Пусть Россия покажет пример братской любви и примет у себя Закон "О втором государственном украинском языке". ------------------------------- А кому это нужно в самой России? Никому. А у нас русский язык нужен большинству граждан Украины. Поэтому, не нужно нам "братской любви" а нужно простое уважение к своим гражданам и их языковым правам. В России такое уважение к правам своих граждан имеется а у нас нет.

В УССР не существовало этнических и речевых противоречий т.к. оба языка обязательно изучались в школах , а обе культуры свободно развивались и дополняли друг-друга --------------------------------- Согласен. До 91-го года никакой "украинофобии" и "украинофобов" не существовало. Так называемая "украинофобия" , то есть гадливость по отношению к украиноязычной культуре возникла после отвратительных попыток национал-шароварников запретить русскоязычным горожанам образование, кино, рекламу, общение на русском языке. То есть. называемая "украинофобия" это реакция горожан на селюцко-широварный нацизм горе-украинизаторов.

Великий гуманист Николай Амосов пытался в Киевском Институте Кибернетики создать Модель Человека. Даже он по результатам своих исследований вынужден был признать. что нормальный человек по своей природе жлоб(эгоист) и сволочь(агрессор). То есть нужно строить не Общество идеальных людей, а хорошее Общество из нормальных жлобов и сволочей. Запад - Европа и США. да и поздний СССР показывают, что построить приличное общество из неидеальных людей возможно. Какие главные шаги для этого в Украине? Украине нужно запустить плодотворный политический процесс состязания представителей крупного индустриального уклада(олигархов) и представителей постиндустриального уклада(городского русскоязычного среднего класса). Сегодня русскоязычный городской средний класс блокирован пост-крестьянами -националистами, Украинские националисты представляют крестьян и посткрестьянскуб лимиту. Они навязывают обществу бесплодную борьбу по решению чуть ли не феодальных проблем (кто у кого будет паном и титульным). Поэтому. первый шаг к построению эффективного общества это денацификация. как в германии и Сингапуре. После этого - кристаллизация партии среднего класса. После этого начнется рутинный процесс плодотворной мирной политической борьбы между средним классом и олигархами("демократиами" и "республиканцами") Эти процессы не требуют делить общество на "хороших" и "плохих". на "титульных" и нетитульных", но эти шаги ведут к построению удобного и способного к развитию Общества.

Избаловали вас Советы.

Будет день, будет и пища. А знать "куда", это уже роскошь и излишество.

Очень хорошо, что вам эти 20 лет и их результат нравятся. )))

Про країну і Путіна --------------------------- Віслюк лишиться віслюком, Хоч тричі титульним назвіть. Де треба щось зробить з умом, Він тільки титульність дрочить Прийшов віслюк до Києва, Паскудство наробив. Російськомовні школи Він геть усі закрив. Іще у дитсадочках Віслюк нагоду мав. Там дітлахів нетитульних До всрачки він лякав. Приперсь віслюк до ВУЗів Й швиденько у момент Російськомовні ВУЗи Віслюк ізнищив вщент. „Не треба нам нетитульной науки все одно!” Науку обвіслюченням Спаскудижено в лайно. Зайнявсь віслюк рекламою А потім і кіном. Чим ці паскудства кінчились, Теж знаєте давно. Приперсь до Миколаєва Й тут шкоду наробив. Він меру Миколаєва „Язык» заборонив. Щоб зовсім Україну Геть розколоти вщент, Убивцям він нетитульнх Поставив монумент. Країна обвіслючена Спускається на дно А той віслюк уперто Віслючить все одно. Віслючить і віслючить Вже 20 літ підряд. А за руїну зроблену, „Це Путін винуват!” Гей, любі Голопупенки! Нащадки гопака, Шановні, любі титульні Знайдіть невіслюка! Знайдіть його негайно! Хоч одного знайдіть, Бо ту халепу титульну Вже варто зупинить!

Українська мова труп і український націоналізм теж труп. Хоч і поки що паскудять живим.

"...кількість тих, хто говорить українською вдома, а особливо на роботі, зменшуватиметься доволі швидко." Олег Медведєв Професійний український націоналіст. Буде вам ваші кілька сел на Заході. Вже скоро.

