Підсумки року від Корреспондент.net: Світ у 2010 році

Корреспондент.net представляє огляд найважливіших світових подій 2010 року. Шпигунський скандал між США і Росією, авіакатастрофа літака з президентом Польщі на борту, документи Wikileaks, нафтова катастрофа біля берегів США, звільнення Юрія Лужкова і багато іншого – у підсумках року від Корреспондент.net.

5 серпня 2010 року в Чилі в 50 км від містечка Коп'япо на глибині 625 метрів опинилися 32 чилійських і один болівійський шахтар. Обвал породи перетворив звичайний робочий день на золотомідній шахті в жах. Гірники опинилися відрізаними від світу і могли радіти лише тому, що були не в тісному забої, а місці, де розташовані підземні тунелі і, отже, є достатній обсяг повітря. Перші 17 днів полонені не мали ніякого зв'язку з поверхнею. Однак на землі весь цей час не діяли. Рятувальники пробурили вузький тунель до місця, де ймовірно перебували шахтарі, і почули глухий стукіт. Діставши бур, вони побачили прикріплену до нього записку: Нас тут 33, ми здорові.

З цього моменту життя гірників, які буквально заново народилися, змінилося назавжди. Якщо в перші дні вони їли по ложці тунця, половинці печива і випивали півсклянки молока кожні 48 годин, то тепер їм стали спускати з землі суп, гель для поповнення рідини і ліки. Заблоковані під землею чилійці змогли обмінюватися записками зі своїми рідними, які організували на поверхні так званий Табір надії. Трохи пізніше в шахту провели інтернет і встановили світильники, що дозволило гірникам зберегти під землею звичайний ритм неспання і сну. Для них було складено розклад спортивних вправ, а один з гірників – Едісон Пенья – відзначився тим, що щодня пробігав до 5 км по тунелях, за що отримав прізвисько бігун.

Фотогалерея: Чилі. Унікальна операція зі звільнення гірників 

У копальні незабаром з'явилися такі елементи розкошу, як телевізор, настільні ігри, карти, нікотинові пластирі, жувальні гумки, чотки для молитов. Тим часом, група фахівців розробила схему, за якою бранців передбачалося підняти з шахти. За підтримки NASA була створена капсула Фенікс, розрахована на одноразовий підйом однієї людини. За кілька місяців був пробурений підземний хід для капсули, і 13 жовтня рятувальна операція вступила у фінальну фазу. Шахтарів стали по одному піднімати на поверхню, де їх чекали не тільки рідні і близькі, а й президент Чилі Себастьян Піньєра з дружиною. Зустріти свого співвітчизника приїхав і президент Болівії Ево Моралес.

Успішно підняті 33 в'язні миттєво стали світовими знаменитостями. Їм почали навперебій пропонувати інтерв'ю, участь у різних шоу, конкурсах, марафонах та інших публічних заходах. 69 днів вимушеного ув'язнення карколомно змінили життя досі нікому не відомих шахтарів, а світ змусили повірити в те, що дива трапляються.

До листопада на звання Особистість 2010 року могли претендувати відразу кілька відомих людей, але в останні дні осені їх відсунув на другий план маловідомий досі 39-річний австралієць Джуліан Ассанж, який для одних є злочинцем, для інших – мрійником, а для більшості жителів планети – героєм-викривачем залаштункової кухні американської дипломатії.

28 листопада заснований ним сайт WikiLeaks почав публікувати уривки з листування американських дипломатів з Держдепартаментом, які розкрили раніше недоступну суспільству інформацію. Незважаючи на те, що більша її частина потребує ретельної перевірки, публікація документів з грифом «конфіденційно» і «таємно» створила ефект бомби, що розірвалася. Ассанж і його соратники розповіли суспільству про те, як позаочі називають світових лідерів, яких поглядів на ті чи інші питання вони дотримуються, які мають слабкості й уподобання. Наприклад, стало відомо, що у своїх депешах дипломати називають Дмитра Медведєва не інакше як Робіном, який грає роль біля путінського Бетмена. Тим часом, прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, на думку службовців держдепу, є "політично і фізично слабким" персонажем, виснаженим до того ж своїм невгамовним сексуальним апетитом.

