Довідка: найбільш руйнівні урагани та їхні імена

Ураган Сенді, що налетів сьогодні вночі на східне узбережжя США, призвів до масового відключення електроенергії, руйнувань та людських жертв. Нижче наводиться інформація про те, як виникають урагани і як вони отримують імена.

У сезоні 2012 року ураган Сенді став 18-тим тропічним циклоном, що отримав власне ім'я, і десятим таким циклоном в Атлантиці.

Урагани формуються як циклони у внутрішньотропічному поясі над світовим океаном, коли температура води перевищує 26 градусів за Цельсієм. Ураган породжує пертурбація, яка виникає, коли тепле і вологе повітря, що вступає в контакт із морем, починає підніматися. Досягнувши великих висот, воно конденсується, виділяючи тепло. Воно змушує підніматися і конденсуватися інші маси гарячого повітря, виникає ланцюгова реакція. Тим часом потоки повітря починають обертатися у напрямі проти годинникової стрілки (за годинниковою стрілкою - у Південній півкулі) через обертання Землі, захоплюючи за собою хмари пертурбації.

Коли швидкість вітру досягає 130 кілометрів на годину, це стає ураганом. Урагани у Північній півкулі внаслідок обертання Землі просуваються на захід (від Африки в напрямку Америки) зі швидкістю, яка спочатку не перевищує 20-25 км на годину.

Ім'я привласнюється тропічному шторму, коли вітер, що супроводжує його, дме зі швидкістю вище 62 кілометрів на годину.

Шкала Саффіра-Сімпсона, за якою розраховується потенційний збиток від ураганів та їхній рівень небезпеки, усього має п'ять рівнів.

Шторм стає ураганом першої категорії, коли швидкість вітру, що супроводжує його, перевищує 119 кілометрів на годину.

  Франкеншторм. Ураган Сенді налетів на узбережжя Північної Америки

 

Серйозні руйнування будівель у зоні стихійного лиха починаються з ураганів третьої категорії, що привласнюється урагану, коли швидкість вітру підвищується до 178 кілометрів на годину.

Ураган п'ятої категорії припускає швидкість вітру від 250 кілометрів на годину і призводить до катастрофічних наслідків.

В Атлантиці сезон ураганів починається у червні і триває до листопада. Сезонною нормою, визначеною за низкою років (1981-2010), вважається утворення 12 штормів, із них шість стають ураганами, включаючи три дуже інтенсивні урагани.

Найбільш руйнівним для Атлантики став сезон 2005 року, коли було зафіксовано 28 штормів, що отримали імена, 15 із яких були ураганами, чотири з них налетіли на узбережжя США, у тому числі Катріна, який забрав життя понад 1,3 тисячі осіб у південних штатах .

Тайфун - різновид тропічного циклону, що типовий для північно-західної частини Тихого океану.

  Рівень води на вулицях Нью-Йорка піднявся до історично рекордної позначки

 

Зона активності тайфунів, на яку припадає третя частина від загальної кількості тропічних циклонів на Землі, розташована між узбережжям Східної Азії на заході, екватором на півдні та лінією зміни дати на сході. Переміщаючись із заходу та північного заходу зі швидкістю 10-20 км/год, тайфуни досягають берегів Індокитаю, Китаю, Кореї. Повторюваність тайфунів вища, ніж тропічних циклонів у будь-якому іншому районі земної кулі. У середньому на рік буває близько 30 тайфунів, більша частина яких розвивається до стадії урагану (швидкість вітру понад 30 м/сек), решта досягає стадії тропічного шторму.

Велика частина тайфунів формується від травня по листопад. Особливо руйнівним був сезон тайфунів 1991 року.

Циклони зустрічаються як у північній, так і в південній частинах Індійського океану, на північ та південь 8° широти. Циклони південної частини Індійського океану зароджуються біля паралелі 10° пд. ш. і найчастіше бувають влітку. У середньому буває від 8 до 9 ураганів на рік, причому максимум у січні (22%) та мінімум у липні (0,6%).

У Бенгальській затоці найбільша кількість циклонів припадає на травень (19%) та жовтень (30%), тоді як мінімальна кількість на липень (3%) та лютий (0%). Якщо вважати за сезон циклонів ті місяці, коли з певною імовірністю можна зустріти хоча б один циклон протягом місяця, то такий сезон починається в листопаді і закінчується квітнем.

