Через півтора року після парламентських виборів у Бельгії там нарешті з'явиться уряд. Під загрозою кризи в єврозоні фламандські та франкофонні партії знайшли спільну мову.
Шість політичних
партій країни домовилися про формування
коаліції на чолі з лідером франкомовних
соціалістів Еліо ді Рупо.
Через
франко-фламандські розбіжності переговори
довго ні до чого не приводили, хоча уряд
повинен був з'явитися в Бельгії ще за
підсумками парламентських виборів у
червні 2010 року.
Тепер же, як повідомляють
кореспонденти, загроза кризи в єврозоні
змусила бельгійських політичних лідерів
взяти себе в руки і сконцентруватися.
У
суботу окремі франко-і фламандськомовні
крила партій соціалістів, християнських
демократів і лібералів впоралися з
останнім каменем спотикання на
переговорах, разом підготувавши план
економії бюджетних коштів.
Очікується,
що 180-сторінковий документ отримає в
четвер фінальне схвалення усіх сторін,
і новий уряд з'явиться вже на початку
наступного тижня. Про це Бі-бі-сі
повідомили джерела, близькі до учасників
переговорів.
Протягом 18 місяців,
поки політики сперечалися, країною
керувала тимчасова адміністрація, яка
навіть прийняла від імені країни
головування в Євросоюзі.
Попередня
адміністрація пішла у відставку 2010 року
через розбіжності між багатшою частиною
Бельгії, фламандською північчю і півднем
франкомовних.
Проіснувавши без
повноцінного уряду півтора року, Бельгія
поставила рекорд у сучасній
історії.
60-річний Еліо ді Рупо стане
першим франкомовним прем'єр-міністром
Бельгії за останні 30 років і першим з
1974 року соціалістом на посаді голови
уряду.
Тиждень тому міжнародне
рейтингове агентство Standard & Poor's знизило
суверенний кредитний рейтинг Бельгії
на один щабель із "AA+" до "AA" з
негативним прогнозом.
"Можливість
влади відповідати на потенційний
економічний тиск як зсередини Бельгії,
так і ззовні... на нашу думку, обмежена
повторюваними невдалими спробами
сформувати новий уряд", — говорилося
в заяві агентства.
Зниження рейтингу
підштовхнуло політиків домовитися про
заходи економії бюджету, покликаних
збалансувати його до 2015 року.
Це
питання залишалося одним із головних
перешкод на переговорах між представниками
фламандської і франкофонської частин
країни.
Партії не могли дійти спільної
думки в тому, що стосувалося витрат на
соціальні пільги та податки для
багатих.
На переговорах була відсутня
найбільша партія Бельгії — націоналістичний
рух "Новий фламандський альянс"
(НФА), очолюваний Бартом де Веймером.
Партія також не увійде в коаліцію.
На
виборах 13 червня 2010 року більшість
голосів отримав НФА, який виступає за
максимально можливу автономію багатих
фламандських регіонів, і Соціалістична
партія, що представляє франкомовну
Валлонію.
При цьому ніхто з них не
міг самостійно сформувати уряд, навіть
заручившись підтримкою депутатів із
маленьких фламандських або валлонських
партій.
Політичний глухий кут у
Бельгії викликав побоювання, що країна
може розколотися на дві частини.
Фламандці, що становлять 60% населення
і традиційно дотримуються більш
консервативних поглядів, були незадоволені
тим, що за конституцією політичний вплив
між двома громадами ділиться
порівну.
Переговори зрушили з місця
у жовтні, коли було прийняте рішення
дати більше влади регіонам.