Але подібна особиста інформація стала лише верхівкою айсберга. WikiLeaks, а також п'ять великих видань, які отримали доступ до роздобутих документів, повідомили світу і більш важливі дані. Наприклад, про те, що король Саудівської Аравії закликав США напасти на Іран, щоб покінчити з його ядерною програмою. Навіть якщо в коридорах Держдепартаменту і в певних колах це не новина, для основної маси людей, які не дуже обізнані з особливостями геополітики, публікація таких даних стала справжньою сенсацією.

Ассанж відкрив завісу відносин США з багатьма країнами. Серед іншого з'ясувалося, що НАТО включило в план з військового захисту Польщі за надзвичайних обставин Естонію, Латвію і Литву. Для Москви, судячи з реакції МЗС РФ, це стало несподіванкою. Сергій Лавров навіть задався питанням, коли натовці були щирими – коли домовлялися про розвиток партнерства з РФ або коли «в закритому режимі вирішували між собою дещо інші речі».

В умовах оприлюднення все нових і нових цікавих деталей внутрішньоамериканського листування перед главою держдепартаменту США Гілларі Клінтон постало питання, як реагувати на інформаційні вибухи. Вашингтон не знайшов нічого кращого, як висловити жаль у зв'язку з публікацією закритих даних. Однак це співчуття дивним чином збіглося з висуненням звинувачень проти Джуліана Ассанжа з боку Швеції. У прокуратурі цієї країни вирішили, що він може бути причетним до зґвалтування жінки влітку цього року, а також у домаганнях до іншої жінки. Міжнародний ордер на арешт австралійця підготували дуже швидко, а вже 7 грудня Ассанж, який перебував на той час у Великобританії, добровільно з'явився в Скотланд-Ярд. Суд вирішив залишити світову знаменитість під вартою, а вже через вісім днів Ассанж вийшов на волю під заставу у 200 тисяч фунтів.

Епопея з публікацією секретних даних триває, незважаючи на спроби зупинити цей процес. В епоху інтернету ні відмова Visa, Mastercard і PayPal перераховувати пожертви на адресу WikiLeaks, ні навіть відключення серверів не дозволяють зупинити снігову кулю, запущену австралійцем і командою його помічників. Судячи з того, що скандальний сайт опублікував поки лише близько двох тисяч закритих документів із 250 тисяч, які є у нього в наявності, зірка Джуліана Ассанжа може ще довго сіяти на небосхилі на радість любителям перетворення таємного на явне.

Вранці 10 квітня світ глибоко шокували новини з Росії, де розбився літак з президентом Польщі Лехом Качинським і практично всією політичною елітою країни на борту. Урядовий Ту-154 летів з Варшави до Катині, де повинна була відбутися меморіальна церемонія в пам'ять про розстріл тисяч поляків під час Другої світової. При підльоті до аеропорту Смоленська лайнер в умовах густого туману з невідомої причини став втрачати висоту і опустився настільки, що зачепив крилом верхівки дерев. Після цього пілоти вже нічого не могли вдіяти: літак на великій швидкості звалився на землю і перетворився на купу уламків. Ніхто з 96 осіб, які перебували на борту, у тому числі президент країни і його дружина, не вижив.

Що насправді сталося в кабіні повітряного судна, громадськість не знає й досі. Опублікована в інтернеті стенограма розмов екіпажу свідчить про те, що пілоти отримали сигнал про занадто велике зниження, але не відреагували на нього. Було встановлено, що в кабіні перебували люди, які не входили до складу екіпажу, зокрема шеф президентського протоколу. Про те, як працювали диспетчери смоленського аеропорту, думки у поляків і росіян розійшлися.

Фотогалерея: Авіакатастрофа під Смоленськом. Загибель президента Польщі

Поки експерти з'ясовували причини трагедії, Польща намагалася вийти зі стану шоку. Після того, як Леха Качинського і його дружину поховали у Вавельському замку у Кракові, була призначена дата позачергових  виборів глави держави. Несподівано для багатьох на головне крісло країни став претендувати брат-близнюк загиблого лідера – Ярослав Качинський. Він уже мав за плечима досвід керівництва урядом Польщі і солідну політичну кар'єру, проте ні це, ні загальна атмосфера жалоби за його загиблим братом не допомогли Качинському перемогти на виборах. Новим президентом став Броніслав Коморовський, на якого були покладені обов'язки глави держави в період вимушеного безвладдя.

