У найближчі дні продовжиться аналіз релігійних, громадських та політичних поглядів Папи Франциска, розмірковує Джошуа Кітінг у статті для Foreign Policy. Андреа Торінеллі для газети La Stampa пише, що новому Папі потрібно вирішити безліч питань, що викликають розбіжності всередині церкви.
"Те, що новий понтифік - єзуїт, який походить із Південної Америки, і брав собі ім'я Франциск, може когось
навести на думку, що він буде трохи більш ліберальним, ніж його догматичний
попередник Бенедикт XVI", - говорить
Джошуа
Кітінг у
статті в Foreign Policy.
Кітінг наводить думку журналіста каналу CTV Пола
Хана: "Однозначно виступаючи проти одностатевих шлюбів, контрацепції і
абортів, він відомий своїми суворими поглядами на мораль".
Тим не менше, зазначає
автор, Бергольйо
демонстрував співчуття хворим на СНІД. "Це людина, яка йде в нетрі і готує
разом з людьми. Я вважаю, що світ побачить абсолютно новий спосіб бути
Папою", - цитує видання фахівця із
Ватикану з каналу CTV Джерарда О'Коннелла.
За даними автора статті, WikiLeaks зазначає, що "проти нього може
свідчити його членство в ордені єзуїтів". Однак ідеологічний багаж Бергольйо трохи складніший, вказує автор статті.
В Аргентині деякі підозрюють Бергольйо в тому, що він закривав очі на злочини
хунти. Також під пильну увагу знову потрапить світський рух, відомий як "Спілкування та
звільнення" (Comunione e Liberazione), вважає кореспондент The National
Catholic Reporter Джон Аллен.
"З плином часу Бергольйо зблизився з рухом CL, заснованим
італійським священиком Луїджі Джуссані, - говорить Аллен. - Для більшості
італійських католиків "Спілкування
та звільнення" є
правою альтернативою "центристських"
світському руху в країні - "Католицькій дії"(Azione Cattolica)" .
"Спілкування та звільнення"
виступало за більш активну "присутність" католиків у політичному
житті, що на практиці перейшло в її зближення з християнськими демократами і з
правими", - змальовує політичні позиції руху Аллен.
"При Івана Павла II членів CL називали "папськими Рембо", "сталіністами від Бога" і "монахами
Войтили" через їх
беззаперечну
відданість папству", - зазначає видання з
посиланням на статтю Аллена.
"Врешті-решт,
можливо, спроби віднести будь-якого Папу Римського до лівого або правого крила
світського політичного спектру - це марна трата часу, але Франциск, як
видається, пов'язаний з певними колами всередині церкви. Можливо, це допомогло
йому на виборах у конклаві", - пише Кітінг.
Скандали, Vatileaks і Курія, що переживає кризу
"Безліч викликів очікують нового Папу всередині
Церкви. Від кардиналів прийшла
вимога про оновлення механізму Курії, який в останні роки понтифікату Бенедикта
XVI продемонстрував свою недосконалість. Йдеться не тільки про питання призначень,
складу команди - йдеться
про реформування структур", - пише автор статті.
"Дві найбільших реформи Римської курії
здійснювалися Павлом VI та
Іоанном Павлом II. Зараз можна говорити про те, що нинішня структура
центрального уряду Церкви є відображенням досвіду і сприйнятливості Папи
Монтіні, яка згодом була реадаптована
Папою Войтилою. Монтіні десятки років пропрацював у Державному секретаріаті,
він перетворив його на справжню режисерську кабіну, яка перебувала в повному
розпорядженні Папи. Однак ця модель останнім часом проявила свою слабкість", - продовжує
автор.
"Курія не повинна керувати Церквою, вона
повинна бути підпорядкована виконанню папської місії. Тож цілком імовірно, що
Курія буде скорочена, а її структура спрощена. Багато кардиналів висловлюють побажання, щоб, крім більш
ефективної координації між департаментами Курії, був спрощений доступ до Папи.
Низка скандалів, як, наприклад, Vatileaks, інциденти, пов'язані з деякими
призначеннями, і розгляди
у щодо "Банку
Ватикану" вимагають більшої колегіальності та взаємної відповідальності в
керівництві діяльністю Церкви під егідою Папи. Не виключено, що новий Папа
подумає над питанням створення нових консультаційних механізмів і більш
широкого залучення всіх кардиналів. Необхідно також поліпшити зв'язок між
центром і периферією, іншими словами, з місцевими Церквами", - пише Андреа
Торінеллі.
"І це лише найпростіший з внутрішніх викликів,
які чекають Папу. Не варто забувати про розбіжності, що поширилися у багатьох
країнах, насамперед у Північній Європі: там існують асоціації священиків, які відкрито закликають до непокори, що
вимагають відміни священичих санів, дозволу на діяльність жінок -священиків,
більш активної участі мирян у житті Церкви, зміни позиції Церкви стосовно
гомосексуальності та розлучень", - зазначає автор статті.
"Нарешті, існує внутрішній виклик, який можна
вважати і зовнішнім: він стосується віри, кризи віри на Заході, поширення віри,
викладання катехізму",
- підсумовує автор.
За матеріалами: La Stampa, Foreign Policy; Переклад: ИноПресса