Кореспондент Forbes Ілля Жигульов взяв інтерв'ю у Бориса Березовського за кілька годин до смерті бізнесмена.
Як пише Жигульов,
Березовський не зустрічався ні з ким із журналістів від моменту рішення суду за
його позовом до Романа Абрамовича. Політик змінив телефон, не відповідав на
листи, не давав інтерв'ю.
"Інформація
про нашу зустріч і це інтерв'ю не повинна була бути опублікована. Я пообіцяв це
Борису Березовському. Живому. Коли бачив його вчора. Тепер ситуація змінилася,
я відчуваю себе зобов'язаним розповісти про зустріч, яка була однією з останніх
у його житті", - пише Жигульов.
За словами
Жігульова, Березовський попросив відключити всі засоби запису, щоб це була
проста розмова, а не інтерв'ю.
"Я намагався
з ним говорити про бізнес, але швидко зрозумів - бізнес давно перестав бути
темою інтересів Березовського", - пише оглядач Forbes.
- Не я керував
бізнесом. Коли гроші за ОРТ та Сибнефть прийшли, я віддав Бадрі (Бадрі
Патаркацишвілі - Forbes), повністю передоручив йому управління своїми
фінансами. На політичні проекти я брав стільки, скільки мені було потрібно,
іншим займався він.
- Тобто, Вас
Бадрі практично підставив?
- Я завжди погано
розбирався в людях, у їхніх людських якостях. Я завжди оцінював їх розум,
сміливість, але помилявся я й у випадку з Бадрі.
- Але це ж один із
ваших найближчих друзів...
- Я й сьогодні
його оцінюю як друга. Але ні з Абрамовичем (Романом Абрамовичем - Forbes), ні з
Бадрі я не подбав оформити домовленості документально.
- А як же
процедура бізнес-розлучення, яку ви запустили ще до відходу з життя Бадрі?
- Після того як
підвищилися політичні ризики, ми з Бадрі вирішили оголосити привселюдно про
розлучення. Що ми починаємо процедуру розлучення. Це було як захист проти атаки
на наші активи. Розлучення ніколи не було реальним. Мої стосунки з ним ніколи
не були як відносини справжніх партнерів. Партнери повинні були подбати про
екстремальні випадки.
Березовський
зробив паузу і слабо посміхнувся.
- Я не очікував,
що Бадрі помре раніше за мене.
- Ви сумуєте за
Росією?
- Повернутися в
Росію... Нічого я більше так не хочу, як повернутися в Росію. Коли навіть
завели кримінальну справу, я хотів повернутися в Росію. Навіть коли завели
кримінальну справу! Лише за порадою Олени Боннер залишився. Головне, що я
недооцінив, - що мені настільки дорога Росія, що я не можу бути емігрантом.
- Я змінив багато
своїх оцінок. У тому числі самого себе. Що стосується того, що є таке Росія і
що є Захід. Я абсолютно ідеалістично уявляв можливість побудови демократичної
Росії. Й ідеалістично уявляв, що таке демократія у центрі Європи. Недооцінив
інертність Росії і сильно переоцінив Захід. І це відбувалося поступово. Поміняв
своє уявлення про шляхи Росії ...
Я не повинен був
виїжджати з Росії...
- Якби ви
залишилися в Росії ви б зараз сиділи в тюрмі. Ви цього хочете?
- Зараз,
озираючись на те, як я прожив ці роки в Лондоні...
Березовський
повільно подивився перед собою, потім притиснув руку до грудей - вона у нього
тремтіла. Він повернувся до мене і довго дивився мені в очі. Нарешті сказав:
- У мене немає
зараз відповіді на це питання... Ходорковський... зберіг себе.
Тут Березовський
подивився під ноги, потім швидко кинув погляд на мене і став говорити швидко, ніби
виправдовуючись.
- Це не означає,
що я втратив себе. Але я пережив набагато більше переоцінок, розчарувань. Ходорковський
все-таки менше. Я... втратив сенс.
- Життя?
- Сенс життя. Я
не хочу зараз займатися політикою.
- А що ж робити?
- Я не знаю, що
мені робити. Мені 67 років. І я не знаю, що мені далі робити.
"Коли я
запропонував детально поговорити про науку, Березовський явно не горів
бажанням. Схоже, він сам не вірив ні в повернення на батьківщину, ні в науку.
Намагаючись підбадьорити, обіцяю, що наступного разу зустрінуся з ним у Москві...
в Академії наук. На що Березовський похмуро усміхається: - Гарне уточнення",
- пише Жигульов.