28 вересня закінчилося більш ніж 18-річне правління одного з найодіозніших градоначальників у світі. Указом президента Росії Дмитра Медведєва з формулюванням «у зв'язку зі втратою довіри» з посади мера Москви був звільнений Юрій Лужков.

Атака на колишнього господаря російської столиці почалася після того, як у конфлікті навколо будівництва траси через Хімкінський ліс Лужков прямо виступив проти глави Кремля. Незабаром на центральних російських телеканалах вийшла серія документальних фільмів, у яких розкривалися всі гріхи мера. Лужкову згадали важку транспортну ситуацію в місті, не завжди зрозумілі архітектурні рішення, і звичайно ж, створення його дружиною Оленою Батуриною найбільшої будівельної імперії в країні.

За даними російських ЗМІ, меру було запропоновано добровільно піти у відставку, але один з найбільш досвідчених російських політиків вирішив стояти до кінця. Ще 27 вересня він відправив листа Дмитру Медведєву із закликом припинити гоніння. Звернення, як вже відомо, належного ефекту на президента РФ не справило.

Заміну Лужкову шукали трохи менше місяця. Серед можливих кандидатур розглядалися міністр оборони Анатолій Сердюков, глава МНС Сергій Шойгу, віце-прем'єр Сергій Іванов, не виключався варіант з в.о. мера Володимиром Ресіним. Однак вибір Дмитра Медведєва впав на керівника апарату уряду РФ, колишнього губернатора Тюменської області Сергія Собяніна, який вступив на посаду 21 жовтня. На думку аналітиків, звільненням Лужкова президент Росії спробував продемонструвати свою незалежність від прем'єр-міністра. Однак, як виявилося згодом, Володимир Путін і сам був не проти прибрати незручного союзника.

А Юрій Михайлович після звільнення заявив, що, вирішивши особисті проблеми, повернеться в політику і буде домагатися проведення прямих виборів губернаторів і мера Москви. Поки ж новим місцем роботи Лужкова став Міжнародний університет Москви, де він читає лекції на ним же заснованому факультеті управління великими містами.

З кінця 2008 року, коли Кім Чен Ір на тривалий час зник з передовиць північнокорейських газет, світ почав гадати, хто стане наступним лідером КНДР. Серед можливих кандидатів називалися троє синів Отця народу, однак не виключався варіант зі зміною династичних традицій.

У 2010 році ситуація нарешті прояснилася. Процес пішов, коли в січні молодшому синові Кім Чен Уну було присвоєно звання Блискучий товариш, після чого стало ясно, що в Північній Кореї почалася кампанія з просування наступника Кім Чен Іра до вершин влади.

27 вересня напередодні відкриття Третьої конференції Трудової партії КНДР Кім Чен Ун став генералом Народної армії, а на наступний день був введений в центральний комітет ТПК. 8 жовтня член політбюро правлячої партії заявив, що північнокорейський народ буде щасливий служити новому лідерові. При цьому, щоб Кім Чен Ун підійшов до правління країною у всеозброєнні, за даними ЗМІ, йому призначили регентів – сестру Кім Чен Іра і її чоловіка, що обіймають в уряді країни високі пости.

Після стрімкого кар'єрного злету Кім Чен Ун, який до цього переховувався за сімома замками, став все частіше з'являтися на публіці. Разом з батьком він прийняв парад з нагоди партійної конференції, Китай запросив його до Пекіна, а останньою публічною акцією стало відвідування в компанії Кім Чен Іра військової бази на кордоні з Південною Кореєю, після чого відбулася артилерійська перестрілка в районі острова Енпхендо, що стала найбільшим збройним конфліктом на Корейському півострові за останні двадцять років.

29 березня був здійснений один з найкривавіших терактів у сучасній історії Москви. Близько восьмої ранку в вагонах поїздів метро на станціях Луб'янка і Парк культури дві терористки-смертниці привели в дію вибухові пристрої, внаслідок чого загинули 40 людей, більш ніж 120 отримали поранення.

Відповідальність за теракт взяв на себе лідер північнокавказьких бойовиків Доку Умаров, який заявив, що акція стала актом відплати за вбивство мирних жителів під час однієї зі спецоперацій федеральних військ в Інгушетії.

