У ніч на понеділок, 16 липня, стало відомо про затримання 97-річного угорця Ладіслауса Чижик-Чатарі, якого обвинувачують у пособництві нацистам. Агентство РИА Новости наводить список найбільш розшукуваних у світі нацистських злочинців за версією Центру Симона Візенталя.
Ладіслаус Чижик-Чатарі (Ladislaus
Csizsik-Csatary), Угорщина.
Під час Другої світової війни
Чижик-Чатарі виконував обов'язки начальника поліції з охорони гетто,
розташованого у місті Каса (нині - місто Кошице у Словаччині). За даними Центру
Візенталя, Чижик-Чатарі причетний до загибелі, щонайменше, 15,7 тис. євреїв.
Мисливці за нацистами стверджують, що Ладіслаус отримував задоволення від
побиття жінок батогом, змушував в'язнів копати замерзлу землю голими руками і
був причетний до інших тортур.
Після війни суд Чехословаччини
засудив Чижика-Чатарі до смертної кари, проте злочинець переїхав до Канади під
чужим ім'ям, де став торгувати творами мистецтва. У 1997 році канадська влада
позбавила його громадянства і стала готувати документи для його екстрадиції.
Однак угорець зник до того, як необхідні юридичні процедури були завершені.
Клаас Карл Фабер (Klaas Carl
Faber), Німеччина.
Був добровольцем у голландському
відділенні СС; служив у таборі Вестерборк, з якого голландських євреїв
депортували в табори смерті.
У 1947 році голландський суд
засудив його до смертної кари за обвинуваченням у вбивстві, щонайменше, 11
осіб. Пізніше вирок був замінений на довічне ув'язнення.
У 1952 році він втік з в'язниці і
виїхав до Німеччини, де отримав громадянство. Уряд Нідерландів 25 листопада
2010 випустив європейський ордер на арешт Фабера. Проте німецький суд 11 травня
2011 відмовив в екстрадиції Фабера до Голландії. 26 травня 2012 Фабер помер.
Герхард Зоммер (Gerhard Sommer),
Німеччина.
Колишній унтерштурмфюрер СС
танкової гренадерської дивізії рейхсфюрера СС, який звинувачується у співучасті у вбивстві 560 жителів
італійської села Санта-Анна-ді-Стаццема. У 2005 році був заочно визнаний винним
військовим судом Ла Спеції (Італія) в скоєнні масового "вбивства із
особливою жорстокістю". З 2002 року перебуває під слідством у Німеччині.
Володимир Катрюк (Vladimir Katriuk),
Канада.
Колишній командир відділення в
поліцейському батальйоні № 118, сформованому німцями із жителів України.
Батальйон причетний до загибелі євреїв та інших цивільних осіб у Білорусі.
Катрюк брав активну участь у знищенні білоруського села Хатинь.
Після Другої світової війни
Катрюк емігрував до Канади. У 1999 році його позбавили канадського громадянства
у зв'язку з підозрами в нацистському минулому. У травні 2007 року це рішення
було переглянуте через нестачу доказів. У листопаді 2010 року повернення йому
канадського громадянства підтвердив федеральний апеляційний суд країни.
Каролі (Чарльз) Зентаї (Karoly
(Charles) Zentai), Австралія.
Угорський солдат, обвинувачується
в облавах, переслідуванні і вбивствах євреїв у Будапешті в 1944 році. У 2004
році влада Угорщини видала міжнародний ордер на арешт Зентаї та домагається
його екстрадиції з Австралії. 2 липня 2010 Зентаї подав апеляцію проти
екстрадиції. Суд виніс вердикт на його користь. Міністр внутрішніх справ
Австралії від імені Угорщини оскаржив винесене рішення. За даними на травень 2012
року, Каролі (Чарльз) Зентаї очікував рішення Верховного Суду Австралії про
екстрадицію.
Серен Кам (Soeren Kam),
Німеччина.
