Статті 2.4, 24, 25, 42 Статуту ООН, Декларація про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав визначають, що єдиною законною підставою для застосування сили за межами національних територій є рішення Ради Безпеки ООН. Росія ж прийняла таке рішення в одноосібному порядку. Більше того Росія неоднаразово була викрита у тому, що спрямовувала свої сили не проти Ісламської держави, а проти опозиційних сил і мирного населення, що ніяк не сприяло встановленню миру, якого прагнула міжнародна коаліція, а навпаки, лише розпалювало конфлікт.