Фотогалерея: Потужні вибухи в московському метро

Як встановило слідство, теракт скоїли 17-річна Джанет Абдурахманова і 28-річна Маріам Шаріпова. Перша була вдовою відомого бойовика – так званого аміра Дагестану Умалата Магомедова, ліквідованого спецслужбами в кінці 2009 року. Друга терористка була дружиною ватажка губденського угруповання Магомедалі Вагабова, знищеного в серпні. Згодом ФСБ заявила, що саме Вагабов був організатором московських терактів.

Через п'ять років після тюльпанової революції Киргизстан знову силою поміняв владу. На цей раз киргизи скинули ними ж обраного президента країни Курманбека Бакієва.

Невдоволення правлячим режимом наростало давно. 7 квітня йому збиралися дати вихід на народному курултаї, на якому планувалося висунути владі вимоги щодо зниження тарифів ЖКГ, припинення сімейно-кланового правління, повернення у власність держави приватизованих стратегічних підприємств.

Влада, намагаючись узяти під контроль ситуацію, заарештувала напередодні з'їзду всіх лідерів опозиції. Цей крок викликав масові акції протесту в Бішкеку та інших містах країни, які переросли в зіткнення з правоохоронними органами. Демонстранти ціною 84 життів захопили будівлі генпрокуратури і парламенту і змусили вище керівництво Киргизстану бігти зі столиці. Увечері сьомого квітня лідер опозиції Роза Отунбаєва оголосила, що влада в країні перейшла до народу.

Фотогалерея: Криваві заворушення в Киргизстані: Кілька десятків загиблих

Курманбек Бакієв, що втік до родового села Ош в південній області, відмовився скласти повноваження глави держави і спробував організувати опір тимчасовому уряду. Однак після того, як було оголошено про намір притягнути поваленого президента до кримінальної відповідальності, Бакієв транзитом через Казахстан втік до Білорусі, де був прийнятий Олександром Лукашенком.

Підсумком революції став референдум за новою конституцією, яка перетворила Киргизстан у парламентську республіку, який відбувся 27 червня, а Роза Отунбаєва була обрана президентом країни на перехідний період до кінця 2011 року.

8 квітня у Празі Барак Обама і Дмитро Медведєв одним розчерком пера визначили долю тисяч балістичних ракет і ядерних боєзарядів до них. Президенти підписали новий договір про стратегічні наступальні озброєння, який став продовженням ядерних домовленостей між СРСР і США.

Згідно з документом, сторони за сім років повинні скоротити загальну кількість боєзарядів до півтори тисячі, а граничний рівень для стратегічних носіїв не повинен перевищувати 700 одиниць. Світ достойно оцінив зусилля Росії і США, вважаючи, що договір стане новою віхою на шляху до загального ядерного роззброєння.

Незабаром після підписання угоди виявилося, що реалізувати її буде не так просто. Договір має бути схвалено обома палатами російського парламенту, а також сенатом конгресу США. Якщо Держдума РФ у будь-який момент готова проголосувати так, як на те буде воля президента, то Обама подібними можливостями похвалитися не може. У США розгорнулася неабияка дискусія щодо корисності скорочення, а Республіканська партія мала непогані шанси, щоб торпедувати договір. Втім, демократам вдалося переконати необхідних для більшості дев'ятьох республіканців, і 22 грудня Сенат ухвалив почати ядерне роззброєння.

Минулого літа спалахнув один з найбільших шпигунських скандалів з часів закінчення холодної війни. 28 червня Мін'юст США оголосив про затримання десяти російських громадян, які, за даними американських спецслужб, під вигаданими іменами займалися шпигунством на користь Москви. Ще одному агенту, затриманому на Кіпрі, вдалося втекти.

Росія і США не стали жертвувати оголошеним раніше перезавантаженням і в найкоротші терміни зуміли вирішити неприємну ситуацію. За прискореною процедурою американський суд ухвалив депортувати розсекречених агентів. Зі свого боку Дмитро Медведєв помилував чотирьох росіян, засуджених у різний час за зраду у формі шпигунства, і підписав указ про їх висилку із країни. Обмін відбувся 9 липня в столиці Австрії Відні.

У листопаді російські ЗМІ повідомили, що винуватцем викриття агентів став полковник центрального апарату Служби зовнішньої розвідки Потєєв. Прем'єр-міністр РФ Володимир Путін під час спілкування з російськими громадянами дав коротку характеристику зраднику: «Свиня!», зазначивши при цьому, що російські спецслужби не будуть переслідувати його за кордоном.

