Преса Британії: будиночок у селі для царя Путіна

Огляд британської преси за 1 грудня 2011 року.

В огляді британської преси:

"Вотчина чекає свого царя", - з таким заголовком виходить у четвер Financial Times. Стаття проілюстрована великою фотографією Володимира Путіна в темних окулярах а-ля Джеймс Бонд.

Розповідь починається не сухою газетною мовою, а дуже по-книжному:

"Осіннього дня, у вересні 2010 року, Сергій Колесников непомітно вислизнув з дверей свого таун-хауса в Петербурзі. Щоб не привертати увагу сусідів з тісного кола фінансистів, в руках він ніс лише невелику сумку. Він поспішав в аеропорт. Там він купив квитки в США через Туреччину.

У пана Колесникова були всі підстави бути обережним. Протягом 17 років він тісно співпрацював з деякими з тих самих сусідів-фінансистів. З їх і його допомогою непримітний санкт-петербурзький банк - "Банк Росія" - перетворився на одну з найпотужніших фінансових імперій країни, а самі вони стали дуже багатими людьми ".

Знаючи всі таємниці цього чарівного перетворення, Колесников розповів, як все відбувалося насправді.

Документи, надані їм, укупі з фактами, здобутими самої газетою Financial Times в ході журналістського розслідування, допомогли підняти завісу таємниці "Банку Росія", пише видання.

А таємниця проста - серед великих акціонерів банку є особи, наближені до верховного лідера Росії Володимира Путіна. А один з акціонерів і зовсім його племінник.

З деякого часу весь діловий світ Росії дивиться на бізнесменів з Петербурга, як на "білу кістку". Їхнє багатство і їхні зв'язки з політичною верхівкою країни нерозривно пов'язані. Вони - нові олігархи путінської епохи.

І все б нічого, зазначає газета. Зрештою, при Єльцині відбувалося те ж саме. Але як бути з тим фактом, що майже 12 років тому Путін пообіцяв викорінити олігархів як клас?

Як Путін, що мітить на третій президентський термін, має намір вчинити зі сформованою системою кланового капіталізму?

Далі, замість відповідей на ці запитання, Financial Times наводить деякі факти, які стали відомі з документів, наданих виданню Сергієм Колесниковим.

Зокрема мова йде про те, що два великі акціонери "Банку Росія" Микола Шамалов і колишній полковник КДБ Дмитро Горєлов відразу після придбання своїх акцій отримали через офшорну компанію кошти, спочатку виділені на покупку нового обладнання для лікарень Санкт-Петербурга.

Однак далі, пише газета, посилаючись все на ті ж документи, ці самі кошти пішли зовсім на інше. Імовірно саме з їх допомогою "Банк Росія" вперше придбав фінансові активи у "Газпрому" - державної газової монополії.

Деякі інвестори впевнені, що подібні угоди допомогли вивести за межі газового гіганта мільярди доларів.

Менеджмент "Банку Росія" називає подібні припущення нісенітницею і заявляє, що своїм успіхом і процвітанням банк зобов'язаний професіоналізму свого керівництва і грамотній стратегії управління.

Тим часом критики заявляють, що подібні угоди свідчать про брак стримувань і противаг у методах правління Путіна. Ті ж критики звертають увагу на зростаючі апетити в найближчому оточенні прем'єра, які все більше розростаються на тлі підвищення цін на енергоносії.

З документів Колесникова також випливає, що інші суми, які надходили з офшорів у "Банк Росія", були використані на будівництво курортного комплексу на Чорному морі, в селі Прасковеєвка, яке почалося в 2005 році.

Цей комплекс багато хто називає таємним палацом Путіна, побудованим його найближчим оточенням для свого царя.

Спочатку, за словами Колесникова, планувалося побудувати "скромний будиночок" усього в 1000 квадратних метрів, але до 2007 року "будиночок виріс у величезний палац".

Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, правда, заявляє, що його бос не має ніякого відношення до цього проекту. За словами Пєскова, спочатку комплекс належав Миколі Шамалову, потім був проданий іншому бізнесменові, а зараз здається на комерційній основі структурі, яку Пєсков назвати відмовився.

На німе запитання читачів, навіщо Колесникову знадобилося оприлюднити всі ці факти, він говорить, що спочатку вітав прихід Володимира Путіна до влади.

За його словами, він вірив, що Путін зуміє відновити порядок в країні після хаотичної епохи Єльцина.

"Будиночок для Путіна" в прямому і в переносному сенсі став для Колесникова однією з останніх крапель у чаші терпіння.

"[] Раптом виявилося, що протягом 15 років по 10 годин на день я працював на те, щоб для царя був побудований палац. Я ніколи з цим не погоджуся", - заявляє фінансист.

За словами Сергія Колесникова, спочатку ті, з ким він працював, між собою називали Путіна "бос", а потім стали говорити "цар".

"Спочатку це було жартома, але потім стало всерйоз. Тільки він міг щось вирішувати. Трансформація тривала. Після виборів 2004 року, на яких він переміг вдруге, почало приходити усвідомлення того, що він правитиме вічно", - цитує FT Колесникова.

Газета зі слів російського бізнесмена також нагадує, що в 2003 році Володимир Путін "підрізав крила" великому бізнесу, заарештувавши Михайла Ходорковського. А в 2004-му викорінив останню подібну до політичної конкуренції, скасувавши вибори губернаторів.

"Вся ця трансформація відбулася з 2004 по 2010 рік. І це дуже небезпечно для країни", - підбив підсумок Сергій Колесников.

"Останній кат Європи засуджує ще двох до кулі в потилицю", - так починає Independent свій огляд білоруських подій.

Видання пише, що головний обвинувачений у вибуху в мінському метро Дмитро Коновалов схожий на кого завгодно, тільки не на терориста. Але суд у Білорусі визнав його і його друга дитинства Владислава Ковальова винними в скоєнні цілої серії злочинів, найтяжчий з яких - вибух у столичній підземці в квітні цього року.

У вибуху загинули 15 людей, понад 200 отримали поранення різної тяжкості.

Але навіть багато з тих, хто втратив своїх рідних, не кажучи вже про правозахисників, з сумнівом поставилися до того, як було проведено розслідування.

Неорадянська Білорусь на чолі з диктатором Олександром Лукашенком залишається останньою в Європі країною, яка застосовує смертну кару, нагадує газета.

Їх стратять пострілом у потилицю. Обом засудженим по 25 років. Коновалов - токар, Ковальов - електрик.

Звинувачення так і не змогло надати переконливих доказів їхньої провини і мотивів для скоєння подібного теракту, пише Independent.

У вироку сказано, що "Коновалов хотів дестабілізувати ситуацію в Республіці Білорусь". Але ось чому він цього хотів, ніхто так і зміг сказати.

Звинувачення практично повністю засноване на зізнаннях, даних обвинуваченими ще під час попереднього слідства.

Під час судових слухань Коновалов не промовив жодного слова. Зате Ковальов розповів, що його змусили обмовити друга, пообіцявши натомість мінімальне покарання.

Ковальов також розповів, що чув страшні крики Коновалова, до якого застосовували тортури під час слідства, і боявся, що його чекає та ж доля.

Без свідчень на руках у слідчих були б тільки сумнівні факти і множинні дірки у справі, пише газета, посилаючись на думку незалежних спостерігачів.

Значні невідповідності і явна відсутність цілих ланок у ланцюзі доказів провини були просто проігноровані суддею.

У ході останнього судового засідання будь-які згадки судді про факти, нібито здобуті в ході слідства, супроводжувалися гнівними вигуками публіки.

Потім люди стали просто саркастично сміятися над промовою судді, яка, на їхню думку, була сповнена абсурдних домислів, далеких від реальності.

Але раптом стало не смішно, пише Independent. Суддя дійшов до слів про "виняткову міру покарання".

Обвинувачені ніяк особливо не відреагували, зате із зали понеслися вигуки "ганьба" і "м'ясник".

Деякі, між тим, були раді вироку.

"Звичайно, я задоволена вердиктом. Тільки було б краще, якби могли прямо зараз виволокти їх звідти і розірвати на шматки, так само, як і мій син був розірваний на шматки", - заявила мати 40-річного чоловіка, який загинув під час вибуху.

Однак інші жертви теракту налаштовані інакше.

"Усе в цьому процесі вкрай підозріло, - сказала поранена під час вибуху Людмила Жечко. - Я хочу засипати ночами, знаючи, що спіймані справжні злочинці. Але після цього процесу, такого не буде".

Independent пише, що, за словами деяких білорусів, до суду над Коноваловим і Ковальовим вони і не підозрювали, яка в їхній країні панує судова система.

"Я не можу повірити в те, що бачив, - сказав один з присутніх на процесі. - Це просто ганьба для нашої країни. Вони [засуджені] практично діти. Наша держава вбиває дітей".

Великобританія розпорядилася про негайне закриття іранського посольства в Лондоні, пише Times.

48 іранським дипломатам дано 24 години на те, щоб залишити межі Сполученого Королівства.

Цей жорсткий захід британської влади став відповіддю на погром, влаштований натовпом у британській дипмісії в Тегерані у вівторок.

Глава британського МЗС Вільям Хейг заявив про закриття іранського представництва через кілька хвилин після того, як літак з останніми британськими дипломатами та їхніми сім'ями на борту вилетів з аеропорту в Тегерані.

Британське посольство в Ірані також закрите. Правда, з ініціативи самого Лондона.

"Якщо яка-небудь країна створює перепони для нашої роботи на її території, то вона не може очікувати, що її посольство буде нормально функціонувати тут у нас", - заявив Хейг.

На знак солідарності з Лондоном Франція і Німеччина також відкликали з Тегерана своїх послів для подальших консультацій.

Тим часом Великобританія не збирається відмовлятися від участі у багатосторонніх переговорах з Іраном щодо ядерної програми.

Британська влада заявляє, що попросить іншу європейську країну представляти інтереси Великобританії на переговорах. Яка це буде країна, поки невідомо.

Times наводить висловлювання різних європейських політичних діячів, які всі як один закликають до введення санкцій проти Ірану.

Востаннє Британія видворяла іранських дипломатів у 1989 році. Тоді приводом для цього стало полювання на іранського письменника Салмана Рушді за книгу "Сатанинські вірші", яка в Ірані була розцінена як наруга над ісламом.

Дипломатичні відносини між країнами були відновлені лише через 10 років, у 1998 році.

Цього разу, вважають аналітики, конфлікт може розтягнутися і на більш довгий термін, якщо сторони виконають усі загрози, якими встигли обмінятися за останню добу.

Огляд підготувала Анастасія Успенська, bbcrussian.com