Reuters: Як Тамерлан Царнаєв став радикалом

Агентство Reuters з'ясувало шлях одного із братів Царнаевих Тамерлана, яким він прийшов до радикалізму.

В Америці він був задиристим і харизматичним боксером-важковаговиком, який приходив у спортзал у модних шкіряних черевиках із гострими кінцями та тонких білих сорочках.

У Дагестані, неспокійній республіці на півдні Росії, де він жив ще школярем і куди повернувся на півроку у 2012 році, став тихим хлопцем, який проводив дні, вивчаючи іслам і виховуючи в собі ненависть до невірних.

Як саме Тамерлан Царнаєв прийшов до того, що став підозрюваним у вбивстві трьох та пораненні десятків людей під час вибуху на марафоні у Бостоні, можливо, не стане відомо ніколи. Він загинув у перестрілці з поліцією і нічого не пояснив. Його молодший брат і передбачуваний спільник Джохар перебуває у госпіталі і не може говорити через поранення в горло.

Протягом декількох днів за вбивством Тамерлана став вимальовуватися портрет гордої, але повної ненависті молодої людини, яка так і не реалізувала свого уявлення про американську мрію і знайшла розраду в радикальній формі ісламу, яку сповідують бойовики на його батьківщині.

Якщо щось і стає зрозумілим зараз, так це те, що на нього сильно вплинули кілька місяців, проведених у Махачкалі, населеній переважно мусульманами столиці російської автономії Дагестан на березі Каспійського моря, де на вулицях діти граються у бойовиків і поліцейських, а вибухи і перестрілки стали буденністю.

"Його поворот до радикалів цілком міг статися тут, - вважає дагестанський соціолог Заїд Абдулагатов. - Форма ісламу, який сповідують у нас у Дагестані, дуже жорстка, політизована і часом незрозуміла".

Як у випадках з іншими сумно відомими молодими людьми з іммігрантським минулим, такими як французький громадянин Мохаммед Мера, який загинув у перестрілці з поліцією рік тому, убивши сім людей у Тулузі, тут психологічні відхилення складно відокремити від політичних мотивів.

"Це складне переплетення мотивів, як особистих, так і загальнонаціональних чи глобальних", - вважає Рафаелло Пантуччі, яких вивчає подібні випадки у британському United Royal Services Institute, що займається питаннями оборони і безпеки.

"Неможливо точно намалювати їхні портрети, - вважає він. - Зазвичай це люди певного віку, чоловіки і мусульмани. Звісно, ними рухає спілкування з кимось ще".

У ці рамки, схоже, вписуються і брати Царнаєви, за походженням чеченці, які були виховані на півдні Росії, який страждає від насильства, а потім у Массачусетсі батьками-емігрантами, які шукали, але так і не знайшли на Заході краще життя.

Їхній батько Анзор Царнаєв працював на відповідальних посадах у бюджетній сфері в колишній радянській республіці Киргизії, але у Массачусетсі знайшов лише роботу механіка. Їхня мати Зубейдат Царнаєва все більше і більше зверталася до релігії.

Зрештою, батьки розійшлися і поїхали назад у Дагестан, хоча мати жила в Америці, як мінімум, до минулого червня, коли була заарештована поліцією у Нейтіці, Массачусетс, і звинувачена у крадіжці жіночого одягу на суму $ 1.624 з магазину Lord&Taylor.

Її також звинуватили в умисному псуванні чужого майна під час спроби зняти з одягу сенсори, які захищають товари від крадіжок, розповів лейтенант поліції Нейтіка Браян Грессі. У нього не було інформації про наслідки події.

Брати ходили в публічну школу Rindge and Latin High School у Кембриджі. Її випускниками були, зокрема, актори Метт Деймон та Бен Аффлек, але серед учнів - представники різних соціальних груп, у тому числі діти емігрантів з робочого класу з усього світу.

Життя молодшого брата Джохара Царнаєва у Массачусетсі було успішнішим, ніж у Тамерлана. Друзі відгукувалися про нього як про любителя покурити трави, але він вирізнявся хорошими манерами. Вони виглядали по-справжньому враженими звістками про те, що брати могли бути причетні до насильства.