Незважаючи на провал, російські розвідники стали героями у себе на батьківщині. Особливо прославилася Ганна Чапман, яку західні ЗМІ охрестили агент 90-60-90. Вона стала почесним громадянином у рідному місті Волгограді, знялася для обкладинки чоловічого журналу, проводила космонавтів на МКС, а також влаштувалася на роботу радником президента одного з російських банків. Не забула держава і про інших фігурантів скандалу. Відразу після обміну з ними зустрівся Володимир Путін, а президент РФ Дмитро Медведєв вручив розвідникам державні нагороди.

20 квітня в Мексиканській затоці на нафтовій платформі Deepwater Horizon, яку експлуатувала компанія British Petroluem, стався вибух. 11 людей загинули, а вибух спричинив найбільшу техногенну катастрофу в історії США.

Після 36-годинної пожежі бурова платформа затонула, в результаті чого нафтова свердловина була пошкоджена і нафта з неї стала витікати у води Мексиканської затоки. Зупинити витік вдалося лише 4 серпня: в свердловину спочатку було закачано спеціальну важку бурову рідину, а потім цемент. За цей час в океан вилилося близько п'яти мільйонів барелів сирої нафти.

Фотогалерея: Масштабна екологічна катастрофа у Мексиканській затоці

Через катастрофу на поверхні Мексиканської затоки утворилася нафтова пляма площею близько тисячі квадратних кілометрів, що призвело до серйозного забруднення узбережжя американських штатів Луїзіана, Алабама, Міссісіпі і Флорида. За оцінками експертів, розмір завданих збитків становить понад 35 млрд доларів.

Розслідування причин катастрофи засвідчило, що при будівництві свердловини використовувався бракований цемент, через що і стався вибух. Як очікується, до відповідальності притягнуть British Petroluem, яка на ліквідацію наслідків катастрофи вже витратила близько $10 млрд, корпорації Halliburton Energy Services і Cameron International, які брали безпосередню участь у підготовці платформи до роботи, а також швейцарську компанію Transocean, якій належала Deepwater Horizon.

За даними фахівців Міжамериканського банку розвитку, семибальний землетрус, що стався 12 січня у найбіднішій державі Західної півкулі – Гаїті, став найбільш руйнівним стихійним лихом в сучасній історії, якщо зіставити його наслідки з населенням країни (10 млн осіб) і обсягом її економіки. Наслідки удару стихії стали дійсно катастрофічними. Столиця країни – Порт-о-Пренс – виявилася буквально стерта з лиця Землі. У перші дні людей ховали тисячами, і тим не менше, цього було недостатньо, тому сотні тіл валялися прямо на вулицях міста. За офіційними даними, жертвами землетрусу стали 230 тисяч осіб, але в цій цифрі не врахували тих, кого поховали на приватних кладовищах та сімейних ділянках.

Більшість з тих, хто вижив, змушені були покладатися самі на себе. Як мінімум, трьом мільйонам людей було ніде жити, що їсти і пити. Гуманітарна допомога надходила з усіх куточків земної кулі, але її все одно було недостатньо. Крім того, в країні розкрадали гуманітарну допомогу і торгували тим, що повинно було діставатися постраждалим безкоштовно.

Фотогалерея: Землетрус на Гаїті. Десятки тисяч загиблих  

Хаос посилювався тим, що на Гаїті як така зникла влада, своєрідним символом якої став зруйнований президентський палац в Порт-о-Пренсі. Поки миротворці намагалися навести хоч якийсь порядок на вулицях, в країну прийшов сезон дощів, а слідом за ним і ще більша проблема – епідемія холери. Оскільки джерел чистої води в країні не залишилося, епідемія поширилася неймовірними темпами. До грудня вона забрала життя понад двох тисяч людей, ще більш ніж десять тисяч захворіли. На відновлення нормального життя Гаїті необхідно не менш ніж $ 14 млрд, але таких грошей в однієї з найбідніших країн світу немає.

Відчути на собі удар стихії цього року довелося не тільки Гаїті, а й мешканцям Пакистану. Влітку в країні з населенням в 170 мільйонів осіб сталася найсильніша за останні 80 років повінь, в результаті чого затопленими виявилися до 20% її території. Близько двох тисяч пакистанців загинули, при цьому більш ніж десять мільйонів залишилися без даху над головою.

