Оглядач Бі-бі-сі з питань безпеки Гордон Корера аналізує справу Каті Затулівітер, яку трибунал з імміграційним питань визнав не пов'язаною з російською розвідкою.
У Британії сьогодні напевно діють російські шпигуни. Але
Катя Затулівітер, яка виграла апеляцію на рішення про її депортацію, - не з їх списку.
Провал
справи проти Затуливітер став образливим проколом для спецслужби, колись
націленої в першу чергу на росіян.
За
часів холодної війни розвідки радянського блоку визначено намагалися проникнути
в парламент, і в деяких випадках їм вдавалося завербувати парламентаріїв і
членів їх оточення.
Для
цього використовувалися і "медові пастки". У
1960-ті роки, коли один депутат-консерватор відмовився співпрацювати з КДБ,
фотографії його в обіймах російської красуні скерували парламентським колегам,
в газети і його дружині.
Відійшли ті часи в минуле?
Відразу
після закінчення холодної війни група вищих офіцерів британської розвідки
зробила незвичайну поїздку до Москви. В
аеропорту їх зустрів офіцер російських спецслужб з букетом троянд, і вони
поїхали на Луб'янку. Зустріч
там, за спогадами її учасників, була сюрреалістичною.
Під
час холодної війни полювання на російських шпигунів було буденною справою МІ-5,
і обидві сторони обережно обходили питання про те, чи продовжать вони шпигувати
один за одним після розпаду СРСР.
У
результаті всі зрозуміли, що зміниться не так уже й багато. І
справді, після короткої паузи в 1990-ті роки шпигунство продовжилося.
У
2007 році тодішній глава МІ-5 Джонатан Еванс заявив: "Із закінчення
холодної війни ми не побачили зменшення кількості незадекларованих офіцерів
російської розвідки на території Великобританії. Вони ведуть приховану
діяльність в російському посольстві і пов'язаних з ним організаціях".
Частина
розвідників спостерігає за російськими дисидентами, що знайшли притулок у
Великобританії. Хто
конкретно стояв за отруєнням полонієм у Лондоні колишнього співробітника ФСБ
Олександра Литвиненка, - справа, як і раніше темна.
Інші
російські агенти прагнуть заволодіти секретами, особливо в оборонній,
високотехнологічній та енергетичній галузях.
Але
наївно думати, що цей процес - односторонній.
Британські
шпигуни виразно працюють в Москві, намагаються робити те ж саме. Декого
з них кілька років тому спіймали в московському парку при спробі передати
інформацію за допомогою "шпигунського каменя".
Однак
якщо раніше контррозвідка була головним завданням МІ-5, то сьогодні це лише
побічна функція, а головною з 11 вересня є боротьба з тероризмом.
Контррозвідники
тепер скаржаться, що розмах російської розвідувальної діяльності на Британських
островах відволікає їх сили від більш важливих завдань.
Саме
тому спецслужби подивилися на Катю Затуливітер, на її відносини з членом
комітету палати громад з оборони Майком Хенкоком, на її зв'язки зі службовцем
НАТО, - і подумали, що все це виглядає підозріло.
Проблема
полягала в тому, що доказів, які підкріплюють підозри, не було.
Міністерство
внутрішніх справ заявляє, що воно продовжує вважати рішення про депортацію 26-річної
росіянки правильним, але відсутність доказів піднімає важкі запитання щодо
того, як діяти далі.
МІ-5,
наскільки можна зрозуміти, звернула увагу на росіянку-референта британського
депутата після того, як ФБР у США затримало Анну Чепман. Чепман
раніше жила у Великобританії, і можливо, з'явилися побоювання про можливість
існування аналогічних шпигунських мереж і тут. Ці
агенти могли спробувати отримати доступ до людей, які мають вплив та
інформацію, якщо не секретну, то, у всякому разі, корисну.
Однак
ФБР довго стежило за російськими шпигунами, поки не зібрало докази, а МІ-5
начебто швидко оцінила те, що лежало на поверхні, і висунула Затуливітер. Можливо,
сподівалися, що вона чи зізнається, або втече.
Це
не спрацювало, і коли Затуливітер вирішила боротися, контррозвідники, ймовірно,
здивувалися.
У
розмові зі мною про цю справу одне високопоставлене джерело в урядових колах
недавно наполягало: "якщо вона ходить, як качка, і говорить, як качка, то
що це?"
Виявилося, що не качка. І не російська шпигунка.