Утопія - це через молитви, а поширення інформації веде до її осмислення, що веде до дії.

А я і так не можу ні на що вплинути. То навіщо мені така держава, яка мене лише доїть. На пенсію я уже не сподіваюсь - лише на себе та дітей. Мені все рівно - на кого працювати, аби це було корисно для мене (і не огидно - корисно для суспільства). 5/10 Балашова дає надію, що люди здатні зрозуміти один одного. Дає надію біднішим - що можна заробити, дає надію багатшим - що можна зберегти зароблене. А як буде при цьому називатись країна і чи буде вона взагалі - яка різниця. Аби людям тут було добре і добре грошам (їх вільному руху).

Приходите, если с настоящими деньгами. Приходите со всего мира и привозите свои деньги - им здесь найдется работа.

Большие налоги выгодны казнокрадам. Люмпен думает, что и ему.

В общем порядке.

0.0 - это предложение вечного двигателя. На данный момент самое реальное 5.10 именно исходя из теперешних реалий в стране. Большая ставка - тормоз экономике, а меньшая - дробление системы, приводящая к увеличению необходимости затрат для преодоления барьеров.

Ну насчет методов разрешения разногласий - каждый выбирает в меру своего интеллекта.

А как они могут жаловаться государству? Вы не сильно понимаете слово доверие. В деле участвуют только люди, которые государству не доверяют. Они доверяют только себе и таким же - свободные люди.

А Вы там часто бываете?

Если Вы уверенны, что это прямой путь к банкротству, то зачем спрашиваете? Или за Вас рисковать обязаны другие, а Вы согласны только на готовенькое. Так практически это есть в стране и сейчас. Все надеются на доброго дядю, но дяди все злее и злее становятся.

Так ведь, что бы что-то покупать необходимо иметь за что, а желательно знать и зачем. А думать надо всегда, но об актуальном. Вопросы и уточнения - это еще не агитация.

Я подумаю над Вашим пожеланием.

А дом тем не менее, строится.

Попробуйте - узнаете.

Банкротами становятся тогда, когда в деле участвуют безответственные люди, надеясь на авось. А когда авось не получается - кричат караул и и бегают по инстанциям, перекладывая на них свою ответственность.

И выход остается один - личное знакомство.

Українці не бунтують, бо добре знають, що бунти призводять тільки до різкого погіршення. Це - народна мудрість. Мудрість і в тому, що не ведуться на дешевий популізм, хоча з цим і важче.

Безподатковість - це в сенсі найнижчості податків з поміж сісідніх країн, щоб гроші не втікали з країни, а тут накопичувались. Тут, звичайно, сомо собою береться за аксіому, що всі лиди розумні і поводяться так, щоб накопичити у себе якомога більше грошей, щоб отримати доступ до товарів, а вільні кошти пускати в оборот.

5/10 це на те, щоб гроші були взагалі. Справа не в "низкості" податків, а в тому, щоб система оподаткування була ефективною, а для цього масимально простою. Автор пропонує, що продавець платить 5% з обсягу продаж, а кожен громадянин 10% при отриманні зарплати - за користуванням грошима. Всі податки йдуть на підтримку системи (5-на утримання держави - 10 на підтримку сосціальної системи). Коли зовсім без податків, то людям в кінці кінців потрібно домовлятись кожен з кожним, а так держава бере на себе обов"зок підтимки грошообігу і відповідності його товарообігу, впливаючи лише на грошообіг.

Автор "ненав"язливо" натякає Януковичу, що людей не потрібно постійно обдурюавти, обіцянками. Він пропонує найпростішу систему, яка не потребую складної адміністративної машини. Варто лише перестати слухати своє брехливе оточення, а братись за діло. Не йти на всілякі пільги і подачки, а зменьшити бюрократію і заставити всіх сплачувати податки. Для цього країні запропонувати простий і здійсненний план та виконати його. Коли народ це побачить, то і повірить і підтримає. А для цьго потрібно відштовхнути "соратників", які будуть ставити палки в колеса. Держава повинна перейматись лише обігом грошей, а економіка (прив"язка до товарів) буде розвиватись сама собою, коли грошам буде добре при обігу, як найліпший захист для грошей. Для цього не потрібно аж надто багато розуму(що маємо в дефіциті), а лише воля і наполегливість (чого йому не бракує).