Пізнати силу природи в цьому році довелося й мешканцям Чилі. Наприкінці лютого в океані, неподалік від міста Консепсьон, стався землетрус магнітудою 8,8 балів, через що згодом навіть зрушила вісь обертання нашої планети. Жертвами підземних поштовхів стали понад 700 осіб, а близько двох мільйонів позбулися даху над головою. На думку вчених, наслідки удару стихії повинні відчути не тільки чилійці, а й усі мешканці Землі, адже через неймовірну силу поштовху земної кори тривалість доби на планеті скоротилася на 1,26 мікросекунди.

14 квітня 2010 природа вкотре довела людям, що мірятися з нею силами марно. Того дня в Ісландії прокинувся вулкан, що спав майже 200 років, зі складною для більшості мешканців планети назвою Ейяф’яллайекюль. Кратер 1666-метрового гіганта почав викидати на величезну висоту дим упереміж з магмою і попелом. Останній став найбільшою проблемою для авіакомпаній – польоти літаків в таких умовах було визнано небезпечними: через попадання попелу турбіни авіадвигунів могли вийти з ладу, що загрожувало авіакатастрофами.

Фотогалерея: Ісландія. Життя у вулканічній хмарі 

Діючи за принципом «від гріха подалі», європейські служби безпеки заборонили польоти в тих зонах, куди дісталася хмара попелу від вулкана. Але оскільки хмара швидко накрила більшу частину Північної, Західної і Східної Європи, авіасполучення в Старому Світі виявилося паралізованим. Тисячі і тисячі авіарейсів були скасовані, мільйони пасажирів ночували в аеропортах, не знаючи, коли їм дозволять вирушити до пункту призначення. Авіакомпанії зазнали збитків в розмірі понад два мільярди доларів.

Фотогалерея: Транспортний колапс у Європі

Тотальний хаос тривав близько тижня: після 20 квітня хмара стала розсіюватися і повітряний простір європейських країн знову відкрився для польотів. Тим не менше, Ейяф’яллайекюль підніс ще один сюрприз 6 травня. Чергове виверження змусило владу вкотре обмежити авіасполучення. Згодом було вирішено змінити правила безпеки польотів, підвищивши планку концентрації попелу, при якій дозволено здійснювати рейси. Розробників ж двигунів зобов'язали дати гарантію того, що їх механізми впораються з подібними обсягами попелу в повітрі. У Європі заговорили про те, що реакція на виверження вулкана була «надмірною». Як би там не було, головним позитивним підсумком весняного авіаколапсу стало те, що жоден літак за час активності Ейяф'яллайекюль не впав.

Кінець весни ознаменував собою фактичний розрив відносин між ще недавно дружніми Туреччиною та Ізраїлем. Приводом стала так звана Флотилія свободи – шість кораблів на чолі з пасажирським лайнером Mavi Marmara, які в кінці травня відправилися до берегів сектора Газа, блокаду якого вже кілька років утримує Ізраїль.

За даними Анкари, кораблі були направлені з однією метою – для доставки гуманітарної допомоги жителям півторамільйонного анклаву, що потребували продовольства, медикаментів та ін. В Ізраїлі, однак, не зрозуміли, навіщо для доставки вантажу знадобилося пасажирське судно місткістю понад тисячу пасажирів, і запропонували діяти за стандартною процедурою: зайти в порт Ашдода, розвантажити кораблі, перевірити вантаж і відвезти все, що не заборонено ізраїльським законодавством, до Гази. Відмова від такої схеми спричинила за собою катастрофічні наслідки.

31 травня ізраїльські військові висадилися на кораблі Mavi Marmara, після чого на борту зав'язалася перестрілка. Звідки у людей, що супроводжують вантаж, була зброя, в Єрусалимі зрозуміти не змогли. Незрозумілим для Анкари стало те, чому командос відкрили вогонь по беззахисних і беззбройних, за турецькими даними, людях. Підсумком подій останнього дня весни стала загибель дев'яти осіб, у тому числі восьми громадян Туреччини.

Інцидент спричинив міжнародний скандал. Дії Ізраїлю засудила Рада Безпеки ООН і низка окремих країн. Туреччина відкликала свого посла з єврейської держави, назвала дії командос державним тероризмом і зажадала вибачень. В Ізраїлі ж ніхто себе винним не вважає. Навпаки, 26 жовтня прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху зустрівся з членами спецпідрозділу, який провів операцію з перехоплення Флотилії свободи, і похвалив їх за хоробрість і стриманість. За його словами, сила була застосована з метою самозахисту. Півроку розглядів не допомогли зрушити з мертвої точки відносини двох країн.

