ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Україна і Грузія: як і навіщо заарештовують колишніх прем’єрів – РІА Новости

23 травня 2013, 19:38
0
10
Україна і Грузія: як і навіщо заарештовують колишніх прем’єрів – РІА Новости
Фото: АР
Україна і Грузія: як і навіщо заарештовують колишніх прем’єрів

Заарештовуючи революційних екс-прем’єрів, нинішні влади України і Грузії нічим не ризикують, пише політичний оглядач агентства РІА Новости Вадим Дубнов.

Арешт, суд і невідворотна для Вано Мерабішвілі в’язниця аж надто віддає плагіатом сюжету з Юлією Тимошенко, щоб не запідозрити у ньому систему. Контрреволюція пожирає дітей революції. Як годиться, мстивий реванш переможці видають за торжество довгоочікуваної справедливості. А оскільки справедливість виглядає зазвичай так, як бачиться більшості, контрреволюціонерів ні в чому дорікнути. Вони перемогли на виборах, чесність яких не поставить під сумнів жоден відчайдушний революціонер.

Їм написали убивство

У технології реваншу збігаються навіть деталі.

Початковим приводом для переслідування служить маленький гріх, начебто неправильна позиція на переговорах з Росією про ціну на газ, як у випадку з Тимошенко, або незаконний найм на роботу, як у випадку з Мерабішвілі. А вже потім виникає вбивство, яке давно вже стало "висяком".

Тимошенко пригадали 1996-й рік, депутата, бізнесмена і одного з головних донецьких авторитетів того часу Євгена Щербаня, застреленого у донецькому аеропорту. Мерабішвілі - 2006-й рік, співробітника "Об’єднаного грузинського банку" Сандро Гіргвліані, що посварився у модному тбіліському барі з великим чином з МВС, і був знайдений того ж вечора убитим у передмісті Тбілісі.

Вже тоді, у 2006-му році, по Тбілісі прокотилися протести опозиції, що звинувачувала Мерабішвілі, в той час міністра внутрішніх справ, у перешкоджанні розслідуванню. За міністра тоді довелося заступитися самому Саакашвілі.

Замість троянд

Арешти Тимошенко і Мерабішвілі не були несподіваними. Але все одно виявилися сенсаціями. У тому, що влада може зважитися на таке, завжди, до самого кінця залишаються сумніви.

І тільки потім, коли усе вже відбувається, стає зрозуміло, що владі нічого не варто було цю рішучість проявити. Внутрішній протест не рахується. Контрреволюція перемогла на виборах, за неї проголосувала більшість, а проти більшості на Майдан виходити нерозумно.

Українське "помаранчеве" і грузинське "трояндове" виявилися з різних частин революційного спектру.

Українська революція швидко розчинилася в особливому політичному життєлюбстві України. Тут гроші і політика завжди робилися самозабутньо, безідейно і весело, без російської ваговитості. Революція змінила правила гри, але залишила незмінною еліту, за яку вже за новими, затвердженими революцією правилами, громадяни голосували, як і колись, нікому не вірячи.

У Грузії все було не так. Грузія виявилася тим випадком, коли абстрактні правозахисні безсумнівності щодо того, що без свободи не може бути прориву, доводили цифрами та діаграмами: з посиленням режиму і його войовничості, піком якої став 2008-й, зупинялися і реформи.

Контрреволюційний тримайте крок

Коли заарештовували Юлію Тимошенко, а особливо коли її звинуватили у вбивстві Януковича, навіть ніби шкодували: що ж він тепер робитиме? Захід йому цього не пробачить, В Україні Лукашенка не може бути, йти на уклін до Москви - його з’їдять власні донецькі олігархи, для яких Росія - не мрія, а жорстокий суперник.

Але оскільки Янукович звично залишався в українській свідомості чи не рукою Москви, країна, частково із захопленням, частково з приреченістю, стала готуватися до Митного союзу.

Те, що у Грузії, нарешті, прийшла до влади людина, мало не відправлена Кремлем, теж продовжує залишатися актуальним. І тепер, після арешту Мерабішвілі, виходить, що іншого шляху, окрім як до Москви, у Іванішвілі теж не залишається.

Тим часом, як показує досвід України, саме з Януковичем Заходу вдалося домовитися так, як було неможливо домовитися з "помаранчевими". Заходу взагалі простіше розмовляти з тими, хто тримається у влади не за рахунок близьких йому ідеалів, а завдяки підтримці більшості. Якби підписання договору про асоціацію з Євросоюзом, заплановане на листопад,  готував президент, якого б звали Юлією Тимошенко, країну, можливо, захлеснула б хвиля пристрастей на зразок тієї, яка накриває Севастополь з нагоди заходу в українські води натівських кораблів. При Януковичі цього не буде.

З Іванішвілі Заходу теж буде, як мінімум, не складніше, ніж з Саакашвілі. І в грузинському випадку все навіть простіше, ніж в українському. Якщо у зближенні Києва з Москвою ніяких нездоланних перепон немає, то в своїх відносинах з Росією Іванішвілі усю можливу відстань вже пройшов, і світ від цього не перевернувся.

З іншого боку, зближення з Заходом більше не буде супроводжуватися яскравими і войовничими демаршами грузинської влади, адресованими Сходу. І взагалі, Заходу більше не треба буде дослухатися до сигналу з Тбілісі про те, коли у нього збираються здати нерви.

Янукович, людина для Європи

Адже це вже давно міф - що Захід усіма силами підтримував революціонерів. Ні, при всій ідейній близькості (іноді лише здавалася) вони для Заходу були занадто імпульсивні, непередбачувані, часом легковажні. Недолік помаранчевої революції не у тому, що вона відбувається, а у тому, що вона недоотримує. І те, що в Європу поведе Україну, швидше за все, саме Янукович, є свій образливий для помаранчевих усіх країн, але об’єктивний, знак.

Заходу простіше з Януковичем, який може бути символом чого завгодно, тільки не європейського вибору. У нього немає ідей і переконань, а в нашому пострадянському випадку Заходу явно комфортніше мати справу з людиною, у якої за душею лише голий і, загалом-то, не дуже вимогливий розрахунок.

І з Іванішвілі, який не буде дивувати країну реформаторськими подвигами, але не буде і створювати Заходу проблем, буде теж набагато зручніше, ніж із Саакашвілі.

Тому Янукович може саджати Юлію Тимошенко, причому без жодних проблем. І, коли вона вже не буде для нього серйозним супротивником, на шляху до Вільнюса, може її так само легко й випустити.

З приводу свого посадженого екс-прем’єра Іванішвілі, напевно, теж почує від Заходу багато недобрих слів. Навряд чи він злякається більше, ніж Янукович. А потім, коли тема помсти втратить актуальність, можна буде його і пробачити. Тим більше, що, схоже, за вбивство його всерйоз ніхто судити все одно не буде.

Думка автора може не збігатися з позицією РІА Новости 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах