Протести в США: з айподом за Троцького і шведський соціалізм

У понеділок загарбники Уолл-стріт відсвяткують місяць з того дня, як вони влаштувалися в сквері ім. Зукотті на півдні Манхеттена. Кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Володимир Козловський розповідає, на що схожий епіцентр нового протестного руху.

Загарбники Уолл-стріт влаштувалися в сквері ім. Зукотті в південній частині Манхеттена, через дорогу від огорожі, за якою стоїть грандіозна будова на так званій "нульовій позначці".

Раніше там стояв Всесвітній торговий центр, і до цього місця тягнуться натовпи туристів. Залучені гуркотом барабанів, багато з них іде до скверу Зукотті, який його нинішні мешканці перейменували в Сквер Свободи, а деякі називають новою площею Тахрір. Погляду туристів відкривається мальовниче видовище.

Старшому поколінню воно може нагадати мітинги бурхливих 1960-х з тією різницею, що скупчені зараз на півдні Манхеттена юні бунтарі густо татуйовані й носять сережки не тільки в вухах, а й у губах і носах.

Демонстранти 60-х були вбрані в поношену військову форму, куплену в численних на той час магазинах, що торгували пентагонівськими надлишками. Та форма давно зотліла, магазини надлишків позакривалися, і нинішні бунтарі одягнені в камуфляж підроблений із модних бутиків.

Нарешті, на відміну від своїх попередників, вони оснащені дорогими айфонами, айпедами, айподами та ноутбуками фірми Apple і тому уникають називати це святе ім'я, коли таврують "корпоративну жадібність", проти якої борються.

Вони також повстають проти війни, нафтовидобутку, дорогого бензину і своїх боргів.

Якщо американські бунтарі 60-х часто мотивувалися страхом перед рекрутчиною, то багато хто з нинішніх пригноблені банківськими позиками, які вони взяли на навчання у вузах, а тепер не можуть або не хочуть віддавати. Типовий плакат манхеттенського Майдану говорить: "Я отримала магістерську ступінь, у мене 80 тисяч боргів, мені 23 роки, і я не можу знайти роботу".

Полисілі хіпі та інші ветерани бурхливих 60-х святкують повернення своєї романтичної юності і стікаються до загарбників Уолл-стріт зі своїми улюбленими піснями та ідеями.

"Я хочу замінити наявний лад пролетарським соціалізмом, - заявляє 61-річний Ларрі Лоуренс. - Я хочу, щоб навчених досвідом людей лівих поглядів допустили на телебачення, бо вони набагато краще освічені, ніж усі ці балакучі голови, і могли б пояснити людям, що відбувається в країні".

Я цікавлюся, в якій з країн світу був найкраще реалізований його ідеал суспільного устрою. "Була спроба зробити це після російської революції, - говорить Лоуренс, який в молодості був активістом легендарного прогресивного руху "Студенти за демократичне суспільство". - Але трагедія в тому, що Сталін переміг Троцького і створив страшну бюрократію, так що велика мрія російської революції не була втілена в життя".

На прощання Лоуренс дає мені маніфест під назвою "Капіталізм виправити не можна!".

Одна сторона скверу виходить на Бродвей. Там вишикувалися люди з плакатами, виготовленими з картонних коробок.

"Ми - 99%. Приєднуйтесь до нас!", - Виведено фломастером на картонці, яку тримає жінка середніх років.

Загарбники вважають, що вони представляють 99% населення на противагу 1% товстосумів, яких треба розкуркулити.

"Мільярдери! Ваш час скінчився!" - каже плакат 20-річного Сема Плетта.

"Скільки податків потрібно брати з мільярдерів? - Питаю я. - 90% влаштує?"

"Як у Швеції?, - зрадів Плетт. - Клас!"

У загарбників є улюблені мільярдери, наприклад, Джордж Сорос. Є й недолюблювані, наприклад, брати Девід і Чарльз Коуки, які фінансують консервативні та лібертаріанські починання. "У Девіда Коука 27 млрд, - вигукує Плетт. - Я думаю, 90% було б нормально".

За словами молодого демонстранта, на ці гроші він збудував би в США "суспільство загального благоденства" з безкоштовною медициною і вищою освітою.

Хоча здебільшого на манхеттенському Майдані панує одностайність, туди приходять і люди протилежних поглядів, так що сквер іноді нагадує мені народне віче біля "Московских новостей" періоду ранньої перебудови. У п'ятницю, наприклад, там палко проповідував ринкові погляди високий афроамериканець, який працює, за його словами, диспетчером у таксопарку.

Сперечаються з опонентами без мордобою, хоча сквер і рясніє гаслами на кшталт "Покінчити зі вільноринковим фундаменталізмом!".

Власник скверу - приватна корпорація - скаржиться на те, що протестувальники розвели на території антисанітарію, але особливого сміття я не бачив. У натовпі не помітно п'яних і навіть запах марихуани я вловив лише одного разу. Загарбникам забороняють спиртне і наркотики, зате в сквер потягнулися манхеттенські бездомні, залучені безкоштовним харчуванням.

Їжу роздають у центрі скверу на кількох низьких складних столиках.

Минулого тижня частування складалося з білих булочок, скибочок житнього хліба, морквини, горіхів, піци, вівсяного печива, апельсинів і мандаринів. Поруч стояла пара ящиків груш і яблук, але не акуратненьких магазинних, а пожухлих, тобто явно пожертвуваних навколишніми садівниками, які симпатизують руху.

На цьому тижні я застав коробки піци, бутерброди з огірками, горіхи, тягучки і печиво у формі звіряток. Частування роздавали усміхнені білі юнаки в тонких гумових рукавичках і молода афроамериканка з написом "Припинити гомофобію! Чого ви боїтеся?" на футболці.

Більшість їдців були схожі не на бунтівників, а на бомжів і туристів.

Поруч всіх охочих пригощали морозивом знаменитої прогресивної фірми Ben & Jerry. При цьому на роздачі стояли самі її власники Бен і Джеррі Грінфілд.

Сквер завалений спальними мішками, іноді навіть ще нерозпакованими і явно пожертвуваними добродіями, чорними сміттєвими мішками, великими пластмасовими коробками з речами демонстрантів і полотнами синього і ніжно-блакитного брезенту.

У понеділок загарбники Уолл-стріт відсвяткують місяць з того дня, як вони влаштувалися в сквері Зукотті. Самі вони заявляють, що готові продовжувати мітингувати до переможного кінця.