Практично весь 2010 рік керівники Росії і Білорусі провели в стані холодної війни, яка супроводжувалася гострою полемікою з нескінченною кількістю звинувачень і докорів. Підстави для конфлікту були закладені ще в 2009 році, коли дві держави не змогли домовитися про те, чи обкладати митом нафту і нафтопродукти, які надходять до Білорусі. Нездатність прийти до спільної думки з економічних питань вилилася в політичну кризу. У рік президентських виборів у Білорусі на російському телебаченні, як гриби після дощу, почали з'являтися документальні фільми, лейтмотивом яких став образ Олександра Лукашенка як корумпованої, жорстокої, безпринципної і брехливої людини. У фільмі Хрещений батько глядачам недвозначно нагадали, що в 90-х роках у Білорусі загадково зникали опозиційно налаштовані до влади люди. Перелік звинувачень розширився в подальших частинах фільму.

На інформаційний артобстріл в Мінську відповіли інтерв'ю з немилим у РФ Михайлом Саакашвілі. Влітку Лукашенко пішов далі: один з білоруських телеканалів показав сюжет про автопробіг Володимира Путіна новою федеральною трасою Чита-Хабаровськ. У ньому повідомлялося, що пробіг є показухою, оскільки в дорозі російського прем'єра супроводжували близько сотні спецавтомобілів. При цьому білорусам дали зрозуміти, що піар-акція не вдалася, адже Лада Калина, на якій їхав Путін, зламалася. «До двох відомих російських бід додалася третя – дурні на дорозі», - підсумували білоруські журналісти.

На удар нижче пояса в Москві відреагували жорстко. Дмитро Медведєв записав розгромний відеоблог, в якому розповів, що передвиборна кампанія Лукашенка, який мав намір переобратися президентом в четвертий раз, побудована «цілком і повністю на антиросійських сюжетах». За словами глави Кремля, Мінськ спробував зробити з Росії образ зовнішнього ворога, хоча раніше ця роль відводилася США чи Заходу в цілому. «Президент Лукашенко у своїх висловлюваннях виходить далеко за рамки не тільки дипломатичних правил, а й елементарної людської пристойності», - поділився з росіянами Медведєв.

У війну були втягнуті і парламенти обох країн. У жовтні вони обмінялися заявами з традиційними формулюваннями «антиросійська риторика», «загальноісторична доля народів», «дискредитація глави білоруської держави» та ін. А в листопаді Лукашенко заявив, що його країна не потребує визнання грудневих президентських виборів Росією. Втім ближче до самої дати виборів відносини раптово потеплішали. Після того, як Мінськ пішов на поступки в питаннях мита і країни нарешті досягли домовленості щодо створення ЄЕП, білоруський лідер зробив висновок, що всі негаразди були лише «сплеском емоцій». А в грудні Лукашенко жорстко придушив виступи опозиції після президентських виборів, на яких, природно, переміг він сам. За що заслуговує звання Диктатора року.

2010 рік став справжнім роком прориву для соціальних мереж і мікроблогів: найпопулярніші з них, Facebook і Twitter, стали не просто засобом спілкування з друзями і родичами, а в якомусь сенсі стилем і способом життя для мільйонів користувачів по всьому світу.

Станом на 21 липня 2010 року кількість користувачів Facebook налічувала 500 млн осіб і продовжувала щодня зростати, а число українських користувачів скоро досягне мільйона. Про засновника Facebook – 26-річного Марка Цукерберга – знімають фільми і мультфільми, складають анекдоти і навіть створюють комікси, він увійшов в Зал слави Каліфорнії, а журнал Time назвав його людиною року. Facebook популярний майже у всіх країнах світу, аж до центральної Африки і островів Океанії. Деякі країни закривають доступ до сайту для своїх громадян, інші навпаки – створюють власні облікові записи. Сьогодні в Facebook зареєстровані багато представників політики, спорту, культури і шоу-бізнесу, серед найвідоміших людей планети акаунт у Facebook має Королева Великобританії Єлизавета II, Мадонна, Леді Гага, Джастін Тімберлейк та багато інших. Facebook став потужним майданчиком для всесвітніх флешмобів, конкурсів, рекламних кампаній і соціологічних досліджень, і породив сотні інформаційних приводів – як курйозних, так і серйозних: зміна статусу і фото у соціальній мережі ставали навіть причинами для звільнень і судових позовів. Facebook уже запустив власний поштовий сервіс, а місяць тому керівництво соціальної мережі заявило про готовність завоювати ринок мобільних послуг, повністю інтегрувавшись у смартфони, до того ж, в IT-кулуарах з'явилися чутки про те, що Facebook вже найближчим часом може представити власний мобільний телефон.

