11 березня 2011 на північному сході Японії стався землетрус магнітудою 9,0, який отримало офіційну назву "Великий землетрус Східної Японії". Землетрус подібної сили, за оцінками вчених, відбувається у цій країні не частіше одного разу на 600 років.
Стихійне лихо
сталося о 8:48 за московським часом, епіцентр був розташований за 373 кілометри
на північний схід від Токіо, осередок залягав на глибині 24 кілометрів.
Землетрус спричинив
найбільше цунамі, яке накрило територію
загальною площею 561 квадратний кілометр, що відповідає 90% площі 23
спеціальних районів, що складають ядро Токіо. Більше половини затопленої
водою території - 327 квадратних кілометрів - припало на префектуру Міягі.
Висота цунамі, що налетів на розташоване у префектурі Івате місто Міяко,
становила близько 40,5 метра. Висота хвилі, що накрила село Нода у тій же
префектурі Івате, становила 37,8 метра, а висота цунамі, що зруйнував місто
Онагава у префектурі Міягі, - 34,7 метра. В результаті від гігантського цунамі
у шести префектурах постраждали 62 міста і села.
Висота хвилі і
площа, що опинилася під водою, перевершили всі наукові розрахунки і так звані
комп'ютерні симуляції, що моделюють розвиток надзвичайних ситуацій на основі
закладених даних.
Стихійне лихо
призвело до розвитку важкої аварії на японській АЕС Фукусіма-1 (Fukushima
Daiichi). В умовах землетрусу зовнішнє електроживлення пропало. На АЕС не був
передбачений захист від впливу на станцію цунамі. В результаті хвиля цунамі
затопила дизельні генератори, які були розташовані на кожному з енергоблоків
АЕС внизу. Дизельні генератори призначені для забезпечення роботи системи
охолодження станції при відключенні зовнішнього електроживлення. Після цунамі
на АЕС Фукусіма-1 в робочому стані залишився лише один дизель-генератор, за
допомогою якого в умовах відсутності зовнішнього електроживлення вдалося забезпечити
охолодження двох реакторів і двох басейнів відпрацьованого ядерного палива
(ВЯП). Тому на п'ятому і шостому енергоблоках станції ніякої надзвичайної аварії
не сталося. На інших енергоблоках після виходу з ладу дизельних генераторів
стався перегрів і розплавлення активних зон, почалася пароцирконієва реакція
(екзотермічна хімічна реакція між цирконієм і водяною парою, що йде при високих
температурах), в результаті якої виділився водень. Скупчення водню в
приміщеннях, де були розташовані реактори, призвело до серії вибухів, які
зруйнували будівлі.
Наслідком цього
став викид радіоактивності в навколишнє середовище, після чого радіоактивні
речовини були виявлені у питній воді, овочах, чаї, м'ясі та інших продуктах.
Загальний обсяг
викидів йоду-131 і цезію-137 після аварії на АЕС склав 900 тис терабеккрелів,
що не перевищує 20% від викидів після Чорнобильської аварії в 1986 році, який склав
5,2 мільйона терабеккерелів.
За півроку після
аварії підвищений вміст радіонуклідів було виявлено в продуктах харчування не
тільки у самій префектурі Фукусіма, але й у віддалених від неї районах. В
радіусі до 30 кілометрів і більше від станції було евакуйовано 146 тис жителів.
У результаті
землетрусу східне узбережжя японського острова Хонсю змістилося на 2,5 метра на
схід.
Число загиблих і
зниклих безвісти перевищило 20 тисяч осіб. Близько 93% загиблих стали жертвами
гігантської хвилі.
Збиток, якого завдало
гігантське цунамі японській економіці, транспорту та інфраструктурі, не рахуючи
витрат, пов'язаних з аварією на АЕС Фукусіма-1, склав 16,9 трильйона ієн (близько
215 мільярдів доларів).
