Ізраїль думає про можливість війни з Іраном

В Ізраїлі розгорнулася масштабна громадська дискусія щодо можливого військового протистояння з Іраном. За тиждень до публікації "іранського" звіту МАГАТЕ в Ізраїлі все більше лунає голосів про необхідність кардинальних заходів.

"Наразі ми не обговорюємо можливості військового удару по Ірану, — сказав у п'ятницю телеканалу Сі-Ен-Ен міністр оборони Ізраїлю Ехуд Барак. — В останні роки іранська загроза є для нас найбільш серйозною. Хоча ми воліємо вирішити питання дипломатичним шляхом, та не відкидаємо жоден із можливих варіантів".

Раніше в подібному ключі Барак висловився і в інтерв'ю телебаченню Бі-бі-сі. До Лондона ізраїльський міністр вирушив на серію робочих зустрічей з керівниками британських спецслужб і радником із питань безпеки Пітером Ріккетсом.

За кілька годин до початку візиту Барака газета Guardian вийшла з гучним заголовком про готовність Великобританії надати сприяння в разі атаки США на іранські ядерні об'єкти. Газета також повідомила, що в цьому зв'язку тиждень тому Ізраїль у нагальному й таємному порядку відвідав начальник британського генштабу генерал Девід Річардс.

В Єрусалимі підтверджують факт несподіваного візиту Річардса. Проте категорично відмовляються коментувати численні журналістські припущення, про що ж саме говорив британський генерал зі своїм ізраїльським колегою, начальником генштабу ЦАХАЛу Бені Ганцом.

Від традиційних коментарів на цей рахунок відмовилася і армійська прес-служба ізраїльської армії, що зазвичай ставить журналістів до відома про подібні візити. Замість висвітлення візиту Річардса там вирішили зробити акцент на іншій важливій події, що побічно може мати відношення до "іранського питання".

За повідомленням ізраїльських військових, минулого вівторка на батьківщину з Італії повернулися три ескадрильї ВПС ЦАХАЛа, що брали участь у спільних навчаннях із силами НАТО в районі острова Сардинія.

Під час навчань ізраїльські льотчики відпрацьовували масовані удари по стратегічних об'єктах на далекі відстані, прийоми дозаправки в повітрі, відхід від систем ППО, а також повітряні бої в разі потреби.

На відміну від попередніх подібних спільних маневрів із ВПС Греції, Румунії чи Кіпру, цього разу особливу увагу військових аналітиків привернула відстань між островом Сардинія та Ізраїлем — 2,4 тис. кілометрів. У разі військової конфронтації з Іраном саме стільки доведеться подолати ізраїльським літакам, щоб дістатися до ядерних об'єктів у південному Ірані.

"Іран продовжує нарощувати свій військовий потенціал, — заявив минулого понеділка на відкритті зимової сесії кнесету прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху. — Іран з усіх сил прагне отримати ядерну зброю. Ядерний Іран — це загроза не тільки для Близького Сходу, але і для всього світу . Природно, що це і пряма загроза для нас".

Іранській темі була присвячена значна частина прем'єрської промови. За словами джерел в оточенні Нетаньяху, кожне слово й формулювання були ретельно сплановані та перевірені ще раз.

Виступаючи з трибуни кнесету, Нетаньяху звертався не тільки до своїх колег-парламентаріїв і народу, але також до всього цивілізованого світу. У Єрусалимі не сумніваються, що слова прем'єра дійшли і до Тегерана.

Усього за добу до виступу прем'єра на екстрене засідання зібрався так званий "форум вісімки" — скорочений склад ізраїльського уряду, що обговорює питання безпеки.

Того ж вечора центральні ізраїльські телеканали вийшли з гучними заголовками: "Ізраїль обговорює військову операцію проти Ірану".

Ці ж заголовки свідчили, що думки міністрів сильно розділилися. Поки що, згідно з відомостями преси, Нетаньяху і Барак виступають за різкі заходи, але інші міністри висловлюють серйозні побоювання.

У відповідь на публікації канцелярія Нетаньяху поспішила звинуватити ізраїльську пресу в "безвідповідальному", на її погляд, підході до таких складних і стратегічних питань, як рішення іранської загрози.

