Але чому із соромом? Невже так жахливо написано??

@#$%&://@#$%&.kuchma.org.@#$%&/fund/media_video/10557/ ось тут є уривок фільму про художника-відлюдника, я в захваті, що такі люди живуть поруч з нами

Йде мова про Польщу і про щирого поляка. Я так розумію, цей поляк не пішов зі школи і не зречеться громадянства через те, що в його країні живуть євреї. В новому випуску журналу Newsweek.pl у передовій статті порушується питання - кому легше живеться еврею чи гею? З почутого від народу - єврею. З власного спостереження - найгірше живеться щирому поляку, бо він ніяк не знайде спокою ,через те що Європейський союз зі своєю толерантністю наступає на гордість щирого поляка.

Завдяки російськомовним коментаторам краще розмовляти і писати англійською, німецькою чи українською, тільки не російською.

Але ж це так легко зробити, просто усміхнутися, легенько, як Мона Ліза. Як можна жити годувати синиць салом і не усміхатися? Як можна бути закоханому, видряпатися зранку на Високий замок і сваритися через цигарки? Як можна купатися в ополонці, коли на вулиці мороз, і бути при цьому діловому, як депутат на засіданні у Верховній Раді? Співчуваю я львів'янам, одним словом. Може й тому, ніколи ні в кого не питаю у цьому місці - Як справи?

Сьогодні на курсах англійської нам слід було обговорити питання, де найчастіше можна зустріти людей зі скверним характером. Я довго думала, що відповісти, а потім згадала, що це не хто інший як люди зі сфери мистецтва. Бо так як вміють "радіти" успіху художника куратори з митцями, так не втрафить жоден представник з інших сфер. Ну чому Ви такі? Чому так щиро хочете закидати камінням свого ближнього, любі коментатори? Таке враження, що Оксана Мась на бієнале - як кістка в горлі для українця. В чому справа? Її талант не тягне на Венецію? Тоді зробіть щось краще і представте Україну у проекті Гластрес чи в персональному павільйоні? Хватить їсти свого ближнього! І ще одне. Якщо Костя Дорошенко не вірить, що до вівтаря Оксани Мась підходили представники арт-форуму, нехай персонально запитає куратора національного павільйону на бієнале Олексія Роготченка. Я чула на прес-конференції, як він розказував про це "вибачення". Думаю, Тетятна Миронова в цей момент свічки не тримала, а повірила на слово Олексію Роготченку.

Так, цей Анатоль "занизькою самооцінкою не страждає", як і зависокою також. У нього якраз абсолютно нормальна, середньостатистична самооцінка. Хтось про нього пише, виставляє його роботи і навіть його любить. Але не кожному дано зрозуміти суть прекрасного. Співчуваю!

Дубовик - реально крутий художник. І Тетяна Миронова добре зауважила, що він відкривається не кожному. Це філософія. Чи кожен з першого разу розуміє Канта, Юнга і навіть ту саму Біблію. Під простими знаками зашифрована безкінечність. Панове, варто побачити його роботи вживу, почитати тексти Дубовика і тоді Ви вловите суть цього Маестро. Дубовику - 82 роки!!!!!!!!!!!! Його картини зберігаються в колекціях національного художнього музею, в музеях Європи і Америки. Хіба це не доказ, що це визначні роботи???? Хіба в нас кожного кращого писаку-маляку купує Національний художній музей?

По-перше, міліціонери гроші за підйом не беруть, купюру можна всунути якрам вуйкам, і то у будні. На вихідні все через касу. І не 5 гривень, а 10. По-друге, кілька метрів далі від кріселок є бугелі, якими пиво не вивозять на гору. І черг на підйом там ніколи нема! Так, центральний бугель там в одному місці екстремальний, але інші - в нормальному стані. По третє, цього року жоден бобік, на яких возять лижників, не надягав ланцюги на колеса! Дороги завдяки рівномірному снігу, більш-менш. По-четверте, я щороку у Славському знайомлюся з людьми, які катаються в Італії, Франції, і на Буковелі у тому числі, але за сезон хоча б раз обов'язково приїжджають на Тостян. Бо тільки тут можна відчути справжній адреналін. Хтось називає їх траси цвинтарем, хтось чорними трасами, хтось можливістю побороти у собі страх. Але для мене це завжди більше, ніж просто катання. По-п'яте, може для Вас і не має значення, хто заробляє на Вас, тримаючи Буковель. Але я відмовляюся збагачувати Коломойського. Тому буду кататися або на Тостяні, де бізнес мають винятково місцеві, або закордоном. А Славське, так, забуте Богом, але живе. Їм трохи часу і можливостей, і стане воно селом, як в Австрії. Тільки щоб до нього Янукович з Коломойським не добралися