У четвер, 3 грудня, світ згадує одну з найстрашніших техногенних катастроф у світовій історії, що сталася 25 років тому в індійському місті Бхопал. Вона забрала тисячі людських життів, проте причини трагедії досі остаточно не встановлені.
У ніч на 3 грудня 1984 року на хімічному заводі американського концерну Union Carbide стався викид понад 40 тонн отруйної речовини - випарів метилізоціанату. Отруйна хмара накрила залізничний вокзал і нетрі Бхопал, в якому проживали понад мільйон осіб.
У результаті, за даними влади, загинули 3,5 тисячі чоловік. Однак правозахисники називають іншу цифру - близько 25 тисяч жертв. Так, близько 3 тисяч загинули тільки в перші дні після аварії. Понад 20 тисяч - протягом кількох наступних років, упевнені правозахисники.
Загальна кількість потерпілих, за різними даними, оцінюється в 150-600 тисяч осіб. Ці цифри дають підставу вважати Бхопальську трагедію найбільшою в світі техногенною катастрофою за кількістю жертв.
У районах, прилеглих до колишнього заводу, діти з вродженими вадами розвитку з'являються на світ у десять разів частіше, ніж у середньому по країні. Дорослі теж скаржаться на серйозні проблеми зі здоров'ям.
Бхопал зараз називають індійським Чорнобилем, Хіросімою хімічної індустрії, а завод Union Carbide, на якому стався викид, - Фабрикою смерті.
Однак, незважаючи на пильну увагу громадськості, до цього часу не названо причину трагедії. В Union Carbide стверджують, що катастрофа - це наслідок саботажу. Правозахисники стверджують, що подія стала наслідком злочинної халатності керівництва підприємства, зокрема, нехтування елементарними нормами безпеки. Незважаючи на ці звинувачення, тодішній голова Union Carbide Уоррен Ендерсон, до цього часу не поніс ніякого покарання.
А потерпілим і родичам загиблих концерн заплатив лише по кілька сотень доларів. Сам завод закрили, однак на його території залишилися тонни хімічних відходів, які заражають ґрунт і ґрунтові води. Безпосередньо на заводі концентрація отруйних речовин перевищують норму в більш ніж 500 разів.
У 25 річницю бхопальської трагедії правозахисники знову зажадали від влади Індії зайнятися реабілітацією постраждалих та очищенням територій підприємства. Вони також висловили обурення тим, що завод збираються відкрити для туристів.