афтор блога нє іначе як обожрался дешевої польської ковбаси. і гази пішли не тільки через жьоппу, але і вдарили в мозок:-)

однак медведчукча посилає туди зовсім інших людей:-)

спитай у мого пісюна.

без вас ми навіть не знаємо як підірвати чорнобиля. лузери-с!

Олена, а ваше прізвище, то прізвище чоловіка? а в дівоцтві яке було?

доречі, колєсніченко теж свою партію створює. на кого поставить стєрховод?

я поважаю всі народи, крім бєсноватих моцкалів. Ну сам подумай, як можна поважати дегенератів, які цілий тиждень грабили лікеро-горілчані магазини в твоєму любімому бірюльові?

а якшо коцапи будуть бігать і різать всі інші народи, як вони то робили в Бірюльово, то нам з ними теж треба буде дружити?

Странник Stranger Пепе, с таджиками сравнивай. Или с узбеками. А ці народи нам не сусідні. З таким же успіхом я можу з аборигенами авсралійськими порівнювати:-)

Jud Suess Еще раз: про тебя не идет речь. Речь о твоих детях. Тобто, мої діти повинні верещати от восторга, дивлячись на те, як дуркуваті бірюльовці грабують лікеро-горілчані магазини?

огласітє, будь-ласка, весь спісок народов, пітдарастічность яких ми повинні толерувати? А то шось крім моцкалів на думку ніхто більше не спадає. Бо ж навіть союзнічки немитих моцкалів по тайожному сцоюзу - бульбаші і казахи і ті вже послали скажених моцкалів на йух.

а чому пораженцев? є славні дати: битва під конотопом, коли погнали наші коцапєт в сторону кохозной бані:-)

Особливо такі прихильники сувка як Іллєнко та Мірошніченко:-)

А от цікаво, шо покійний Іллєнко-бацько разом з гомосеком Параджановим прославив Україну на весь світ. А недоумкуватий синок Іллєнка бігає з палицею по вулицях і гамселить тих нещасних гомосеків по головам. Воістіну правду кажуть люди, шо на дітях геніїв природа відпочиває:-)

ваш задристаний сцуворов, якшо і прославився при штурмі Очакова, то лише тим, шо прислуговував Потьомкіну у якості євнуха під час оргій:-)

особливо посміхнуло про сцуворова, який прийшов і всіх розігнав. Взагалі то командував військами Потьомкін. 4 февраля 1789 г. в Петербурге в Зимнем дворце состоялось чествование "покорителя Очакова". Потемкин получил жезл генерал-фельдмаршала, орден св. Георгия I степени, грамоту из Сената с перечнем своих заслуг, золотую медаль, выбитую в его честь, редкостный алмаз к ордену Александра Невского, шпагу с алмазами на золотом блюде, сто тысяч рублей на "карманные" расходы. В честь генерал-фельдмаршала Императрица лично сочинила стихи. Більше того. Упорное сопротивление Очакова настолько раздражило князя, что он велел разрушить город и крепость. Уничтожение Очакова Потемкин объяснил Екатерине II как «истребление предмета раздора, который при заключении мира мог бы произвести вредное замедление в переговорах». Анал Огії із приходом варварів до Риму, як то кажуть - наліце:-)

та да. кожному своє. кому бабєц, а кому й шофєрєц:-)

aki kaurismaki Доречі, заборона подвійного громадянства при відсутності нормальної процедури відмови від громадянства це заслуга ваших коханих помаранчевих фракцій в парламенті при Ющенку. =========== Брехня. Це закон 1991-го року.

aki kaurismaki так що Ви не маєте права судити тих хто шукає кращого життя (чи навіть просто намагається вижити) за кордоном!!! ================== Мова йде про інше: якшо взяв громадянство іншої країни, то втрачаєш виборчі права в Україні. Чи ти, Акі, так любиш голосувати за шапкокрадів, шо жити без цього не зможеш?

А ось і різдвяне оповідання: Никогда. Страшное слово. Самое страшное из всех слов человеческой речи. Никогда. Слово это сравнимо только со словом "смерть". Смерть -- одно большое "никогда". Вечное "никогда", смерть отметает все надежды и возможности. Никаких "может быть" или "а если?". Никогда. Я никогда не поднимусь на Эверест. Не будет долгих тренировок, медицинских проверок, переездов, гостиниц. Не буду проклинать погоду, скользкие тропы и отвесные уступы. Не будет промежуточных целей, гор больших и маленьких, ничего не будет. Может быть, если повезет, если очень повезет, я когда-нибудь увижу Тибет. Если повезет очень сильно, то меня подбросят на вертолете до первого сборного пункта, до первого и последнего "нельзя". Я увижу горы, сумасшедших альпинистов, бросающих вызов себе и природе. После возвращения, если им повезет и они вернутся с гор без потерь, они радостно и немного смущенно расскажут мне, как все было там, за границей моего "никогда". Они по-доброму отнесутся ко мне, я знаю, я и сам такой же сумасшедший, как они. Все будет очень здорово. Только сам я на вершину не поднимусь никогда. Я никогда не спущусь в батискафе в Марианскую впадину. Не увижу, как красиво там, на морском дне. Все, что мне останется, -- это видеосъемки, документальное подтверждение чьего-то упорства и героизма. И в космос меня не возьмут. Мне не очень-то и хочется блевать от головокружения, плавая в тесной металлической коробке. Совсем не хочется, но обидно. Кто-то летает там, над моей головой, а мне нельзя. Я никогда не смогу переплыть Ла-Манш. И пересечь Атлантический океан на плоту тоже не получится. Верблюды Сахары и пингвины Антарктики обойдутся без моего внимания. Я не смогу выйти в море на рыболовном траулере, не увижу плывущего кита, спокойного кита, уверенного в своей исключительности. Рыбу мне привезут прямо на дом, доставят в лучшем виде, разделанную и готовую к употреблению. Консервы, вечные консе