Фото: АР
За час збройного протистояння в Лівії загинули 25 тисяч осіб
У середу, 15 лютого, виповнюється рівно рік з початку масових заворушень в Лівії, які переросли у громадянську війну.
15 лютого 2011 року слідом
за революціями в Єгипті і Тунісі в лівійських провінціях почалися акції
протесту з вимогою відходу лідера країни Муаммара Каддафі, який правив понад 40
років. Через
два дні у другому за величиною місті Лівії - Бенгазі - відбулися зіткнення
демонстрантів із співробітниками органів правопорядку.
Уже
26 лютого Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про введення міжнародних санкцій
проти керівництва Лівії. Лівійська
опозиція повідомила про формування тимчасового органу влади - Перехідної
національної ради (ПНР) та підготовку до виборів глави держави. ПНР
очолив колишній міністр юстиції Лівії Мустафа Абдель Джаліль (Mustafa
Abdel-Jalil).
5
березня ПНР проголосила себе єдиним легітимним органом, після чого в Лівії
почалися зіткнення між повстанцями і вірними Каддафі військами.
17
березня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що передбачає введення
безпольотної зони над Лівією, після чого почалася військова операція проти
режиму Каддафі за участю збройних сил низки держав: Великобританії, Франції,
США, Канади, Бельгії, Італії, Іспанії, Данії. 31
березня керівництво кампанією в Лівії повністю перейшло до представників
командування НАТО.
Розжалуваний полковник. Архівні знімки Муаммара Каддафі
У
ніч на 1 травня жертвами авіаударів НАТО стали наймолодший з семи синів
лівійського лідера Каддафі - 29-річний Саїф аль-Араб, а також троє онуків глави
держави.
У
ніч на 21 серпня загони повстанців провели першу атаку на урядові війська, що зміцнилися
в столиці, а потім захопили військову базу Каддафі в 27 кілометрах від Тріполі.
22 серпня
лівійська столиця Тріполі була зайнята повстанцями. Президентська гвардія
Каддафі капітулювала. На
наступний день світові інформагентства повідомили, що повстанці прорвалися
всередину укріпленої резиденції лівійського лідера, розташованої в кварталі
Баб-аль-Азізія в Тріполі, а опір з боку підрозділів Каддафі припинено.
Сам
полковник із залишками вірних військ відступив на південь до рідного міста
Сирт.
15
вересня прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон і президент Франції Ніколя
Саркозі прибули до Лівії для переговорів з новим тимчасовим урядом країни. Кемерон
і Саркозі стали першими главами іноземних держав, які відвідали Лівію з часу
падіння режиму полковника Каддафі.
17
жовтня стало відомо, що війська ПНР повністю захопили розташоване в 170
кілометрах на південний схід від столиці Тріполі місто Бені-Валід, один з
останніх оплотів прихильників колишньої влади.
20
жовтня лідер лівійської Джамахірії Муаммар Каддафі був убитий поблизу свого
рідного міста Сирт. Також
були вбиті його син Муатасем і колишній глава Міноборони Лівії Абу Бакр Юніс
Джабер.
Автоколона
Каддафі, у складі якої він намагався вирватися з оточеного Сирта, потрапила під
повітряний обстріл. Поранений
Каддафі зміг сховатися в дренажній споруді, проте один із загонів ПНР виявив
його і полонив. За
непідтвердженими даними, Каддафі і Муатасем зазнали тортур, а потім були вбиті.
Тимчасова
лівійська влада цю версію заперечує.
Молодий повстанець зізнався у вбивстві Каддафі: Я вистрілив у нього двічіТіла Каддафі, Муатасема і екс-глави Міноборони були перевезені в місто Місрата,
де вони виставлялися в громадських місцях на загальний огляд, пізніше поховані
в невідомому місці.
23
жовтня нова влада Лівії урочисто оголосила про звільнення Лівії від режиму
Каддафі, який правив понад 40 років. 31
жовтня НАТО завершила операцію Об'єднаний захисник, а Рада Безпеки ООН,
відповідно до прийнятої раніше резолюції, скасувала режим безпольотної зони над
Лівією.
Пізніше,
в листопаді на півдні Лівії при спробі перетину кордону з Нігером було
заарештовано Сейфа аль-Іслама Каддафі, сина полковника, який вважався його
наступником. Дочка
Каддафі - Аїша, а також його син Сааді зуміли втекти в Алжир і Нігер
відповідно.
За
даними нової влади, за час збройного протистояння в Лівії загинули, щонайменше,
25 тисяч осіб, кількість поранених становить 50 тисяч осіб.