Огляд британської преси за 19 грудня 2011 року.
В огляді британських газет:
У понеділок у Лондонському комерційному суді адвокат Романа
Абрамовича, який є відповідачем за позовом Бориса Березовського, має виступити
зі своїм заключним словом. Проте несподівано у хід справи спробувала втрутитися
третя особа.
Як повідомляє Times, колишній конфідант і
начальник охорони Бориса Єльцина Олександр Коржаков зажадав від британської
поліції розслідувати обставини укладення угоди з придбання Сібнєфті, завдяки
якій Роман Абрамович і зміг стати мільярдером.
У розпорядження газети потрапив відправлений
Коржаковим до суду лист, у якому він стверджує, що придбання нафтової групи Сібнєфть
під час аукціону у 1995 році було "незаконним і корумпованим", і що
саме "на ці гроші були куплені футбольний клуб Челсі , палаци і величезні
яхти".
Олександр Коржаков, як пише газета, звинувачує
обох олігархів - і Абрамовича, і Березовського - у змові з метою "завдати
величезної економічної і політичної шкоди" російській державі і вимагає
повернення на батьківщину 13 млрд доларів, які Роман Абрамович отримав від
продажу Сібнєфті" у 2005 році.
Він називає цю угоду "розкраданням"
та "експропріацією держвласності".
Газета пунктирно розповідає про політичну
кар'єру самого автора листа, повідомляючи, що Олександр Коржаков багато років
був депутатом Держдуми. Його послання суду було сприйняте зі здивуванням
адвокатами обох сторін, особливо враховуючи, що Коржаков є членом пропутінської
партії Единая Россия, а нинішній прем'єр-міністр близький з Абрамовичем.
"Лист пана Коржакова став ще одним
несподіваним поворотом в цьому незвичайному процесі, під час якого вже було
зроблено декілька екстраординарних заяв, і який проливає світло на
екстравагантний і безжалісний світ найбагатших людей Росії", - пише Times.
Однак у своєму листі у відповідь адвокатська
фірма Skadden, що представляє інтереси Абрамовича, заперечує твердження, що під
час купівлі Сібнєфті були допущені порушення російських законів. Лист
Коржакова, за словами адвокатів фірми, містить ряд неточностей і не має
відношення до ходу процесу.
Times запитує, чому Олександр Коржаков так
довго чекав, щоб раптом саме зараз заявити про необхідність розслідувати
обставини угоди з Сібнєфті. До речі, у його листі, зазначає газета, міститься
незгода з використанням слова "дах" (тобто оплата послуг з надання
політичної протекції) щодо того періоду - що, нібито, робить і його самого, як
колишню високопоставлену кремлівську фігуру, замішаним у корупції.
Times нагадує, що за допомогою позову, який
розглядається зараз у лондонському суді, Борис Березовський намагається
стягнути з власника Челсі близько 6 млрд доларів за порушення домовленостей, і
що його адвокати виступлять зі своїм заключним словом лише у січні майбутнього
року, після чого судді Глостер знадобиться близько півроку, щоб винести свій
вердикт.
На сторінках газети Independent, відведених
для листів читачів, опублікований лист під назвою Лукашенко - гнобитель
Білорусії. Він підписаний міністрами закордонних справ Німеччини, Швеції,
Польщі та Британії - Гвідо Вестервелле, Карлом Більдтом, Радославом Сікорським
та Вільямом Хейгом.
"Рівно рік тому президент Білорусі
порушив дані власному народу та міжнародній спільноті обіцянки працювати у
напрямку створення в Білорусії більш ліберальної політичної обстановки", -
пишуть міністри, згадуючи події 19 грудня 2010 року, коли спецназ жорстко
розправився з учасниками мирної демонстрації у Мінську, що виступали проти
фальсифікацій на президентських виборах.
За цим пішли тюремні терміни для сотень
безневинних людей, серед яких опинилися і кілька кандидатів у президенти, чиїм
"єдиним злочином було виступити в якості суперника Лукашенка на
виборах".
"Не задовольнившись придушенням усіх
дисидентів, Лукашенко тепер звернув свій погляд на тих, хто намагався їх
захищати, і запроторив на чотири з половиною роки за ґрати шановного захисника
прав людини Алеся Бєляцького за сфабрикованими звинуваченнями в ухилянні від
сплати податків, поповнивши тим самим список політв'язнів" , - вказують
дипломати та обіцяють домагатися подальших санкцій щодо білоруської влади.
