Пане Піховшику, будьте ласкаві, вкажіть номери реєстраційних законопроектів, які подані Чечетовим, Єфремовим, Олійником чи ким іншим, у яких ідеться про 60% зведеного державного бюджету місцевим радам, здешевлення ліків першої необхідності на 30%, 75% місць у ВНЗ за державним замовленням (це все витяги з передвиборчої програми ПР)? В якому законопроекті, розробленому депутатами від ПР, пропонується втілити в життя їхні гучні передвиборчі гасла про податкові канікули, про 100% забезпечення ліками хворих на СНІД, на серцево-судинні та онкозахворювання? Пане Піховшику, гадаю, що ваші пінкертонівські здібності у цьому напрямку допоможуть пролити світло істини на багато законодавчих новацій Партії регіонів, які, без сумніву, цікавлять не лише їхніх виборців, але й усіх громадян України, але чомусь поки що не стали надбанням громадськості. Виправте, будь ласка, цей прикрий недогляд.

Справді цікава та неординарна спортсменка. Майже все життя головно вправляла в спринтерському бігові, а на римській Олімпіяді, несподівано здобула золото в стрибках у довжину. Ось тільки про олімпійський рекорд, який їй належить дотепер, якось не зовсім чітко виписано. Володарка цього рекорду насправді американка Джекі Джойнер-Керсі, встановила його на сеульській Олімпіяді 1988 року, а Віру Крєпкіну можна вважати лише атлеткою, яка стрибнула найдалі за весь період проведення Олімпіяд, якщо брати співвідношення зросту та довжини стрибка.

У 21 столітті. Павло Загребельний, Ліна Костенко, Юрій Мушкетик. Але, на жаль, декому з українців, прізвища цих майстрів художнього слова, так само, як і їхні твори, ні про що не скажуть.

У складі "Зеніту" у фінальному матчі Кубка УЕФА 2008-09 років чиїх тільки уродженців не було: тут тобі і хорват Крижанац, і турок Текке, і чех Ширл, і кореєць Кім Дон Чжин та й зрештою наш Тимощук.

Мені здається, що проблеми Фельдмана і йому подібних у тому, що вони живуть у своєму російськомовному світі і паралельно установили для себе якийсь занадто спростачений варіант української мови, який обрали за певну непорушну аксіому (аби не завдавати собі клопоту зі словниками, довідниками, українською художньою літературою) і якщо вони десь подибують у тексті незрозуміле їм слово чи мовний зворот, то стають на цапки (замість того, щоб з'ясувати для себе його значення), і хоч і не їхнє тут мелеться, але все одно допоминатимуться свого. Щобільше: якась вражина уклала їм у голови, що якщо хтось десь спілкується (друкується) українською, яка хоч трохи виходить за межі їхнього вузького розуміння, то ця людина неодмінно хизується, демонструє "сплошное любование самим собой". І ніяким побитом не втовкмачиш цим бідакам, що є люди, для яких українська мова настільки ж природня, як для декого маца під час Песаху.

Блоги нудні, автор нецікавий, але кожного разу Ігор Фельдман неодмінно відмічається в них, як на комсомольському зібранні. Ще й веде прискіпливу статистику, скільки і яких слів було використано. Якщо й далі так піде, то після написання чергового матеріалу, я знатиму точно, скільки пунктуаційних знаків було вжито і яке співвідношення у блозі між голосними і приголосними буквами.

АПОТЕОЗ, м. или АПОТЕОЗА ж. греч. обоготворение, обожение человека: у католиков беатификация, канонизация; Толковый словарь Даля - 1863-1866. Цей пан також болгарин?

1. Норвегія 2. Франція 3. Чехія

Вкотре нагадало анекдот про те, що, якщо бордель перестає давати зиск, то не ліжка місцями слід міняти, а обслуговуючий персонал.

