Сьогодні ввечері стане відомо ім'я майбутнього президента Франції

Згідно з французьким законодавством, будь-які дані про підсумки голосування заборонено публікувати до закриття останніх виборчих дільниць, тобто до 20:00 неділі. Проте вже на виборах 2007 року ембарго було порушено бельгійськими та швейцарськими ЗМІ.

За підсумками першого туру виборів, що пройшов 22 квітня, Саркозі набрав 27,18%, за Олланда проголосували 28,63% виборців.

Згідно з останніми передвиборчими опитуваннями, свої голоси за Олланда готові віддати 52,5-53,5% учасників голосування, за Саркозі - 46,5-47,5%.

Президентські вибори в історії П'ятої республіки (від 1958 року) проходять у десятий раз. До Саркозі вищий державний пост займали Шарль де Голль, Жорж Помпіду, Валері Жискар д'Естен, Франсуа Міттеран і Жак Ширак.

Президент Франції обирається строком на п'ять років шляхом загального прямого таємного голосування. У виборах можуть взяти участь громадяни віком від 18 років - усього близько 45 мільйонів виборців.

Голосування у ряді заморських територій - Гваделупі, Сен-Мартені, Сен-Бартелемі, Гвіані, Мартініці, Сен-П'єрі та Мікелоні, Французькій Полінезії, а також у посольствах і консульствах Франції у Північній та Південній Америках, - закінчилося вже в суботу.

У метрополії та інших заморських територіях виборчі дільниці відкриються у неділю о 8:00 ранку за місцевим часом (10:00 мск) і закриються, залежно від рішення влади, не раніше 18:00 і не пізніше 20:00 (22:00 мск). Також у неділю проголосують жителі розташованих в Індійському океані французьких островів Майотта і Реюньйон, розташованих в Океанії Новій Каледонії і острова Уолліс і Футуна, а також французи, які проживають за межами країни.

За інформацією Конституційної ради Франції, у виборчі списки внесені прізвища 46 мільйонів людей.

За проведення виборів і підрахунок голосів у Франції відповідає МВС. Причому рівень довіри французам з боку БДІПЛ ОБСЄ настільки високий, що бюро не стало направляти до Франції своїх спостерігачів, хоча завчасно отримало відповідне запрошення влади.

"Жодна з місій міжнародних спостерігачів не висловила бажання стежити за президентськими виборами 6 травня. Іноземні делегації, у тому числі з Канади, Киргизії та Кенії, побажали бути присутніми, щоб розширити свої знання про виборчий процес у Франції", - заявив представник МЗС Франції Флореані .

За інформацією французького Сенату (верхньої палати парламенту), організація і проведення президентських виборів коштуватиме державному бюджету 217 мільйонів євро.

У Франції багато дільниць закриваються вже о 18:00, тому що дослідні інститути, які стежать за підрахунком голосів, швидко узагальнюють дані, які надходять звідти, і на їх основі готують найперші оцінки результатів виборів. Таких "тестових дільниць" у Франції близько 250. Традиційним exit-polls - опитуванням на виході з дільниць - французи вже не довіряють.

Згідно з французьким законодавством, будь-які дані про підсумки голосування заборонено публікувати до закриття останніх виборчих дільниць, тобто до 20:00 неділі. Проте вже на виборах 2007 року ембарго було порушено бельгійськими та швейцарськими ЗМІ.

Цього разу у першому турі виборів ситуація повторилася, причому тепер до порушників приєдналося французьке інформаційне агентство AFP, керівництво якого не змогло спокійно дивитися на те, як всі навколо смакують інформацію, що йде з-за кордону. У свою чергу прокуратура заявила про порушення розслідування у цій справі проти AFP, а також ряду закордонних ЗМІ.

Після першого туру французька національна комісія з контролю над проведенням президентських виборів закликала внести зміни у порядок проведення виборів і закрити всі виборчі дільниці в один час, щоб уникнути порушення ембарго. Однак влада заявила, що між двома турами правила змінювати не будуть, й ініціативу відхилили.

Від п'ятниці кандидати не мають права агітувати виборців, але плакати з їхнім зображеннями, як і раніше, будуть розміщені на спеціальних металевих щитах по всій Франції. За сформованою традицією, інформаційні телеканали не збираються передавати заяви претендентів на пост президента, у тому числі заклики прийти на виборчу дільницю, щоб це не вважали передвиборною агітацією.

Своє останнє слово обидва кандидати вже сказали. Ніколя Саркозі провів вирішальний мітинг у п'ятницю в комуні Сабль-д'Оллон (департамент Вандея), а Олланд - у місті Періге (департамент Дордонь). Для чинного президента це був останній шанс перетягнути на свій бік виборців, які голосували у першому турі за лідера Національного фронту Марін Ле Пен і центриста Франсуа Байру.

За словами Саркозі, вибір "буде балансувати на лезі бритви".

Олланд у свою чергу закликав своїх прихильників не втрачати пильності. За його словами, "перемога близька, але ще не досягнута", від противника завжди можна очікувати "маневрів, витівок та авантюр".

Президент і його дружина проголосують у неділю об 11:30 у ліцеї імені Лафонтена у 16-му окрузі Парижа, недалеко від якого розташована квартира першої леді. Саркозі чекатиме на результати голосування у Парижі і виступить перед прихильниками та журналістами в неділю ввечері у спеціально орендованій для цього конференц-залі.

У свою чергу Олланд, як і перед першим туром, вирушить у місто Тюль в департаменті Коррез, яке стало йому рідним, там він довгий час був мером, а потім очолив департаментську генеральну раду. Він проголосує тут же о 10:30 неділі. Його супутниця, журналістка Валері Трієрвейлер, яка прописана у Парижі, виконає громадянський обов'язок за довіреністю.