Колишній есесівець, розшукується
владою Данії за вбивство редактора антифашистської газети Карла Хенріка
Клемменсена в 1943 році. Влада Данії в 1999 році вимагала екстрадиції Кама з
Німеччини, в екстрадиції було відмовлено через німецьке громадянство Кама. На
початку 2007 року влада Німеччини знову відмовилася видати Серена Кама,
посилаючись на те, що смерть Клемменсена була ненавмисним убивством. Спроби притягнути
Кама до відповідальності тривають.
Іван (Джон) Калимон (Ivan (John)
Kalymon), США.
Служив у поліції, якою керували
нацисти, у Львові в 1941-1944 роках. Калимон обвинувачується у співучасті у вбивствах
і депортації євреїв зі львівського гетто. 31 січня 2011 влада США прийняла
рішення про депортацію Калимона до Німеччини, України, Польщі або будь-якої іншої
країни, здатної прийняти його на своїй території. Жодна із країн не погодилася
прийняти Калимона.
Алгімантас Дайліде (Algimantas
Dailide), Німеччина.
Служив у вільнюському відділенні
Саугумаса (литовської служби безпеки) під час нацистської окупації. Обвинувачується
в арештах євреїв і поляків і видачу їх нацистам. У 1997 році був позбавлений
громадянства США за приховування військових злочинів і в 2004 році депортований
з країни. У 2006 році влада Латвії визнала його винним у видачі нацистам 12 євреїв,
які втекли з вільнюського гетто, і двох поляків, які були страчені. Засуджений
до п'яти років ув'язнення. Був звільнений від покарання оскільки, на думку
суду, не несе небезпеки суспільству.
Михайло Горшков (Mikhail
Gorshkow), Естонія.
Служив перекладачем у гестапо в
Білорусі, обвинувачується в співучасті у масових вбивствах євреїв у Слуцьку. Переховувався
у США, пізніше втік до Естонії. Перебував під слідством. У жовтні 2011 року
естонська влада закрила розслідування проти Горшкова.
Гельмут Оберландер (Helmut
Oberlander), Канада.
Виходець з України, служив
перекладачем у каральній групі Ейнзатцкоммандо-10А, яка діяла на півдні України
і в Криму. За оцінками, карателями було убито більше 23 тисяч осіб, в основному
євреїв.
Після Другої світової війни втік
до Канади. У 2000 році канадський суд ухвалив, що Оберландер при в'їзді до
країни в 1954 році приховав свою причетність до групи, що займалася каральними
акціями на території СРСР. У серпні 2001 року був позбавлений канадського
громадянства. У 2004 році його громадянство було відновлене, але це рішення
було скасоване у травні 2007 року. У листопаді 2009 року Федеральний
апеляційний суд знову відновив громадянство Оберландера. Справа перебуває на
розгляді.
Злочинці, які, імовірно, уже
померли.
Алоїс Бруннер (Alois Brunner) -
ключовий співробітник Адольфа Ейхмана, німецького офіцера, співробітника
гестапо, безпосередньо відповідального за масове знищення євреїв. Несе
відповідальність за депортацію євреїв з Австрії (47 тис. осіб), Греції (44 тис.
осіб), Франції (23,5 тис. осіб) і Словаччини (14 тис. осіб) до нацистських
таборів смерті.
Заочно засуджений у Франції.
Протягом багатьох десятиліть проживав у Сирії. Влада Сирії відмовляється
співпрацювати в переслідуванні Бруннера.
Востаннє його бачили в 2001 році.
Поки не отримано жодних переконливих доказів його смерті.
Доктор Аріберт Хейм (Dr. Aribert
Heim), місце проживання невідоме. Був лікарем у концтаборах Заксенхаузен,
Бухенвальд і Маутхаузен. У 1962 році зник. Розшукується Німеччиною і Австрією.
У лютому 2009 року з'явилася інформація, що він, імовірно, помер у Каїрі в 1992
році, але доказів смерті немає.