Джохар легко сходився з людьми у старших класах школи і в Массачусетському університеті у Дармуті, де студенти знали його як спокійного і трохи дивного хлопця, завжди готового пограти у футбол.

Мікроблог у Твіттері, який за свідченням друзів Джохара належав йому, малює картину типового неспокійного життя тінейджера. Він завжди був голодним, його мрії були про чізбургери. Він не захоплювався ані MTV, ані виконанням домашніх завдань. Він жартував із друзями про гроші, дівчат і фантастичну телевізійну сагу Ігри престолів.

Кілька твітів були присвячені його минулому. Наприклад, минулого березня він використовував хештег #chechnyanpower, тобто чеченська сила, написавши: "Вже десять років в Америці, хочу виїхати".

У декількох постах останніх місяців є натяки на злість. У лютому він написав: "Чи виглядаю я схожим на слабкого... такого, що не дає цим собакам зрозуміти, що вони гавкають на лева", а в березні - "Ніколи не недооцінюйте бунтівника, шукаючи причину".

Але в основному його твіти малюють спокійного учня коледжу з рідкісними натяками на його відчуженість і злість.

Наступного дня після вибуху, він написав нині сумно відомий твіт: "Я та людина, яка не схильна до стресів". Після атаки він був настільки спокійними, що наступного вечора пішов у спортзал, де почав розмову про вибух у Бостоні зі знайомим студентом Захом Беттенкуртом.

"Це легко зробити, - передав Беттенкурт Reuters слова Джохара Царнаєва. - Ці трагедії весь час відбуваються в Афганістані та Іраку".

Деякі його друзі почали кампанії на його захист у твіттері та соціальній мережі Facebook, кажучи про його невинність. Інші говорили, що настільки впевнені у його гарних якостях, що будуть заступатися за нього в суді.

ВЕСЕЛУНИ

Джохар міг потрапити під вплив свого харизматичного старшого брата. На відео, яке він розмістив в інтернеті з підписом "Мій брат, серйозно веселиться", Тамерлан постає чарівним хлопцем, що клеїть дурня, зображуючи комічний акцент чеченців, дагестанців та інших національних меншин із Росії, доки хлопець, що знімає, імовірно Джохар, дико і захоплено сміється.

Але якраз чарівний старший Царнаєв був тим, хто переживав важкі часи, пристосовуючись до нового життя.

У старшій школі і через кілька років Луїс Васкес думав про свого однокласника Тамерлана Царнаєва як про "великого доброзичливого велетня", який так і не позбувся акценту, розмовляючи англійською повільно, низьким голосом.

Васкес вперше помітив Царнаєва у кембриджській школі, оскільки той завжди тримався поруч із групою жвавих дівчат, серед яких була і подруга Васкеса. Увага Тамерлана, як незабаром усвідомив Васкес, була прикута до його молодшої сестри Белли.

"Якщо вона була десь у коридорі, ти знав, що він і він був неподалік, - розповів Васкес. - Він буквально стежив за нею".

Белла була вільною дівчиною, яка "хотіла повністю розчинитися в нашому американському суспільстві" і думала, що "час від часу фліртувати - це окей". Однак Тамерлан дав їй зрозуміти, що це "не окей", але, за словами Васкеса, не в загрозливій манері, а у стилі "старший брат стежить за маленькою сестрою".

"Це було питання честі. Він намагався оберігати її від проблем", - розповів він. Белла була недоступна для коментарів.

Незважаючи на деяку скутість, Тамерлан був доступним і приязним, говорить Васкес. Вони підтримували стосунки через роки після закінчення школи, стикаючись один з одним у супермаркеті, на виході з боксерського спортзалу чи на вулицях Кембріджа. Васкеса завжди дивувало те, наскільки сильно Тамерлан, як здавалося тоді, хотів спілкування.

"Він дивився тобі в очі, запитував, що відбувається у твоєму житті, - розповідає Васкес, - Він завжди схилявся до тебе, слухав. Він поважав інших людей дещо більше, ніж це роблять інші. Його це турбувало".