Не меншою популярністю користується і сервіс мікроблогів Twitter. З моменту свого створення в 2006 році Джеком Дорсі Twitter завоював популярність у всьому світі. Станом на початок листопада 2010-го в сервісі було зареєстровано 175 млн користувачів. За даними адміністрації сервісу, число користувачів,  порівняно з минулим роком, зросло на 109%. Twitter користується президент Росії Дмитро Медведєв, президент США Барак Обама, губернатор і термінатор Арнольд Шварценеггер, лідер Венесуели Уго Чавес, Королівська сім'я Нідерландів та багато інших представників світової політики, культури і шоу-бізнесу. Twitter запустив навіть спеціальну функцію, за допомогою якої сервісом можуть користуватися собаки, а британка Фіона Стар-Стоун провела в мікроблозі пряму он-лайн-трансляцію своїх пологів.

При цьому аналітики IT-ринку, рекламники і футурологи в один голос заявляють, що соціальні мережі та мікроблоги в найближчі роки будуть набувати все більшої популярності і впливати на найбільш несподівані аспекти життя людей по всій планеті. Зайвим доказом цього стала груднева заява поп-діви Мадонни, яка оголосила, що шукає співавторів своїх нових альбомів - «божевільних, крутих і безбашенних людей» - саме за допомогою Facebook.

В сфері технологій головним досягненням 2010 року варто назвати новий планшетний комп'ютер від Аррle iPad. Планшетник був представлений Стівом Джобсом в кінці січня року, що минає. iPad є чимось середнім між смартфоном і ноутбуком. Його товщина – всього півдюйма, діагональ екрана – 9,7 дюйма, вага – 680 грамів. Планшет із сенсорним дисплеєм дозволяє переглядати фотографії, відеоролики, прослуховувати музику, грати в ігри і заходити на інтернет-сайти.

Також не можна залишити без уваги випуск нового смартфона від Apple iPhone 4. Новий гаджет передбачає більш високу швидкість, вбудовану камеру для відео-спілкування, посилену потужність батарей. Смартфон має товщину 9,3 міліметра, що на 24 відсотки тонше, ніж у попереднього 3GS. За заявою Джобса, iPhone 4 є найтоншим смартфоном у світі. І iPad, і iPhone 4 стали лідерами продажів у році, що минає. Ці гаджети стали справжніми зірками в ЗМІ та серед інтернет-блогерів.

У травні американські вчені зробили відкриття, яке назвали першим кроком на шляху до створення штучного життя. Група вчених під керівництвом Крейга Вентера змогла вперше синтезувати штучну клітину, пересадивши синтетичну версію ДНК від бактерії роду мікоплазма в іншу бактерію, від якої залишили тільки оболонку. Після багатьох спроб новий мікроорганізм почав поводити себе, як живий. Він почав розмножуватися, тобто створювати нові клітини.

Багато екологів і правозахисників заявили, що уряд не готовий до регулювання цієї революційної сфери науки. Релігійні групи в США порушили етичне питання створення штучного життя, вважаючи, що суспільство не готове сприйняти прагматичне відтворення таємниці буття.

Ще про одне сенсаційне відкриття в цьому році заявили фахівці NASA. Вони виявили у водах каліфорнійського озера Моно бактерії, у ДНК яких замість фосфору входить миш'як. Таким чином, вперше вдалося виявити живий організм, в якому відбулася заміна однієї складової життя, яка  вважалася абсолютно незамінною, що значно розширює рамки дозволеного для живих істот. Це відкриття не доводить існування паралельного життя у Всесвіті, проте збільшує ймовірність знаходження на інших планетах живих істот. Відкриття може призвести до перегляду таких понять, як життя і живе, і розширити поле для пошуків позаземного життя.

Корреспондент.net