На думку відомого ізраїльського аналітика Амнона Абрамовича, у цьому скандалі винні виключно політики, зокрема, особисто прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху. Експерт при цьому розкритикував вимоги влади заборонити відкриту дискусію про доцільність війни з Іраном.

"Громадське обговорення з цього приводу просто зобов'язане відбутися, при цьому відповідно до закону та обмежень військової цензури, — сказав Абрамович в ефірі однієї з популярних передач ізраїльського телебачення. — Дуже шкода, що такої дискусії не було напередодні війни Судного Дня у 1973-му, або в червні 1982-го, перед початком першої Ліванської кампанії".

Обидві військові кампанії, згадані Абрамовичем, досі є справжньою відкритою раною для всього ізраїльського суспільства.

Саме провали у війні Судного Дня стали причиною відходу з великої політики прем'єр-міністра Голди Меїр. А операція в Південному Лівані, яку спочатку планували як "обмежену локальну", затягнулась на цілих 18 років і призвела до загибелі сотень ізраїльських військовослужбовців.

Всі ці рішення приймалися тодішніми прем'єрами — Голдою Меїр і Менахемом Бегіним —із подачі міністрів оборони Моше Даяна й Аріеля Шарона відповідно.

Сьогодні, кажуть джерела в кнесеті, саме Нетаньяху і Барак підштовхують уряд до війни проти Ірану.

Втім, про військове протистояння з Іраном в Ізраїлі говорять як про неминучість.

Головне питання, на яке в Єрусалимі поки немає відповіді — що гірше для єврейської держави, превентивний удар і як наслідок повномасштабна війна на Близькому Сході, або ж ядерна бомба в руках Тегерана.

Ізраїль, як і багато західних країн, не вірить твердженням Тегерана про те, що його ядерна програма носить виключно мирний характер.

"Пане прем'єр-міністре, уважно слухайте, що вам говорять керівники спецслужб, — сказала минулого понеділка глава опозиції, лідер партії Кадима Ципі Лівні. — Прислухайтеся до них також щодо вирішення іранської ядерної загрози".

У своєму заклику Лівні має на увазі недавню заяву одразу двох колишніх керівників розвідки Моссад Ефраїма Халеві та Меїра Дагана, які висловили думку, що атака Ізраїлю на іранські ядерні об'єкти буде справжнім актом божевілля.

За словами Дагана, якщо хтось і може собі дозволити розпочати таку масштабну війну на Близькому Сході, то це тільки Сполучені Штати.

Ще один важливий аргумент, який наводять противники односторонніх кроків Ізраїлю, — це складна міжнародна обстановка, в якій останніми роками опинилася єврейська держава. І вона, за їхніми словами, різко відрізняється від тієї, в якій перебував Ізраїль раніше.

У момент початку Суецької війни в 1956 році Ізраїль користувався підтримкою Франції й Великобританії. Успішна Шестиденна кампанія 1967 року стала можлива за повної підтримки Сполучених Штатів. У 1981 році прем'єр-міністр Бегін віддав розпорядження атакувати ядерний реактор "Осірак" в Іраку лише після підписання мирної угоди з Єгиптом. І нарешті, згідно з іноземними джерелами, у вересні 2007 року Ехуд Ольмерт ухвалив рішення атакувати ядерний об'єкт у Сирії, паралельно ведучи мирні переговори з палестинською автономією.

У нинішнього ізраїльського прем'єра подібної підтримки немає. Як це не парадоксально, та один із небагатьох, якщо взагалі не єдиний, козир, що сьогодні може представити уряд Нетаньяху на міжнародній арені, — це президент держави Шимон Перес.

У свої 88 років Перес продовжує їздити по всьому світу й виконувати роль "ізраїльського пропагандиста номер один".

"У нас залишилося не так багато часу, як здається, — сказав Перес минулого тижня під час офіційного візиту на Кіпр. — Ми закликаємо світове співтовариство негайно виконати свою головну місію і бути відповідальним у всьому, що стосується усунення іранської ядерної загрози".

На питання, чи означає це, що військова операція — єдине, що залишилося Ізраїлю та його союзникам, досвідчений політик лише розвів руками і додав: "Треба зробити все, щоб запобігти вихідній загрозі".