Вранці того дня, коли Тамерлан був убитий у перестрілці, у новинах наводилася цитата з пояснення до фотографії Тамерлана, що тренується у залі, де він говорив, що у нього немає жодного друга в Америці, оскільки тут його ніхто не розуміє.

Васкес говорить, що цитата неправильно зрозуміли: Тамерлан віддавав перевагу компанії іммігрантів і представників меншин перед спілкуванням із вродженими білими американцями, але ніколи не був самотнім.

Фотографії видають у ньому самовпевненого, товариського молодого спортсмена, впевненого у своїх спортивних навичках, чепурно одягненого або під час боксування жартома із привабливою блондинкою. Він планував представляти північноамериканський регіон Нову Англію у національних змаганнях.

Царнаєв був дещо зарозумілим, коли справа доходила до його боксу. "Але як спортсмен може не бути задиристим? - Запитує Васкес. - Він знав, що був гарний. Він був гарний. Так що це окей. Ніхто не збирався засумніватися в цьому".

Але приблизно три роки тому, Царнаєв різко пішов з рингу. Він видалив свою сторінку у фейсбуці. Васкес більше не бачив його на вулицях.

"Він ніби відокремився", - говорить Васкес. Він питав спільних знайомих, чи бачили вони Царнаєва і чи знають, чим він збирався зайнятися. Хтось говорив, що чув про його повернення до Росії. Але ніхто не знав подробиць. Ніхто не знав, що він одружився і мав дитину.

НІЧОГО, ЩО ЗДАЄТЬСЯ НОРМАЛЬНИМ

Американська мрія Царнаєва не збулася. Його боксерська кар'єра не склалася, не принесла плодів у коледжі. Він був ненадовго затриманий поліцією, коли його подруга заявила про насильство, але потім звинувачення були зняті.

Він одружився зі студенткою Саффолкського університету Кетрін Рассел, дочкою лікаря та медсестри, жителів Род-Айленда і типових представників середнього класу.

Кетрін прийняла іслам та кинула університет. У них була трирічна дочка Захара. Тамерлан, схоже, ніколи не мав роботи з повним робочим днем. Його рідні кажуть, що він жив на гроші молодої дружини, залишаючись вдома з дитиною.

Мері Зільберман, чия квартира примикає до кімнат, які знімав Царнаєв, сказала, що вона часто чула гучні нічні суперечки: зазвичай жіночий голос кричав на чоловіка.

"Це було не настільки страшно, щоб кликати поліцію, - каже Зільберман. - Не схоже було, що комусь загрожує фізична небезпека". Хоча криків, які починалися об 11 вечора або близько півночі, вистачало для того, щоб не давати їй спати.

Зільберман також чула, що дочка Царнаєва часто плакала ночами. Крики були такими гучними, що вона дивувалася тому, що мати не відповідала немовляті. Коли дівчинка стала ходити, Зільберман іноді бачила як вона виглядає з вікна.

У спальні Царнаєвих не було хороших фіранок: два простирадла висіли абияк, щоб загородити кімнату від сонячного світла. У рами були вставлені пластикові пакети, мабуть, для того, щоб не пропускати холод."Там не було нічого, що здається нормальним", - розповіла Зільберман. Сім'я Царнаєвих настільки їй заважала, що коли вона сідала на стілець, то старалася, щоб його не було видно з їхніх вікон.

Наступного дня після перестрілки, у якій був убитий Царнаєв, сім'я Расселів розповсюдила заяви про те, що вони зрозуміли, що ніколи по-справжньому не знали Тамерлана Царнаєва. Будинок у багатому зеленню Північному Кінгстоні на Род-Айленді, що належить сім'ї, зараз продається за $ 467 тисяч, а поліцейські машини патрулюють вулицю. Кетрін Рассел не відповіла на передану через адвоката прохання поговорити з Reuters.

ПРОБУДЖЕННЯ

Інтеграція в нове суспільство - болюче питання для всіх іммігрантів. Серед чеченців, які прибули на Захід після двох воєн на батьківщині, ця проблема найбільш гостра для тих, хто виїхав у молодому, але дорослому віці, говорить Олівер Буллоу, який роками займався дослідженнями чеченської діаспори.

