Огляд британської преси за 4 листопада 2011 року.
В
огляді британських газет:
Усі британські газети пишуть про триваючу кризу в єврозоні та економічні
проблеми Греції.
Daily Telegraph зауважує, що ні для нікого не стало сюрпризом, коли ідея
прем'єр-міністра Греція Георгіоса Папандреу провести в країні референдум про
пакет фінансової допомоги від ЄС була забута рівно через 72 години. Ідею вбили
Німеччина і Франція.
Ангела Меркель і Ніколя Саркозі навіть не намагалися дотриматися дипломатичні
пристойності, заявивши, що вони проти подібного спалаху демократії. Вони
наполягали на тому, що референдум не може відбутися - і саме це і сталося.
Дивитися на це було сумно, пише газета: "Ласкаво просимо в нову
Європу".
Тепер практично всі згодні з тим, що країни єврозони повинні укласти податковий
союз. Але це, в свою чергу, означає, що країни цього союзу відмовляться від
значної частки свого суверенітету і будуть підпорядковуватися не тільки
Європейському центральному банку, а й ще не створеному європейському
міністерству фінансів. А Німеччина відіграватиме провідну роль в обох
організаціях.
Німеччина може захищати свої суверенні інтереси завдяки потужності своєї
економіки. З думками периферійних країн - як, наприклад, Греції та Ірландії -
ніхто рахуватися не буде, пише Daily Telegraph. А це, в свою чергу, не означає
нічого доброго для Європейського Союзу.
Independent у своїй редакційній статті на ту ж тему звертає увагу на те, що в середу
лідери Німеччини і Франції вперше публічно заявили про можливість виходу Греції
з єврозони. Це дуже небезпечно, вважає газета.
З чисто економічної точки зору такий розвиток подій може бути виправданим, але
не варто забувати про величезну ціну, яку в цьому випадку заплатять як ЄС, так
і інші країни світу.
Нікому не відомо, чи зможуть європейські банки впоратися з дефолтом Греції, і
чи зможуть всі зацікавлені сторони запобігти поширенню цієї кризи за межі
Європи.
На світових фінансових ринках почнеться чергова криза, а політичний і
економічний союз країн Європи опиниться на грані катастрофи.
Іншими словами, пише Independent, зараз не варто говорити про можливий вихід
Греції з єврозони. Зараз час посилити спроби знайти вихід із ситуації.
Independent пише про триваючий в Лондоні судовий позов між Борисом Березовським
і Романом Абрамовичем. У четвер у суді обговорювалися так звані
"алюмінієві війни" у Росії 1990-х роках.
Роман Абрамович заявив, що він втрутився в них неохоче, бо тоді "когось
вбивали кожні три дні". Саме на тлі цих вбивств Абрамович придбав у 2000
році Красноярський алюмінієвий завод.
Абрамович стверджує, що купив завод він сам, тоді як Березовський заявляє, що
йому і його партнеру Бадрі Патаркацишвілі належало 50% акцій.
Коли в суді Абрамовича запитали, чому на аудіозаписі зустрічі між трьома
олігархами він постійно вживав слова "ми", коли йшлося про власність
цього заводу, він сказав: "Я завжди кажу "ми". Мені не
подобається говорити "я".
Цим Абрамович нагадує королеву Єлизавету II, пише газета, яка теж говорить про
себе у множині - хоча він набагато багатший за неї.
Адвокати Березовського зазначили, що в багатьох повідомленнях ЗМІ того часу
говорилося, що завод, серед інших, придбав і Борис Березовський. На це Роман
Абрамович відповів, що цілком ймовірно, що власники заводу просто не знали,
кому конкретно вони його продають: "Це ж не кошеня віддають у добрі руки,
щоб воно не загинуло. Це металургійні підприємства. Звичайно, мені було б все
одно. Отримав гроші, закінчилася справа".
Times у статті на цю ж тему пише, що Андрій Луговий, який є у Великобританії
основним підозрюваним у вбивстві Олександра Литвиненка, раніше працював головою
охорони Громадського російського телебачення, що належав тоді Борису
Березовському. В рамках цієї роботи він робив аудіо-або відео-записи
бізнес-зустрічей Березовського.
У заяві, наданій суду в Лондоні, Андрій Луговий повідомляє, що зважаючи на те,
як вівся бізнес у Росії в 1990-ті роки - практично всі важливі зустрічі
записувалися на аудіо-або відеоплівку.
Березовський і Патаркацишвілі також застосовували цю практику.
У своїй заяві лондонському суду Луговий каже, що він зберігав ці записи до 2006
року, коли Бадрі Патаркацишвілі розпорядився скерувати їх до нього в Тбілісі.
Після смерті Патаркацишвілі в 2008 році копія запису зустрічі Абрамовича і
Березовського в паризькому аеропорту потрапила в руки посередників, які продали
її Березовському.
У своїй заяві лондонському суду Андрій Луговий також заперечує свою причетність
до загибелі Литвиненка. "Я не знаю, як і чому помер Литвиненко", -
говориться в цьому документі.
Заголовок в Times свідчить, що "розлючений Кремль вимагає звільнення Бога
війни".
Міністерство закордонних справ Росії вимагає повернення на батьківщину Віктора
Бута, визнаного винним в нью-йоркському суді в спробі продати зброю
колумбійським повстанцям. МЗС також заявляє, що в ході слідства до Бута
застосовувалися протиправні методи фізичного та психологічного впливу.
Рішучий захист Бута з боку Москви дивує багатьох, пише газета, і не менш
багатьох приводить до висновку, що Кремль побоюється, що Бут може донести до
американської влади інформацію про постачання російської зброї так званим
країнам-ізгоям.
Москва також незадоволена тим, що Вашингтон вирішив не видавати американські
візи 60 російським чиновникам, які замішані у справі юриста Сергія
Магнітського, пише Times.
Коли в середу Москва оголосила, що вона досягла домовленості з Грузією і тим
самим усунула останню перешкоду на шляху вступу Росії у СОТ, у багатьох
залишалися сумніви, зауважує Financial Times. Але тепер стає зрозуміло, що на
шляху вступу Росії до цієї організації залишаються лише деякі технічні питання.
Представники Росії кажуть, що вступ у СОТ призведе до збільшення як іноземних
інвестицій, так і зростання економіки.
Аналітики, зі свого боку, вважають, що членство в СОТ навряд чи приведе до
негайного потоку інвестицій, але, безсумнівно, поступово збільшить інтерес до
Росії, оскільки членство в СОТ послабить занепокоєння інвесторів у тому, що
стосується можливості роботи в Росії.
Вступ у СОТ означає зниження тарифів на імпортні товари. Проте в деяких галузях
економіки тарифи будуть знижуватися поступово.
Автомобільна промисловість Росії і так вже насилу конкурує із зарубіжною
продукцією. Тарифи на імпортні автомобілі будуть знижуватися від 25% до 15%
протягом семи років.
Росія все ще сподівається зберегти право субсидувати своє сільське господарство
(розмір субсидій досягає 9 млрд доларів на рік), але це питання буде вирішено в
рамках багатосторонніх переговорів.
З іншого боку, від членства в СОТ виграють
металургійна та хімічна промисловість Росії, оскільки їхня продукція більше не
зможе обкладатися антидемпінговими митами.
Огляд підготував Борис Максимов, bbcrussian.com