Велика Британія розглядає Київ як стратегічного партнера в загальному комплексі європейської безпекової політики. Невипадково саме ця країна реалізує амбітний план щодо будівництва двох військово-морських баз для потреб ВМС України.

Кремль використовує ці три навчання для військово-політичного тиску на Україну і країни колективного Заходу. Водночас, сьогодні немає жодних передумов, які б свідчили про розгортання додаткових сил, формування другого ешелону або передислокацію додаткових сил, а також немає ознак формування контингентів для широкомасштабного вторгнення на територію України з кількох напрямків.

Мінські угоди – це фактично бачення Росії, російський план федералізації України, щоб залишити державу в орбіті військово-політичного впливу Російської Федерації. Незалежно від того, чи Росія пристане на виконання основних вимог Мінських угод, зокрема і припинення вогню, чи ні, після цього не прописано алгоритму подальших дій, тобто такі домовленості не мають жодної логіки

Наведені факти свідчать про невідповідність та відверту дезінформацію щодо ситуації в ОРДЛО, яка подавалася попереднім військово-політичним керівництвом України.

Трьохсторонні переговори в рамках "Мінська" включають Україну, РФ та ОБСЄ. Жодних квазіутворень у вигляді "ЛНР" та "ДНР" у ТКГ немає. Їхні представники присутні лише в підгрупах. Тож говорити про якісь їхні пропозиції, обговорювати їхню "дорожню карту" – це грати на суб'єктивізацію квазіутворень та виводити ситуацію на рамки прямих переговорних процесів між Києвом, Донецьком та Луганськом. Чого, до речі, прагне Москва.

Заява Данілова пішла майже синхронно із заявою президента Зеленського, що Україна залишається прихильником Мінських угод. Що ми прагнемо розмовляти у нормандському форматі, у мінському, не заперечуємо можливості ратифікації відповідних домовленостей, але з огляду на виключно українські інтереси.

Росія намагається представити цей трикутник у форматі суто «громадянської війни». Не виключаю, що риторика Кремля у наступному раунді перемовин зводитиметься до звинувачень України у зриві перемовин.

Ми можемо казати, що перемовини – нібито безрезультатні. Домовилися домовлятися про чергові домовленості. Але наразі не стріляють. Домовилися про стале припинення вогню. Якщо немає загиблих – це вже позитив. З іншого боку, Нормандія – це віддзеркалення процесів на світовій шахівниці. Якщо наразі триває бій за перерозподіл сфер впливу між Росією та США, то "Нормандський формат" залишився на узбіччі глобальної політики. І він фактично відіграє другорядну роль.

100-тисячний контингент – це не сили для вторгнення. Цієї кількості Росії недостатньо для активної фази військового протистояння з Україною. Контингент вторгнення має втричі перевищувати чисельність, яка перебуває в стані активної оборони. Плюс немає розгортання другого ешелону, який свідчив би про підготовку збройних сил Росії до безпосереднього вторгнення на територію України.

Також зауважу, що притягнення до кримінальної відповідальності колишніх чиновників, якщо для цього дійсно є підстави, – нормальна загальносвітова практика.