топорні, значить краще розроблені а так - він - ударник праці, вона - сирота працюють на бамі чи де там (в сибіру) все нормально інакше би цензура не пропустила :)

ну хай не завжди про бандерівців :) але ж до фіга була книжок про любов між комсомольцями, робітниками і т.д. ну в стилі фільму "девчата" лав-сторі, але в правильних тонах ну не плохішей ж там любили (тим більше не вампірів :)), а переважно ударників і справжніх комсомольців і т.д.

любов там була чиста :) хоча ні - вчителька завагітніла, а тоді вже одружилися

ну :) в мене таке враження, що тоді дефіцитом (а значить, апріорі цінним) була саме класика але було і багато жанрової літератури, оформленої у правильно-пропагандистському стилі от у мого батька ще була книжка "вишневий сад" (не чехова). і там така любов між трактористом і приїжджою вчителькою. потім вчительку вбили бандерівці. так от, я тільки коли виросла, зрозуміла, що описувані події відбуваються у краях, де я живу. і такої сильної любові до совєтів, як і нелюдів-бандерівців, у моїх краях нема чиста пропаганда замішана на лав-сторі

ну про антисемітизм це якраз цікаво :) є такий інтернетний персонаж - столєшніків, крутий мозговтиратель-антисемітник, аж у луркмор потрапив так що еко має нюх недарма цікавиться масовим читачем

"Читаю мовчки" оригінал :) ну от умберто еко якраз опускався до масового читача :) його "ім"я троянди" я знайшла у комісійній книгарні в серії "зарубєжний детектив". виданий вроді в останніх роках срср

дуже інтелігентная людина і якщо фандорін не для мене, то "цвинтарні історії" - місцями дуже і дуже. особливо історія про маркса-вампіра

пелевін - взагалі феномен читають його мало не всі але сюжету у книжках ніякого

гм, павич - абсолютно немасовий, як на мене такий магічно посмодерний

та напейсала але бачу тут вже дискусія пішла своїм ходом :)

з великої букви? ні

я не про письменників з великої букви, але про тих, кого багато людей читає

"в общем я решил, что поскольку речь идет о запорожских казаках, то сам Б-г велел напейсать на украинском :))) " ого :)

це цікава риса нашого часу багато письменників стали на стику масової і інтелектуальної літератури еко, пелевін, мураками поставила еко, причому, свідомо косить

до речі так, мені розповідали, що у нас були непогані перекладачі і переклади саме того часу покальчук перекладав кортасара, наприклад

тю, ніколи не чула а які книжки написав?

так завжди буває, модно щось читати як і модно щось носити інше діло, що джойс, хоч його і рекламуй, модним не стане :)) а дехто стане

схоже, я буду майже одна писати у цьому блозі :)) але тема мене зачіпає і цікавить з закінченням срср офіційно з"явилася масова література, хоча хто хотів - той і за срср коротав ночі разом із "консуело" і "дженні герхардт" але після срср спочатку з"явилися переклади жанрової закордонної масової літератури а потім все набрало крутих оборотів пам"ятаю, в якому шоці я була, коли побачила книжний ринок петрівка, приїхавши вчитись до києва а тепер з інтернетом з"явилия самліби, де кожен може писати свій твір. іншими словами, сила-силенна графоманів строчить те, що їх найбільше цікавить. і от щось із цього стає настільки популярним, що його пускають у друк як, наприклад, всякі фентезійні книжки і ті ж "50 відтінків" з самлібу

чому цікавить масово-популярне? це не докір і не бажання покрасуватися а швидше спроба розібратися в тому, куди наш світ рухається :) в рад. союзі - що масово читали?

о, ден браун і його "код да вінчі" - ще одне віяння часу до фіга криптомасонської мішанини в обрамленні детективного сюжету як наслідок, середня людина, прочитавши цей детектив, вважає себе знавцем історії церкви, культурології і т.д.