Валерий Лема додав коментар до статті
Состоялись первые матчи 1/4 финала Кубка УЕФА
Зима, безхмарний ранок. Перший сніг впав, але ще не зійшов, утворивши брудні прогалини на городах за хатами, над кожною з яких куриться легкий димок. Година шоста, мабуть, сонце тільки-тільки зійшло, але люди вже давно пораються у дворах біля стаєн, де біля дошок під шифером зібран якийсь мотлох сільгоспзнаряддя. Через шпарини в перекошених парканах, за гіллям голих дерев видно, як вони, убрані в якийсь старезний одяг щось роблять заклопотано, безперестанку. Скотини не видно, але чути, що вона є. Час од часу кричать півні, десь далеко тріщить бензопила, гуде трактор. Село живе і дихає. Негарне, чорно-біле. Ще й запах, запах свіжості і стайні. Може комусь і неприємний, але для мене він як нашатир. Лупить, наче струмом, приводить до тями і пробуджує відчуття, в якому при бажанні можна розгледіти і себе: малого, хворого, між двома перинами на старому бамбетлі; страшного гусака у дворі; дві черешні в кінці бабиного саду...Втратившу свідомість людину спершу треба привести до тями, щоб вона сама себе усвідомила. Так само і свідому людину деколи треба приводити до тями, і без того відчуття навіть свідома людина залишається несвідомою, гавкає аби гавкати, без сенсу.