Медведєв зрадив націоналістів після аналізу статистики української Вікіпедії. Вікіпедія не бреше. Вікі - це дзеркало майбутнього - більш енергійні і освічені молоді городяни. Прочитайте уважно статистику. Що це означає? Лише 16% українців користуються українською Вікі Ще 16% українців користуються англійською Вікі Ще 67% українців КОРИСТУЮТЬСЯ РОСІЙСЬКОЮ ВІКІ. Плюс, 40% українських авторів пишуть і розвивають РОСІЙСЬКУ Вікі разом із мільйонами росіян із усього СНД. Замість слова Вікі можете підставити слова "Наука в Україні" "Культура в Україні" "Передова освіта в Україні" "Передова промисловість в Україні" Буде приблизно те ж саме. І ВИ ПОБАЧИТЕ КАРТИНУ МАЙБУТНЬОГО. Всюди буде Мізерна і вмираюча дещиця україномовності Невеличка і повільно зростаюча англійська. Квітуча і жива основа буде російськомовна. Це буде на протязі найближчих 50-70 років. А там побачимо. Про це якраз пише Олег Медведєв, що українська мова труп і український націоналізм теж труп. Хоч і поки що паскудить живим. Розумніші щури першими втікають із націоналістичного човна.

Свершилось! С праздником! Бурление националистических говн прекращается. Украинский национализм вошел в стадию агонии. Вот, что написал только что в своем блоге лютый националист Олег Медведев. "В цілому українц і перебувають в процесі поступового зречення від своєї історичної природної мови. Звичайно, українська існуватиме ще довго, бо й досі збереглися деінде осередки кельтських мов, але кількість тих, хто говорить українською вдома, а особливо на роботі, зменшуватиметься доволі швидко. Українська мова все ще викликає певні сентименти у частини етнічних українців, але вона не є цінністю для мільйонів інших українців, не говорячи вже про українських громадян російської національності." Самые умные крысы первыми покидают тонущую посудину.

Коли людина нищить тарганів чи щурів, то думає не про "тарганівство" чи "щурівство" взагалі і не про якусь там "ідею щурівства" чи "ідею тарганівства", а лише про те, щоби позбутися найнахабніших та найшкідливіших щурів чи тарганів. А щури хай собі міркують, що, мовляв "ідею щурівства все одно не знищити".

Тогда и Кривенко "ксенофоб" "Не люблю Україну. І не лише сьогоднішню, заматеріалізований виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси. Неможливо любити не лише клерків-хапуг, а й непідкупних патріотів, які розуміють patria як стару діву у вишиванці й незатрасканому вінку або як мікроцефала з налитими кров'ю очима при слові "москаль" або "жид". Можна згадати традиції Івана Гонти і різати ляхів (жидів, москалів) задля побудови Української держави. От тільки як бути з тим фактом, що ті ляхи (жиди, москалі) є громадянами вже існуючої держави? Якщо сьогодні хтось голосить "Україна для українців", то йому слід би уточнити що етнічних українців залишилося, мабуть, чоловік сорок, враховуючи всі кровозмішення з часів половецьких. Хлопчаки, які волають "Україна для українців", нагадують мені дідусів на дискотеці. Люди з молодою кров'ю мислять інакше - "Світ для України". Якщо таки обстоювати ідею етнічної України, то треба насамперед відмовитися від колонізованих українцями Донбасу, Криму, південних степів, Слобожанщини, частини Буковини, а про Кубань і Зелений Клин взагалі слід забути. Бути українцем - це покута. Любити це - значить бути мазохістом. Синдром мазохізму розлився повсюдно - від дідусів у строях січових стрільців на вулицях Львова до мешканців Новограда-Волинського, де в кафе горілку можна заїсти лише сирниками і нічим іншим. Цього мазохізму не бракує і в нашім краю - від банальних проявів солодунства через спів патріотичних пісень за чаркою до більш вишуканих форм масового маразму, як-от відродження козацтва. Не мною сказано, що в одну річку зайти двічі важкувато. "Заунывно" бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що "ми тую червону калину піднімемо", якщо кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці. Можна, звичайно, спробувати відродити кобзарську традицію, але тоді випускникам консерваторії треба виколювати очі. Воно, звичайно, нескладно, от тільки чи потрібно? Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в Оперному театрі. У те