Діючий президент і кандидат-соціаліст обіцяють французам дві моделі суспільства: за Саркозі - авторитет і право на користування плодами своєї праці, за Олланда - суспільство соціальної справедливості. Але за ідеологічними догматами стоять дві схожі економічні моделі: обидва кандидати будуть обмежувати держвидатки, які Саркозі планує підняти на 0,4%, а Олланд - на 1% на рік, а також розраховують ліквідувати бюджетний дефіцит: Саркозі - у 2016 році, Олланд - у 2017. Обидва мають намір підвищити податки, хоча Олланд наполягає на відрахуванні у забезпечених верств населення і підприємств. За його словами, заможним французам щорічно доведеться платити в казну додатково по 15 мільярдів євро на рік. У свою чергу Саркозі провів у парламенті закон про збільшення ПДВ з 19,6% до 21,2%, що, за підрахунками соціаліста, збільшить внески всіх французів на 12-13 мільярдів євро.

Олланд також має намір переглянути європейський пакт бюджетної стабільності і запропонувати колегам податок на фінансові транзакції, фінансувати держпроекти за рахунок ресурсів Європейського банку інвестицій та Європейського структурного фонду, а також випустити єврооблігації для фінансування інфраструктурних проектів. У відповідь Саркозі заявив, що вже виступав за ці заходи, крім введення євробондів, оскільки не має наміру фінансувати чужі борги за рахунок Франції та Німеччини.

Обидва кандидати підтримують європейський протекціонізм, який вони називають "взаємністю" торгового обміну. Політики виступають за рівні вимоги до європейців і виробників імпортованих Європою товарів, а також доступ виробників із Європи на ринки країн, що розвиваються, перш за все, Китаю.

Навіть у питаннях імміграції Олланд не готовий порвати з існуючою політикою: він має намір зберегти на нинішньому рівні - 180 тисяч на рік - кількість легальних іммігрантів, дати бій нелегальній імміграції і видавати дозвіл на проживання 30 тисячам нелегалам на рік, як це робить нинішня влада. Він може обмежити лише економічну імміграцію, обсяги якої буде визначати парламент.

Саркозі, який за п'ять років правління не зміг перейти до вибіркової системи імміграції, знову обіцяє регулювати міграційні потоки і зменшити кількість легальних мігрантів до 100 тисяч чоловік. Він також погрожує припинити участь у шенгенських угодах, якщо протягом року партнери не зможуть прийти до єдиних норм у галузі імміграції, встановити контроль на зовнішніх кордонах і обрати президента шенгенської зони.

У міжнародній політиці кабінет Олланда не планує відхилятися від курсу попередника, але обіцяє бути більш послідовним. Соцпартія, як і партія Саркозі, не ставить під сумнів дружбу із США, плануючи лише заручитися більшою самостійністю. Зокрема, соціалісти мають намір провести дебати про світову роль НАТО, щоб не слідувати сліпо за Вашингтоном. Росію і Китай кандидати вважають стратегічними партнерами і не мають наміру псувати відносини з Пекіном гучними заявами про дотримання прав людини.

Соціалісти підтримали військову операцію у Лівії і згодні з політикою чинного президента щодо Сирії. Обидві сторони виступають за переговорне рішення іранської проблеми, вважаючи катастрофою можливу військову операцію з боку Ірану.

Причому Олланду у випадку обрання доведеться встановлювати контакти з лідерами інших держав, тоді як Саркозі побажали успіху на виборах президент США Барак Обама, канцлер Німеччини Ангела Меркель і британський прем'єр Девід Кемерон.

Саркозі за два місяці до другого туру виборів публічно заявив, що піде з політики у випадку поразки. Причому президент не повідомив, чим збирається займатися. У той самий день його дружина Карла Бруні-Саркозі у телеінтерв'ю підтримала позицію чоловіка, якому, за її словами, вже не личить ставати міністром або мером.

"Можливо, він повернеться до своєї першої професії - професії адвоката", - припустила перша леді.

Крім того, Саркозі самому може знадобитися адвокат у випадку позбавлення президентського імунітету. Суд Бордо зараз розслідує гучну справу про ухилення від податків власниці L'Oreal Ліліан Бетанкур, яку у тому числі підозрюють у незаконному фінансуванні передвиборчої кампанії Саркозі у 2007 році. Крім того, паризький суд чекає на закінчення повноважень президента, щоб завести на нього дві справи про порушення презумпції невинності. Саркозі нібито до рішення суду назвав винними засудженого за вбивство корсиканського сепаратиста Івана Колону і виправданого у справі про наклеп на політиків екс-прем'єра Франції Домініка де Вільпена.

Олланд, навпаки, не має наміру йти з політики у випадку поразки. Він збирається виставити свою кандидатуру на парламентських виборах, щоб продовжити представляти у Національних зборах (нижній палаті парламенту) інтереси департаменту Коррез. Причому політик, який 11 років обіймав посаду першого секретаря Соціалістичної партії, не має наміру знову оскаржувати у ній лідерство.

Жоден із кандидатів не назвав ім'я майбутнього прем'єр-міністра у випадку перемоги на виборах. Олланд лише повідомив, що в уряд повинна увійти рівна кількість чоловіків та жінок, а очолить його соціаліст. Французькі ЗМІ як претендентів на пост голови уряду називають імена лідера Соцпартії Мартін Обрі та голови соціалістичної фракції у Нацзборах Жана-Марка Ейро.

Саркозі минулого тижня заявив, що вже знає ім'я свого майбутнього прем'єр-міністра, але відмовився назвати його. Він заявив, що голова уряду повинен володіти багатим досвідом, але не став підтверджувати гіпотезу журналістів, що кабмін очолить нинішній голова МЗС Ален Жюппе.