Білорусія, на їхню думку, перетворилася на
"країну, що рухається страхом", якою керує диктатор, що втратив право
керувати власним народом.
"У міру того, як Лукашенко продовжує
гнобити свій власний народ, у нас не залишається іншого виходу, крім як
вимагати посилення політики ЄС щодо Білорусі - як з приводу санкцій, так і з
приводу підтримки, яку ЄС надає білоруському громадянському суспільству. Ми
будемо домагатися більш жорстких санкцій ЄС, які будуть направлені проти тих,
хто відповідальний за серйозні порушення прав людини, і тих, хто фінансово
підтримує цей режим, але не проти рядових білорусів", - сказано в листі голів
чотирьох європейських МЗС.
Independent невеликою заміткою відзначає заворушення
в казахському місті Жанаозені, що пройшли минулих вихідних. Щонайменше 14 людей
було вбито після того, як протести нафтовиків проти звільнень і скорочення
зарплат обернулися насильством на тлі святкування у Казахстані 20-річчя
незалежності.
У п'ятницю нафтовики розгромили сценічний
майданчик, встановлений у Жанаозені для концерту з нагоди річниці незалежності,
і підпалили ряд урядових будівель. Поліція, як повідомила влада, змушена була
відкрити вогонь для самооборони.
Влада, за даними газети, повідомляє про
загибель 13 чоловік і 80 поранених у Жанаозені, проте очевидці подій кажуть, що
реальна кількість потерпілих може бути значно вищою.
У суботу протести поширилися: кілька сотень
людей перекрили залізничні колії на станції Шетпе за 60 км від Жанаозена і
стали шпурляти пляшками із запальною сумішшю в поліцейських, які відповіли
вогнем. Там був убитий один чоловік і кілька поранені. Протести на підтримку
подій у Жанаозені пройшли і в обласному центрі Актау.
Як повідомляє Independent, державне
телебачення Казахстану майже нічого не передавало про ці події, зосередивши
зусилля на показі ювілейного концерту.
Усі газети відгукнулися на кончину Вацлава
Гавела, письменника, драматурга і першого президента Чехії.
Як зазначає у своєму редакційному коментарі
газета Guardian, його смерть служить нагадуванням про те, що багато країн
сучасної Європи, і Британія особливо, у найкращому випадку приймають як
належне, а в гіршому - не думають про це зовсім - про справжнє політичне
лідерство.
"Ми живемо в такий час, коли полохлива
Європа, яка все більше заглиблюється в себе, стає синонімом невдач і
неможливостей, коли політичне керівництво сприймається з відразою і
роздратуванням, а політика відкидається як корумпована, боягузлива і недоречна,
тоді як особистість Гавела і його життя були повною протилежністю цим нинішнім
похмурим упередженням", - пише газета.
Guardian називає Гавела "воістину
національним лідером із живим розумінням Європи, політиком, чиї розум і бачення
охоплювали не лише мистецтво можливого, а й мистецтво неможливого".
Із чотирьох знакових східноєвропейських фігур тієї
епохи (газета включила до цього списку Михайла Горбачова, Папу Іоанна Павла II
і Леха Валенсу) Гавел, будучи єдиним серед них справжнім лібералом, міг
говорити від імені свого народу і водночас розраховувати на підтримку як лівого
політичного спектра, так і з правого, причому і вдома, і за кордоном.
Independent у своєму розвороті, присвяченому
Вацлаву Гавелу, наводить серед іншого слова Пола Вілсона, перекладача гавеловських
п'єс: "Гавел завжди був противником комуністичної ідеології, і до моменту
свого арешту у кінці 1970-тих, коли його засудили до чотирьох із половиною
років в'язниці, він уже був лідером невеликого правозахисного руху і
сформулював революційну модель ненасильницького протистояння, яку він назвав
"живучи за істиною" ... Гавел вірив, що коли достатня кількість людей
буде діяти у відповідності зі своєю совістю, система впаде".
Тим часом рішення стати президентом у 1989
році далося драматургу, який пропрацював усе життя в театрі, непросто.
"Не можна прожити все життя, критикуючи
щось, а потім, коли у тебе з'являється шанс це поліпшити, відмовитися за це
братися", - наводить газета цитату з мемуарів Гавела.
Показово і свідчення його близького друга,
кінорежисера Мілоша Формана, який сказав, що в характері Гавела були дві
головні риси, причому обидві доходили до межі - це сором'язливість і
сміливість. На щастя для його країни, остання перемогла, підсумовує
Independent.
Огляд підготувала Катерина Архарова,
bbcrussian.com