Правила присвоєння імен

Ураган - назва тропічних циклонів, в основному, у Північній та Південній Америці. Саме слово "ураган" - це спотворене ім'я бога страху Хуракана в індіанців південноамериканського племені кіче.

На заході Тихого океану урагани називають "тайфунами" (від китайського "тай фунг" або "тай фин", що означає "великий вітер"), в Індійському океані та Бенгальській затоці - "циклонами", біля берегів Австралії - "віллі віллі", в Океанії - "віллі вау", а на Філіппінах - "багіо".

До появи першої системи присвоєння імен ураганам, вони отримували свої назви безсистемно і випадково. Часом ураган називали іменем святого, у день якого сталося лихо. Так, наприклад, своє ім'я отримав ураган Санта-Анна, який досяг міста Пуерто-Ріко 26 липня 1825 року, у день св. Анни. Назва могла даватися за місцевістю, яка постраждала від стихії найбільше, наприклад, тайфун затоки Ісеноумі у Японії (вересень 1959 року), який зруйнував місто Нагоя і забрав 5000 людських життів.

Іноді назва визначалася самою формою розвитку урагану. Так, наприклад, отримав своє ім'я ураган Шпилька № 4 у 1935 році, форма траєкторії якого нагадувала згаданий предмет.

Відомий оригінальний метод привласнення імен ураганам, придуманий австралійським метеорологом Клементом Раггом: він називав тайфуни іменами членів парламенту, які відмовлялися голосувати за виділення кредитів на метеодослідження.

Широке поширення імена циклонів отримали під час Другої світової війни. Метеорологи військово-повітряних та військово-морських сил США вели спостереження за тайфунами у північно-західній частині Тихого океану. Щоб уникнути плутанини, військові метеорологи називали тайфуни іменами своїх дружин або подруг. Після війни національна метеослужба США склала алфавітний список жіночих імен. Основною ідеєю цього списку стало використання коротких, простих імен, що легко запам'ятовуються.

До 1950 року з'явилася перша система в іменах ураганів. Спочатку вибрали фонетичний армійський алфавіт, а в 1953 році вирішили повернутися до жіночих імен. У подальшому привласнення ураганам жіночих імен увійшло в систему і було поширене на інші тропічні циклони - на тихоокеанські тайфуни, шторми Індійського океану, Тіморського моря та північно-західного узбережжя Австралії. Довелося упорядкувати і саму процедуру присвоєння імен. Так, перший ураган року стали називати жіночим ім'ям, що починається з першої літери алфавіту, другий - з другої і т. д.

Імена вибиралися короткі, які легко вимовляються і легко запам'ятовуються. Для тайфунів існував список із 84 жіночих імен. У 1979 році Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) спільно з національною метеослужбою США розширили цей список, включивши також і чоловічі імена.

Оскільки басейнів, де формуються урагани, декілька, то і списків імен теж декілька. Для ураганів Атлантичного басейну є 6 алфавітних переліків, кожен із 21 імені, які використовуються 6 років підряд, а потім повторюються. Якщо у році виявиться більше 21 атлантичного урагану, використають грецький алфавіт.

У північно-західній частині Тихого океану для тайфунів зарезервовані назви тварин, квітів, дерев і навіть продуктів: Накрі, Юфунг, Канмурі, Копу. Японці не дають смертоносним тайфунам жіночі імена, оскільки у східній культурі жінки твердо асоціюються з тишею та ніжністю.

Тропічні циклони півночі Індійського океану залишаються безіменними.

До списку для сезону ураганів у 2012 році увійшли імена Альберто, Беріл, Кріс, Деббі, Ернесто, Флоренс, Гордон, Хелен, Айзек, Джойс, Кірк, Леслі, Майкл, Надін, Оскар, Петті, Рафаель, Сенді, Тоні, Велері, Вільям.

У випадку, якщо ураган особливо руйнівний, ім'я, присвоєне йому, викреслюється з переліку і замінюється іншим. Так, ім'я Катріна назавжди викреслене зі списку метеорологів.