Класс! Слог. как у раннего Густава Водички и Сашка Кривенка. Но можно чуть короче. Без отхода от основной линии и "вещей в себе", потому, что Канта пересичный не знает и для него оно непонятно о чем. А мне этот текст просто супер! -------------------------- ...испытываю крайнее отвращение ко всему что связано с желтоголубизмом. Все эти нэзалежности, как вещи в себе, унылые поэты, крестьянские письменники. Все эти герои с глуповатыми лицами, которых вечно кто-то мучал и нагибал. Весь этот пафос дрищей в кедах и масках типо террористов, интеллигенции без образования, мыслителей, без ума и таланта. Всю эту околополитическую бахрому, которая всерьез полагает, что её заунывное блеяние про злочынну владу и жалобы на неубранный снег и воровство чиновников, действительно пугают власть. Да вступите же уж хоть куда, хоть в Россию, хоть в Европу, лишь бы изгибла вся эта псевдонациональная пена, вся эта порожденная совком националистическая культура. Вступить нужно в любом случае, хоть частями в разные объединения, хоть целиком куда-то, но этот рыдающий и тыкающий пальцами в свои язвы суверенитет должен исчезнуть. Все гэрои и творци должны быть преданы забвению, все что породила украинская политическая культура и подавляющая часть интеллигентской культуры должно быть забыто, должно стыдливо скрываться. Нет трызубам, нет бендерам, нет тарасам, андруховычам и кобылянским, вместе с витренками и симоненками.

Побачивши цей килимок хочеться гукнути -Слава героям!

Це ви просто у себе вже не помічаєте. Бо тому, хто смердить, свій власний сморід не смердить. Тобто, українському нацисту свій власний сморід не смердить. Але співгромадяни його можуть просвітити. Що таки націоналізм смердить.

И Мирошниченко тоже профессиональный украинец. Только Мирошниченко дурак, а Гройсман с Тягнибоком не дураки.

Только Тягнибок сидит на пожертвованиях украинской диаспоры. А Гройсман на аналогичных еврейских. И ему хорошо и ей неплохо.

А Тягнибок - профессиональный украинец. И шо? И Гройсман и Тягнибок кормятся на национализме. И оба мошенники.

Думаю вы достаточно четко сформулировали вопрос. И связь антисемитизма с желанием жить лучше, устранив олигархов-инородцев. Давайте посмотрим. как это делалось в других странах. Желательно дальних и с совсем другими национальностями. В 1957-м году в Малайзии к власти пришли малайские националисты. В это время и далее до 1965-го года 70% всего бизнеса в Малайзии принадлежало местным китайцам - "евреям Востока". Малайцам принадлежало около 2,5% бизнеса. Начались погромы против местных китайцев и индусов. Южная Малайзия(Сингапур) отделилась и запретила у себя националистические партии. В конце в основной Малайзии концов китайцы и индусы сдались и согласились на строительство "Малайзии для малайцев". Националисты(аналог Свободы) поставили задачу довести процент малайского капитала до 30%. Это делалось с помощью специального налогообложения. Далее, для китайцев ввели минимальные квоты на высшее образование. Малайцам предоставляли ссуды на жилье и бизнес, минимизировали налоги на доходы. Все это делалось за счет налогов, взимаемых с китайцев. Сегодня прошло 50 лет. Политические посты, власть, силовые структуры по-прежнему принадлежат этническим малайцам. Но работают в стране по прежнему этнические китайцы. Долю "малайского бизнеса" удалось поднять лишь до 19%. Плюс часть этого бизнеса имеет лишь малайское прикрытие. Также политика "Малайзия для малайцев" привела к крайне негативным последствиям для малайской экономики. В связи с тем. что малайские(китайские) предприятия вынуждены были через налоги содержать титульные бизнесы. А также из-за всесилия титульных чиновников-националистов малайские предприятия стали неконкурентоспособными. В результате развитие страны остановилось. На сегодня ВВП на человека в Южной Малайзии(Сингапуре), где национализм был запрещен, в 5(пять!) раз выше, чем в титульно-националистической Малайзии. Из этого примера можно сделать довольно позитивные выво