Як повідомляє Рейтер, десятки активістів ХАМАС вже залишили Сирію, перетнули єгипетсько-палестинський кордон і перебувають у секторі Газа, а незабаром до них мають приєднатися і високопоставлені члени партії. ХАМАС побоюється падіння режиму Башара Асада.
Громадянський конфлікт в Сирії триває вже дев'ятий місяць, і, незважаючи на
твердження президента Башара Асада про те, що "в Дамаску все
спокійно", очевидно, що з цієї битви сирійський режим вийде або сильно
ослабленим, або не вийде взагалі.
Судячи з усього, нервозність, що панує в оточенні Башара Асада, передалася і
його протеже - політичному керівництву руху ХАМАС, який осів в сирійській
столиці у 1999-2001 роках.
За повідомленням агентства Рейтер, десятки активістів ХАМАС вже перетнули
єгипетсько-палестинський кордон і перебувають в секторі Газа, а незабаром до
них мають приєднатися і високопоставлені члени партії.
Причиною цього несподіваного кроку можуть бути побоювання лідерів ХАМАС
опинитися в делікатній ситуації у випадку, якщо режим Асада впаде, і накликати
на себе гнів сирійських революціонерів.
Кілька тижнів тому керівництво ХАМАС, яке понад 10 років користувалося
сирійською гостинністю, вже відмовилося провести демонстрацію на підтримку
Асада, незважаючи на прохання сирійського керівництва. ХАМАС також відмовився
підписати петицію на підтримку президента Асада, під якою вже стояли підписи
кількох інших палестинських партій і рухів.
Однак незрозуміло, чи допоможуть ці заходи, якщо Башар Асад повторить долю Зейн
Абідіна Бен Алі, Хосні Мубарака і Муаммара Каддафі. За повідомленням
палестинського агентства Маан, Бархум Гальюн, глава національної сирійської
ради і один з найвідоміших на Заході опозиціонерів заявив, що новий сирійський
уряд розірве відносини з Іраном, а також з ХАМАС і "Хезболлою".
Перші повідомлення про те, що "зовнішній" ХАМАС (названий так за
аналогією з "внутрішнім" керівництвом ХАМАС в секторі Газа) почав
перебиратися із Сирії за кордон, з'явилися ще в квітні, рівно через місяць
після того, як у місті Дараа на півдні Сирії спалахнули антиурядові
демонстрації. Тоді арабські засоби масової інформації повідомили, що глава
Політбюро ХАМАС Халед Машаль перебирається в Катар.
Емір Катару не раз зустрічався з керівництвом ХАМАС, сам Машаль провів у Катарі
два роки до того, як осів у Сирії, а крім того, Доха завжди була гостинним
домом для арабських вигнанців і дисидентів. Саме так, наприклад, більш ніж 40
років жив шейх Юсуф Кардауї, неофіційний духовний лідер єгипетських
"Братів-мусульман".
Чи порушувалося питання про можливий переїзд на зустрічі між Халедом Машалем і
еміром Катару, невідомо, проте поки сам Машаль та його заступник Муса
Абу-Марзук продовжують залишатися в Дамаску.
Іншим можливим притулком для лідерів ХАМАС міг стати Каїр, історичний центр
арабського світу, і в ході зустрічі між Халедом Машалем і головою Палестинської
Автономії Махмудом Аббасом в травні цього року в саудівському виданні
"Аш-Шарк аль-Аусат" з'явилися повідомлення про те, що лідер ХАМАС в
Дамаску намагається домовитися з новою єгипетською владою про переїзд до Каїра.
У вересні Махмуд Захар - лідер ХАМАС в Газі і колишній міністр закордонних
справ в уряді Ісмаїла Ханії - заявив, що "не тільки ХАМАС, але і всім
палестинцям сьогодні доводиться непросто в Сирії. Рух обдумує різні варіанти, у
тому числі і каїрський варіант".
Лондонська газета "Аль-Хайат" пов'язала ці заяви з укладанням угоди
зі звільнення ізраїльського солдата Гілада Шаліта, однак відтоді у єгиптян було
достатньо проблем крім можливого розміщення лідерів ХАМАС у Каїрі, що неминуче
викликало б гнів і американців, і глави ПА.
Нещодавно від цієї сумнівної честі відмовився і йорданський король Абдалла II.
Виходить, що якщо "зовнішнє" керівництво ХАМАС не має наміру
перебиратися в далекий і неарабський Іран, варіантів залишається не так вже й
багато.
Водночас, і в секторі Газа, який, до речі, є рідним для Муси Абу-Марзука,
заступника Машаля (сам Машаль походить із села Сильвад поблизу Рамалли), справи
йдуть не так-то просто.
По-перше, Газа може виявитися смертельною пасткою для керівників ХАМАС - в тому
випадку, якщо організація не зможе покласти край нападам палестинців на Ізраїль
(що є однією з умовою Близькосхідного квартету посередників для визнання цієї
організації).
У 1997 році Халед Машаль вже пережив спробу замаху, здійснену ізраїльським
Моcсадом. Тоді агенти Моссада намагалися вколоти смертельну отруту у вухо
Машалю на одній з вулиць Аммана (в ту пору штаб-квартира
"зовнішнього" ХАМАС розташовувалася в Йорданії).
"Дістати" Машаля або Абу-Марзука в Газі буде набагато простіше. Крім
того, в Газі існує своя ієрархія. Сумнівно, щоб місцеві лідери, які пишаються
тим, що своїми бойовими діями сприяли виходу ізраїльських військ із сектора в
2005 році (в Ізраїлі, зрозуміло, цю теорію відкидають і спростовують), були
раді прийняти у себе вдома кілька десятків високопоставлених керівників, які
будуть претендувати і на владу, і на дуже обмежені фінансові ресурси.
Тим часом, у понеділок ізраїльська газета Haaretz повідомила, що іранська
влада, яка продовжує підтримувати Сирію, погрожує ХАМАС припинити фінансування,
якщо Машаль і його оточення залишать Дамаск.
Салах Арурі, один з лідерів ХАМАС у Сирії, вже спростував повідомлення
ізраїльської газети і заявив, що в цьому випадку гора народила мишу.
За словами Арурі, Дамаск залишили лише кілька активістів руху "з особистих
міркувань", тоді як у політичного керівництва немає ніяких намірів їхати з
сирійської столиці.
Потім новину спростував і прес-секретар ХАМАС в Газі Самі Абу-Зухрі. Він також
заявив, що все залишається без зміни.
Незважаючи на свідчення іноземних дипломатів у
Дамаску, які заявляють, що з кількох сотень активістів ХАМАС у Сирії залишилися
лише лічені десятки, в Газі поки стверджують, що "іноземців" помічено
не було.