У ніч на середу, 3 листопада, помер колишній прем'єр-міністр РФ, колишній посол в Україні Віктор Черномирдін. Агентство РИА Новости відзначило десять найважливіших подій у кар'єрі одного з найвідоміших російських політиків.
У 1982 році Віктор Черномирдін зайняв посаду заступника міністра газової промисловості СРСР, з 1983 року одночасно з цим очолюючи Всесоюзне промислове об'єднання Тюменгазпром. До цього періоду життя Черномирдіна відноситься його особисте знайомство з майбутнім президентом Росії Борисом Єльциним, тоді - першим секретарем Свердловського обкому КПРС.
У 1989 році в результаті перетворення міністерства газової промисловості СРСР, яке з 1985 року очолював Віктор Черномирдін, виник перший в країні державний газовий концерн Газпром. Черномирдіна ЗМІ називали ініціатором його створення. 15 серпня 1989 на установчому засіданні концерну Черномирдіна було обрано головою правління Газпрому.
У 1992 році, ставши прем'єром, Черномирдін проводив політику під гаслом "Що добре для Газпрому, то добре і для Росії": за нього майже в п'ять разів було збільшено відпускні ціни на газ, а підприємства нафтогазового комплексу звільнено від сплати експортних та частково імпортних мит, а потім і від обов'язкового продажу частини валютної виручки.
У квітні 1995 року Черномирдін створив і очолив пропрезидентський рух Наш дім - Росія (НДР). Він був покликаний зайняти місце партії влади на виборах до Держдуми другого скликання в грудні 1995 року. Черномирдін особисто очолив передвиборний список НДР. На виборах у грудні 1995 року рух посів третє місце, поступившись КПРФ і ЛДПР. Черномирдіна було обрано депутатом Держдуми, але від депутатського мандата він відмовився.
Черномирдін, будучи прем'єр-міністром Росії, в червні 1995 року брав безпосередню участь у вирішенні конфлікту в Будьоновську, коли терористи захопили лікарню, в якій утримувалося близько двох тисяч заручників. Після телефонних переговорів Черномирдіна з Басаєвим більшість заручників вдалося звільнити, але бойовики під прикриттям решти заручників 19 червня залишили місто і зникли в гірських районах Чечні. У тій трагедії загинуло близько 180 осіб.
У 1996 році згідно з указом Бориса Єльцина про тимчасову передачу в зв'язку з операцією на серці повноважень глави держави прем'єр-міністру Черномирдіну, під контроль прем'єра перейшла і так звана ядерна кнопка. Однак, як розповів колишній заступник начальника Служби безпеки президента Геннадій Захаров, Єльцин не передавав ядерний чемоданчик Черномирдіну. За словами Захарова, офіцери-"носильники" просто сиділи у вестибюлі лікарні, і як тільки Єльцин отямився, "ядерний чемоданчик" внесли в його палату.
У лютому 1997 року великий резонанс у ЗМІ викликала історія з полюванням прем'єра Черномирдіна і губернатора Ярославської області Анатолія Лисицина на ведмедів. Під час полювання губернатор застрелив ведмедицю, а прем'єр двох ведмежат. У ЗМІ це коментувалося як безглузде і жорстоке вбивство, зарубіжні видання охрестили похід Черномирдіна на ведмедицю "царським полюванням". Міжнародні екологічні організації та товариства захисту тварин скеровували протести в російські посольства. Черномирдін поставився до галасу з подивом: полювання на ведмедів у Росії не заборонено, управлінням мисливських господарств було видано ліцензію на відстріл.
Про Черномирдіна неодноразово писали, що він є одним з найбагатших людей в Росії і в світі. Зокрема, в березні-квітні 1997 року спочатку французька газета Монд, а слідом за нею Известия опублікували оголошені за рік до цього на відкритих слуханнях в американському Конгресі твердження, що особистий статок російського прем'єра досягає 5 мільярдів доларів. Від імені Черномирдіна ці твердження спростував керівник департаменту культури та інформації уряду Ігор Шабдурасулов, який заявив, що Черномирдін отримує місячну зарплату 4,04 мільйона рублів і не володіє "ні палацом, ні дачею, ані акціями Газпрому.
У березні 1998 року Єльцин відправив уряд Черномирдіна у відставку. Наголошувалося, що це стало для всіх повною несподіванкою, оскільки саме в цей період Черномирдіну пророкували статус "єльцинського політичного спадкоємця" і називали його найвірогіднішим претендентом на посаду глави держави.
Навесні 1999 року, під час кризи на Балканах, Черномирдіна призначили спеціальним представником президента РФ з врегулювання ситуації навколо Югославії. У цьому статусі Черномирдін брав активну участь у переговорах з питань політичного вирішення косовської кризи, припинення військових дій і мирного врегулювання конфлікту. У підсумку він переконав югославського президента Слободана Мілошевича в необхідності капітулювати, в результаті чого Косово було передано під управління миротворчого контингенту сил НАТО.
Зазначалося, що внесок Черномирдіна у політичне вирішення косовської проблеми було високо оцінено політиками на Заході (спецпредставника президента РФ удостоїли премії фонду Кран-Монтана, а його зусилля на Балканах назвали "конструктивними і творчими"). Згодом про свою участь у врегулюванні конфлікту в Югославії Черномирдін написав книгу Виклик, видану в Києві у 2003 році.
У травні 2001 року президент Росії Володимир Путін призначив Віктора Черномирдіна послом РФ в Україні, спеціальним представником президента з розвитку російсько-українських торгово-економічних зв'язків. На посаді посла Росії він пропрацював понад вісім років (до червня 2009 року), що суперечило негласним правилом регулярної ротації голів дипломатичних представництв за кордоном.