Чеченська культура передбачає у чоловіків демонстрацію своєї хоробрості: це допомагало їм поколіннями зберігати національну ідентичність, незважаючи на тиск Росії, але зробило деяких чеченських чоловіків особливо схильними до почуття відчуженості.

"У чеченця, я думаю, більше розвинене відчуття власної цінності, ніж у середнього чоловіка в Росії. Це горда нація. І перебувати в ситуації, де ти опинився серед невдах, особливо важко", - вражає Буллоу.

Тамерлан повернувся до Дагестану у 2012 році, куди перебралися його батько і мати після розставання. Рідні, які не бачили його роками, здивувалися новому інтересу сина - до релігії.

Його мати тепер із гордістю говорить про орієнтовне пробудження його релігійних почуттів і стверджує, що не вірить у те, що він був здатний на атаку в Бостоні.

"Він змінився з тих пір, як звернувся до ісламу. Він весь час читав, - каже вона. - Він колись починав ходити по нічних клубах, але з тих пір як я сказала йому "Ти мусульманин, ти не повинен робити таких речей, це харам", він став більш релігійним", - розповіла вона Reuters англійською у Махачкалі.

Під час його приїзду, кажуть рідні, він сильно виділявся, виглядаючи американцем - говорив російською з іноземним акцентом і збивався на англійську, коли не міг згадати потрібного слова.

"Не думаю, щоб він був зацікавлений у дружбі з кимось, - каже його мати, додаючи, що він вчив арабську онлайн, щоб розуміти мову Корану. - Він читав за комп'ютером і брав уроки з Корану".

"Він був дуже захоплений. Він не хотів читати його в перекладі. Він говорив: мамо, це дуже складно, але я хочу це зробити. Він дійсно хотів по-справжньому читати Коран, - розповіла вона. - Я була щаслива".

Як і інші чеченці, брати Царнаєви були занурені в історію свого народу, включаючи дві чеченські війни, пережиті в дитинстві. У Чечні були вбиті десятки тисяч мирних жителів.

Дітьми Царнаєви ніколи не жили безпосередньо в зоні бойових дій: вони ходили до школи у Махачкалі в сусідньому Дагестані - провінційному адміністративному центрі за 250 кілометрів від чеченського кордону.

До приїзду Тамерлана до Дагестану, російський президент Володимир Путін уже розгромив сепаратистський рух у Чечні, а опір перемістилося у сам Дагестан. Тамерлан повернувся до міста, який було набагато більш релігійним і небезпечним, ніж те, яке він залишив.

Хіджаби та ісламський одяг, що закриває тіло, все більше замінюють собою міні-спідниці і високі підбори. Небагато кафе і магазинів продають зараз алкоголь, боячись атак ісламістської секти салафітів, у якої є свої точки розповсюдження інформації, благодійні структури і навіть футбольний клуб. Стрілянина і вибухи перетворилися на повсякденну рутину.

"Ніхто не обговорює бостонські вибухи. Такі речі відбуваються тут кожного дня", - розповідає 36-річний Ренат.

"Я їхав на автобусі додому з роботи близько місяця тому і... бах! Не знаю, чи був це снайпер, але поліцейський, який стояв на перехресті, просто звалився", - сказав він, показуючи на світлофор.

В останні десять років послідовники ісламу в Дагестані розділилися на салафітську школу традиційних сунітів, що розглядається владою як чужорідне віяння, і заохочений місцевою владою суфізм, більш звичну для Кавказу форму ісламу, з якою зараз сперечаються повстанці.

Помилки російської держави - жорстокість поліції, корупція і безробіття - відвернули молодь від тих релігійних діячів, яких підтримує Кремль, і штовхнули її в обійми радикального ісламу.

Салафіти вбивають суфійських клериків. На молодих салафітів, чиї ідеї співзвучні радикалам на Близькому Сході, влаштовуються облави і їх, як кажуть правозахисники, катує поліція.

Слід Тамерлана у соціальних мережах і розміщених на Youtube російськомовних відео показує, що він зайняв певну сторону у суперечці. Серед його п'яти улюблених відео на Youtube є одне, у якому мусульмани-суфії викриваються як єретики та ідолопоклонники.