Повністю або
наполовину були зруйновані 126 тис будівель, частково пошкоджено - 260 тисяч.
Площа земель, які підлягають
дезактивації, становить 3% території Японії.
За приблизними
підрахунками міністерства навколишнього середовища Японії, райони, які постраждали від цунамі, потрібно очистити
від понад 23 мільйонів тонн сміття - уламків будинків, перемішаних з предметами
домашнього ужитку, побутовою технікою, меблями і т.д. в єдину масу. У рік може
бути утилізовано лише 4,9 мільйона тонн сміття, при цьому виникла проблема
можливого зараження цих уламків радіоактивними речовинами після витоків
радіації на АЕС Фукусіма-1.
Для розслідування
фактів, пов'язаних з аварією на АЕС, була створена незалежна експертна комісія,
що складається з юристів і вчених-ядерників і що не має відношення до державних
структур. При підготовці своєї доповіді комісія заслухала свідчення і думки 300
осіб, які мали безпосереднє відношення до подій березня 2011 року.
В оприлюдненій 28
лютого 2012 доповіді комісії міститься висновок про те, що уряд Японії на чолі
з прем'єр-міністром країни Наото Каном при усуненні аварії на АЕС Фукусіма-1
діяв неефективно. Комісія зазначила, що уряду країни довелося зіткнутися з
ситуацією, неврахованій розробленими до цього правилами дій на випадок НП. При
цьому експерти оцінили спроби детального керівництва діями ліквідаторів з боку
екс-прем'єра Наото Кана (пішов у відставку 30 серпня 2011 року) як непотрібні і
такі, що створювали непотрібні затримки в процесі.
У кінці грудня 2011
року урядом Японії був схвалений план ліквідації аварії на АЕС Фукусіма-1,
складений японськими експертами і розрахований на 30 років.
Перший етап цього
плану, який стартував у середині грудня 2011 року, коли уряд Японії оголосив
про завершення холодної зупинки реакторів, займе два роки. Протягом цього часу
буде розпочато витяг відпрацьованого ядерного палива з басейнів з ВЯП. Загалом
у цих басейнах зберігається 3 тис 108 стрижнів.
Другий етап
триватиме 10 років, його головним завданням стане вилучення ядерного палива із
самих реакторів, яке закінчиться через 20-25 років. Повний демонтаж обладнання
реакторів відбудеться лише через 30-40 років.
У жовтні 2012 року
фахівці компанії TEPCO - оператора АЕС Фукусіма-1 змогли вперше після аварії
оглянути за допомогою чотирьох спеціальних камер, розміщених на повітряній кулі,
верхні поверхи зруйнованого вибухом першого енергоблоку станції. Крім камер, на
кулю був також встановлений дозиметр. За результатами огляду з'ясувалося, що
рівень радіації у районі другого поверху будівлі складає 150 мілізивертів на
годину, а в районі п'ятого поверху - близько 54 мілізивертів на годину. Такий радіаційний
фон дозволяє проведення робіт із виведення з експлуатації енергоблоку, як за
допомогою роботів, так і з короткочасним залученням людей.
29 січня 2013 уряд
Японії прийняв рішення збільшити бюджет на відновлення країни і постраждалих
від землетрусу і цунамі 2011 районів до 25 трильйонів ієн (близько 277
мільярдів доларів). Бюджет на відновлення, прийнятий у липні 2011 року,
припускав витрати у розмірі 19 трильйонів ієн (211 мільярдів доларів).
Крім наявних
проблем постраждалих районів - відновлення інфраструктури, адміністративних
будівель і шкіл, перепланування і реорганізація населених пунктів, планується
виділити кошти на укріплення сейсмостійкості муніципальних шкіл по всій країні
і створення більш дієвого захисту від цунамі у приморських районах Японії. Крім
того, держава має намір більш активно включитися у процес ліквідації аварії на
АЕС Фукусіма-1 і дезактивації постраждалих від радіації земель.