"В общем-то мы спорим о курице и яйце. Вы утверждаете, что Интернет первичен в воспитании языкового чувства, я утверждаю, что язык будет диктовать предпочтения в Инете. У вас изначально должно быть желание выбрать украиноязычную версию продукта при наличии альтернативы." Майже так, але не зовсім точно ;) По-перше, я не стверджувала, що інтернет первинний у вихованні чуття мови, але досить важливий і, головне - актуальний, особливо - серед молоді. По-друге, мова керуватиме вибором певного продукту чи його якість? З Ваших наступних тез випливає, що вирішальною є якісність, цікавість, унікальність продукта. І з цим цілковито погоджуюся. У віртуальномі світі дійсно дуже широкий і вільний вибір. А отже, україномовний продукт мусить привабити, зацікавити, навіть зачарувати, спокусити споживача. Мова мусить стати престижною, модною, ознакою культури й вихованості. Ви кажете, що назви функцій мало значать. Але подивіться на це в загальному контексті. Якщо сайт має не тільки назву українською, а й усе оформлення, то білінгвальний дописувач швидше схилиться до спілкування там українською. І ще одне. Потрібно, щоб ті ж самі модератори, котрі на деяких сайтах пишуть свої дописи й зауваження російською мовою, робили це українською. І щодо гри. Власне, комп'ютерні ігри українською - то не зовсім те, що я мала на увазі. Гра у розумінні Гейзінги. Ігровий спосіб мислення і спілкування та освоєння мови. Скільки людство живе, стільки воно грає у ігри. Вважаю досить перспективним напрямком саме - освоєння мови у світі віртуальному як елемент гри. Але це іще треба продумати.

Взагалі, варто звернути увагу на рівень збайдужіння людей. Коли особистість зневірилася у своїй потрібності суспільству, вона уходить у своєрідний "мовчазний спротив" чи просто абстрагується від усіх процесів соціальної комунікації. І поступово отой соціум змарґіналізованих індивідів перетворюється на натовп, котрому, власне, деделі менш важливими видаються як мова, так і гуманітарні цінності загалом. Громадяни мають не просто почуватися захищеними, а й відчувати свою потрібність суспільству та мати можливість до самореалізації, що й спонукатиме до активності та згуртування соціуму.

Мову дійсно потрібно не просто вивчати за шкільною партою чи в кабінетах. То має бути широкий дискурс, що охоплюватиме усі рівні повсякденного життя. Бо дійсно можна вивчити книжну мову, що не завжди буде живою. Дійсно, може бути мова усного й письмового мислення. Або ж (найчастіш) - спілкування різними мовами на роботі і вдома. Усе ж таки, гадаю, досить доречно звернути увагу саме на інтернет як галузь розвитку мовлення. На те є багато причин. По-перше, чисто механістична, на рівні моторики - звикання до української розкладки та фіксування увагою певних повідомлень, маркерів чи суто технічних деталей українською, - це невеличкий нюанс, який згодом переростає у звичку. По-друге, телебачення, радіо, преса - то усе засоби пасивного сприйняття інформації. І лише в інтернеті то переростає у активний обмін. А отже, потрібно розробити стимули саме до висловлювання українською мовою. Як? Можливо, питання престижності, цікавості (тут є, над чим подумати). І третє. Інтернет є засобом до живого спілкування, якого тут зараз навіть більше у певних соціально-вікових груп, ніж в реальному побуті. А саме живе спілкування найбільше впливає на наше мовлення й мислення у континуумі певної мови. Якщо чесно, я не знаю, чи є україномовні служби електронної пошти. От Майл.ру, здається, знають усі. Те ж саме з популярними соціальними мережами. Та й усі ці програми - скайп і т.п., - чи є україномовні? Звісно, нікому не накажеш, якою мовою спілкуватися із друзями у скайпі, але саме оформлення програми поступово впливає на мовне сприйняття. І ще. Гадаю, досить важливим може стати елемент гри. Це дійсно те, що може заохотити людину і впливати на її свідомість. Гра як мовлення і мовлення - як гра.