Молода людина, що розмістила те відео - але не є його автором – розповіла Reuters, що воно висловлює типові погляди для салафітів, які бачать себе стороною релігійної війни.

"Його відео характерні для мусульманської молоді тут. Ми проти суфіїв, вони проти нас. Тут нічого страшного", - каже чоловік, переглядаючи акаунт Тамерлана у Youtube у Махачкалінському інтернет-кафе. Він не став називати своє ім'я, побоюючись поліції.

ПІШОВ У ЛІС

Молодь дагестанських селищ, яка приєднується до опору, як кажуть, "йде у ліс". Неясно, чи хотів Тамерлан коли-небудь приєднатися до них, хоча є люди, які з недовірою відгукуються про таку перспективу як маловірогідну - оскільки бойовики навряд чи повірили б людині, яка щойно зійшла з літака з Бостона.

Влада США стверджувала, що російські спецслужби запитували ФБР про Тамерлана на початку 2011 року, побоюючись того, що він проповідує радикальний іслам і збирається до Росії, щоб приєднатися до підпілля. ФБР провела з ним бесіду у Массачусетсі у 2011 році, але не знайшла приводів для тривоги. Влада США стверджує, що пізніше ФБР просила російську ФСБ надати більше інформації про нього, але нічого не отримала у відповідь.

Російське джерело у сфері безпеки заявило, що російські силові структури стежили за пересуваннями Тамерлана у Дагестані, але розглядали його не як людину, що становить "серйозну небезпеку, а просто як таку, що викликає інтерес".

Схоже було, що він повернувся до Америки із твердими уявленнями про іслам і без страху викликати підозру влади через свою релігійність.

Після повернення у Массачусетс він став відвідувати служби у бостонській мечеті Кембриджа. Тамерлан часто з'являвся на п'ятничній молитві і часом - іноді разом із молодшим братом - приїжджав до сходу сонця для ранкової молитви, говорить член ради мечеті Анвар Казмі.

Парафіяни добре пам'ятають, як Тамерлан перервав п'ятничну службу три місяці тому перед святом з нагоди дня народження захисника цивільних прав, християнського священика Мартіна Лютера Кінга.

Імам говорив молільникам, що вони повинні вчитися на прикладах пророка Мохаммада та Мартіна Лютера Кінга. Тамерлан, розлючений порівнянням пророка з немусульманином, раптово встав і прокричав імаму "окупант", тобто невірний. Потім він назвав імама "Мунафік", тобто лицеміром, розповів Казмі.

Натовп молільників у кілька сотень людей відповів йому криками, що закликають його піти, якщо йому не подобається релігійне дійство, розповів Казмі.

Пізніше старші сіли з Тамерланом і пояснили йому, що він допустив серйозне порушення етикету своєю витівкою.

"Здавалося, він зрозумів", - сказав Казмі, додавши, що Тамерлан повернувся до молитви і більше ніколи не висловлював свою лють.

Сплеск люті здивував парафіян, оскільки доти Тамерлан був відомий як легкий у спілкуванні член мусульманської спільноти, нездатний будь-кого образити.

Одного разу Тамерлан спеціально знайшов людину, щоб вибачитися за зневагу з боку свого батька, проявлену кількома роками раніше, розповів Казмі. Його батько, який працював автомеханіком, взяв машину на ремонт, але тижнями не міг закінчити роботу. Тамерлан знайшов ту людину і особисто вибачився перед ним за той випадок.

В останні кілька місяців Тамерлан ще раз побачив того чоловіка, що застряг у дорозі через те, що у нього закінчився бензин. Він негайно запропонував свою допомогу, принісши з дому каністру, наповнивши її бензином на заправці і передавши водієві, щоб він зміг продовжити шлях.

Казмі говорить, що не може поєднати образ свого сусіда, завжди готового допомогти, із портретом холоднокровного вбивці, намальованим в останні дні.

"Як у ньому уживалося і те, й інше? - розмірковує він. - Це те питання, на яке кожен зараз шукає відповіді". (Переклад Марії Цвєткової).