Пані Ганно, боротися з алкоголізацією суспільства - річ шляхетна. Але при цьому традиціями пивоваріння нехтувати теж не слід. Вам, як львів'янці мусить бути достеменно відомо, що перші броварні на території Галичини засновувалися саме при монастирях. І загальновідомий факт, що християнська церква дозволяла ченцям під час тривалих постів підкріплятися пивом, яке тамувало голод. А в Німеччині, Чехії і до цих пір одними з найпопулярніших сортів пива є такі як "Augustiner" (засноване орденом августинців), "Домініканське", Страговське пиво ордена премонстрантів святого Норберта з відповідними культовими зображеннями на пляшках. І нікому з депутатів бундестагу чи чеського сенату навіть на думку не спадає піддати їх громадській обструкції. Мені здається, що Ви наразі ще ретельно не вивчили це питання, а керуєтеся тепера радше емоціями, а не фактами.

Цікаво, коли Балашов працював ведучим однієї з програм "Бізнес-радіо" і запросив у гості Андрія Іллєнка, то він теж на Банковій погоджував його кандидатуру? І як же він при цьому "не побрезговал таким моветоном"? @#$%&://@#$%&.youtube.com/watch?v=zcGyzjFFI5U

Ви би не пугукали даремно, а хоч на дещицю розширювали сферу власних зацікавлень, а заразом відходили би потрошки від зодноманітнення у викладі матеріалу. Бо читати на кожній гілці ваші емоційно наснажені і глибоко інформативні коментарі про "орієнтації" та "промежности" - то правдива мука.

"Ляпісам" треба активніше пропагувати білоруську музику, а не ходити в услузі російського шоу-бізу. Пісня "Не быць скотам" довела, що їм це до снаги. Чекаємо продовження.

Все гарно підмічено. Тільки палець між мізинцем та вказівним українською іменується безіменним.

Якщо ще й "Свобода" учворить ту дурницю, що візьме та й підтримає з чужого нашепту "єдиного опозиційного кандидата" Порошенка, то це буде для неї пряма дорога на політичний маргінес.

Павла справді не вгледів, бо ж, як написав вище, тіснота в залі була несвітська. Інакше-бо згадав неодмінне.

Господи ти мій, Боже! Читаєш оці "шиткі баланси" (може все таки "хисткі"?), підрозділи Української НароднОЙ Республіки і розумієш, що автору, знаходячись? далеко за межами України (він там, блукаючи галасвіта, заблукав чи як?) ще ой як зарано експерементувати з українським словом. Пізнання автора в українській історії або ж занадто обтічні, або ж до безсоромності упереджені. Згадуючи про підрозділи УГА, які здобували Київ, він чомусь обходить мовчанкою якнайактивнішу участь у тих подіях Наддніпрянської армії, Запорізького корпусу, загонів повстанських отаманів Зеленого, Струка, Мордалевича. Слід вказати також і на те, що білогвардійський прапор пожбурили з покрівлі Думи аж ніяк не галичани під орудою Антона Кравса, а "запорожці" з наказу їхнього таки командира Володимира Сальського. Тож алюзії автора про киян, позбавлених національної ідеї, не варті й печеної цибулі.

На українські стадіони, в телерепортажі мусово повернути українське живе слово, а натомість позбутися зачовганих кліше радянської епохи.

І чеський заодно не забудьте прихопити. Чималий вплив на становлення української спортивної лексики початку 20 сторіччя справила і ця мова також.

Гімн "Боже великий, єдиний, нам Україну храни" на слова Олександера Кониського - це, безумовно, шедевральний твір Лисенка. Але в нинішні часи для кожного українця зі славетної спадщини Миколи Віталійовича чи не найближчою є кантата на слова Тараса Шевченка "Б'ють пороги": "Тільки ворог щось сміється...Смійся лютий враже...Та не дуже, бо все гине, Слава ж не поляже! Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі. Чия правда, чия кривда, І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине, От де люди наша слава, слава України..." А ці слова, Ганно Миколаївно, зацитуйте вашим однопартійцям Ківалову та Колесниченку: "БЕЗ ЗОЛОТА, БЕЗ КАМЕНЮ, БЕЗ ХИТРОЇ МОВИ, А ГОЛОСНА ТА ПРАВДИВА, ЯК ГОСПОДА СЛОВО!"