Lena Chrushchova, масовою свідомістю споживача в інтернеті можна керувати так само, як і на телебаченні (наприклад, реклама і подібні засоби). І це не смішно. Існують справді незначні на позір нюанси, що чіпляють підсвідомість індивіда та змушують діяти певним чином. Сюди ж можна віднести ефект фасцинації, зараження і т.п. Крім психології, варто звернутися і до надбань семіотики, що також досліджує і реалізує засоби непрямого впливу на людську свідомість. Власне, тут дійсно є, над чим, і з чим працювати, а не лишень теоретизувати. Стосовно шизоїдних інтенцій... Власне, остаточно від них убезпечені лишень клінічні ідіоти та дебіли (маю на увазі саме медичний діагноз). А свідомість усього психічно здорового населення Землі коливається за шкалою від шизоїдності до нейротизму. І це нормально. Власне, шизоїдні інтенції пов'язані із здатністю до фантазії та лабільністю мислення. Просто усе має бути в нормі. Отже, щодо дуальності мовлення і мислення. Згадаймо приклади класичні. Тарас Шевченко писав свої щоденники російською мовою. Є гіпотеза, що це давало письменнику можливість певним чином абстрагуватися від надтяжких переживань. Або Набоков із його творами англійською і французською, що водночас перестав творити російською. Але питання, власне, у іншому - у тому, що навіть елементарна заміна оцих технічних моментів оформлення сайту "комметарий" та "добавить" на українські - то маленька цеглинка, що буде тим тренажем, що призвичаїть спочатку мислити українською письмово, а надалі - й усно.

Це правда, що української мови в інтернеті має бути більше. Тоді мислити українською ввійде у звичку. Не секрет, що переважна частка українців білінгви, а отже, мова, що її мусиш вживати частіш, може почати переважати. Чому на більшості українських сайтів, форумів суто технічні моменти, оформлення виконано російською мовою? Певно, мала б бути українська або хоч за вибором клієнта: українська, англійська, російська. Звісно, є багато нюансів щодо вживання саме певної мови в інтернеті: кількість співрозмовників, широта аудиторії, престижність, цікавість та функціональність самого україномовного ресурсу... На жаль, багато що так і лишається на словах. Або непогані починання нівелюються поступово під впливом агресивно-пасивного несприйняття. Чомусь увійшло в моду певне свідоме пониження культурного рівня соціуму. Колись Г.Гессе писав про т.зв. "фейлетонну добу", - це те, що відбувається зараз. Якщо українська пісня, то - про сало і самогон. Якщо написати пост - то без арготизмів найнижчого рівня не обійтися. І все це дуже жваво, навіть із викликом, - нівеляція культурних цінностей. Ганно Миколаївно, можливо варто звернути увагу саме на ці тривожні знаки доби: переоцінка та нівеляція цінностей, несвідоме бажання заперечити культуру як явище, безвекторна агресія індивідів, що не можуть віднайти саме своє місце у соціумі.

Так, це не той "вчинок", яким варто пишатися.

Бо тролям за це платять?

Думаю, нікому не цікаво, що вважає бот "Иванов", а тепер і Коротич, що теж спустився до такого ж рівня.

"Товариш журналіст" Коротич самознищився цими словами та похвальбою зі свого "вчинку". "Посилати" жінку, бодай і політичного опонента - остання справа. Виявляти неповагу до країни, де ти в гостях - це також хамство. Якщо товариш (інакше його не назвати) Коротич не розуміє цих простих речей, то гріш йому ціна як людині, чоловікові та журналісту. Інша річ - ми не повинні терпіти таке хамське поводження з боку представників країн, що претендують бути авторитетними для нас.

Осю, вітаю! Гарних свят :)

А далеко неоюкрейніан від постсовка?.. Хоча... сталінську добу вважають добою високих стандартів у культурі... Виходить, неоюкрейн дуже програє. Про лжеінтелектуалів -- влучно.

Ну так... а зараз маємо "розквіт" Поплавського та жлобізму. І у головах те ж саме.

Постсовок-реалізм.

Не переймайтеся, Олександре. Часом холод кращий за "дружні" обійми. І не уходьте так одразу з сайту.

ЧП, до Вас немає ))

Проблемка. Звикли... серцем чути, серцем голосувати. І.. гАлАсувати потім... коли вже пізно.

Так, звісно, в людях є як добрі, так і лихі риси. Переважання одного над іншим залежить від різних чинників. Безнадія будить не найкращі риси. І таки ця зневіра через відсутність орієнтирів і будь-якого просвітку... ..А тим часом йде боротьба за корито. Не за країну, навіть не за владу, а за велике жлобське корито.

Це точно. Жлоби у нас активні та згуртовані.

Бо дехто ловиться на вкидувані людям страшилки про "східняків" чи "западенців". А проблема тотальна.

А у нас скрізь постсовок звичайний ;)