Істинний Маразм додав коментар до статті
Бедствие в Японии: землетрясения и цунами одновременно
Процедура люстрації є досить складною. Людина, що прагне посісти посаду у органах державної влади, або бути обраною має скласти освідчення щодо своєї співпраці із органами безпеки комуністичної Польщі.
Функція перевірки освідчень фактами покладена на працівників Люстраційного бюро Інститута національної пам’яті, який зберігає архіви спецслужб комуністичної Польщі. Відмовитися – не можна. Брехати – не можна. І перше, і друге, врешті-решт закінчиться звільненням, чи відставкою.
Так чи інакше, докорінні зміни неможливі без інституалізації політики пам’яті.
Сама ідея люстрації спочатку полягала у тому, щоб відсторонити від можливості займати посади у державному управлінні і місцевому самоврядуванні особам, які були причетні до утисків прав і свобод громадян комуністичної Польщі.
Ішлося про відновлення справедливості: колишні представники комуністичної влади мали понести відповідальність за вчинені суспільству кривди.
Інший важливий момент – національна безпека. Колишні таємні працівники, які б потрапили до високих посад у новій владі, могли стати об’єктом шантажу розвідок інших країн.
Отже йшлося не лише про тих, хто працював на спецслужби.
Йшлося про те, щоб у новій Польщі відбулася зміна політичних поколінь і не відбулося повернення старих кадрів, реакції і згортання реформ.
Тепер закон зобов’язує усіх, хто виконує публічні функції, пройти через люстраційну процедуру: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів та адвокатів до ректорів і проректорів вищих навчальних закладів.
Звичайно, оприлюднення списків агентів та «стукачів» у довготерміновій перспективі допомогло б українському суспільству розрахуватися із минулим: зло і підступи мають бути засуджені.