Канада, яка приймає більше чверті мільйона мігрантів на рік, зробила їх серйозною підмогою для національної економіки. Уся річ у тонкому механізмі добору та адаптації найкращих приїжджих професіоналів, пише Інна Прядко у №45 журналу Корреспондент від 15 листопада 2013 року.
На сайті ratemyprofessors.com, найбільшому світовому порталі відгуків студентів англомовних країн про своїх викладачів, без зусиль можна знайти характеристики 25- річного українця Олексія Клурмана. До недавнього часу він читав лекції на математичному факультеті Манітобського університету в канадському Вінніпезі.
"Найкращий викладач , якого я тільки зустрічав!", "Його пояснення кристально зрозумілі і перетворюють вивчення предмета на задоволення", "Схожий на [знаменитого хокеїста] Олександра Овечкіна, а вчить так, як той грає". Лише позитивні відгуки забезпечили Клурману перше місце серед колег з факультету в цьому неформальному рейтингу студентського довіри.
Уродженець Львова, а зараз – аспірант Монреальського університету, Клурман виїхав до Канади у 2009 році, відразу після закінчення магістратури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, оскільки сенсу в занятті наукою в Україні не бачив. Про прийняте рішення Клурман не шкодує: у Канаді він не тільки отримав можливість їздити на міжнародні конференції, а й опинився в середовищі наукової еліти.
"За останні два місяці сюди приїжджали практичні всі першокласні фахівці в моїй галузі", – розповідає українець Корреспонденту про Центр математичних досліджень при Монреальському університеті, куди він нещодавно переїхав з Вінніпега.
За професійною реалізацією в Канаду прагнуть поїхати сотні тисяч кваліфікованих фахівців з усього світу – вони і становлять більшу частину іммігрантів у цій державі
Так само як Клурман, за професійною реалізацією в Канаду прагнуть поїхати сотні тисяч кваліфікованих фахівців з усього світу – вони і становлять більшу частину іммігрантів у цій державі.
Згідно з планом, оприлюдненим у жовтні канадським міністерством громадянства та імміграції, у 2014 році країна прийме до 260 тис. приїжджих, надавши їм статус постійних резидентів. Близько 65% квоти припадає на так званих економічних мігрантів – професіоналів у різних галузях і членів їхніх родин, іншу частину складають біженці та учасники програми возз'єднання сімей.
Значний щорічний приплив мігрантів залишається незмінним із середини 2000-х, поступається лише напливу іноземців на початку ХХ століття – тоді до Канади приїжджали 300-400 тис. осіб щорічно – і є економічною стратегією, що підтримується урядом. Вона себе виправдовує: з 2010 року, першого після світової рецесії, зростання ВВП Канади щорічно випереджає усереднений показник країн Великої сімки, складаючи в середньому 2,2 % на рік.
Одна з головних проблем, яку країна намагається вирішувати за допомогою приїжджих, – дефіцит фахівців на ринку праці, пояснює Морлі Гундерсон, професор економічного факультету Торонтського університету. У минулому році в Канаді було створено 312 тис. робочих місць, зокрема в освіті, фінансовій сфері, будівництві, виробництві, охороні здоров'я.
За кленовим листом
Німкеня Крістіна Вашко та її чоловік-американець разом з трьома дітьми переїхали до Канади майже два роки тому. Нову батьківщину сімейство отримало за канадською програмою імміграції підприємців, основні вимоги до учасників якої – досвід у керівництві прибутковою компанією, наявність коштів для відкриття бізнесу в Канаді або ж створення як мінімум одного робочого місця для канадця або постійного резидента країни. Чоловік Вашко, будучи бізнес-тренером, заснував компанію з підтримки продажів у сфері телемаркетингу, взявши зобов'язання досягти річного прибутку на рівні $ 25 тис.
Фото з особистого архіву Крістіни Вашко
Німкеня Крістіна Вашко, троє її синів (на фото) і чоловік переїхали до Канади за програмою імміграції підприємців
"На це у нас є три роки", – розповідає Вашко.
Масштабні довгострокові зусилля із залучення найбільш кваліфікованих мігрантів – головна відмінність канадської міграційної політики від інших країн, зазначає Джеффрі Райц, професор соціології Торонтського університету.
Експерт називає дві об'єктивні причини, які віддавна допомагають Канаді контролювати приплив мігрантів і відбирати найкращі уми і руки.
По-перше, Країна кленового листа географічно ізольована від бідніших держав, які часто є основним джерелом небажаного потоку приїжджих, як у випадку зі США та їхнім сусідом, Мексикою. По-друге, на відміну від таких держав, як Великобританія, Франція, Іспанія або Нідерланди, Канада ніколи не була магнітом для своїх колишніх колоній, оскільки сама історично є колонією. Через ці обставин Канада змогла використати міграцію як інструмент для побудови держави та економічного розвитку, наголошує Райц.
Головною точкою відліку для більшості охочих осісти в північноамериканській країні залишається система оцінки потенційного іммігранта
Канадська влада чимало постаралася, щоб відточити цей інструмент. Так, головною точкою відліку для більшості охочих осісти в північноамериканській країні залишається система оцінки потенційного іммігранта, нагадує професор Жиль Греньє, спеціаліст з економіки праці з Оттавського університету. Вона дозволяє претендувати на переїзд до Канади лише тим, хто набере більше 67 балів за 100-бальною шкалою.
Найбільшу вагу має володіння державними мовами Канади, англійською та французькою, відмінне знання яких у сумі може дати до 28 балів. Чималу роль відіграє і наука (до 25 балів за наявності ступеня кандидата наук і лише п'ять – для володарів свідоцтва про середню освіту). Ще 12 балів принесе приналежність до найбільш працездатної вікової групи, 18-35 років, до 15 балів дасть досвід роботи. Додаткові десять балів забезпечить наявність запрошення від роботодавця, ще десять – фактори, що сприяють адаптації, серед яких освічена дружина або родичі в Канаді.
Також влада регулярно оновлює список професій, представники яких особливо потрібні місцевій економіці. Зараз у переліку з 24 спеціальностей левова частка припадає на інженерів різноманітних галузей (нафтової, хімічної, гірничодобувної, аерокосмічної) і медиків. Є в списку також програмісти, фінансові та інвестиційні аналітики, геологи і навіть океанографи.
Зі свого боку держава попрацювала над тим, щоб такі мігранти могли успішно розкрити власний потенціал. Уряд пропонує чимало програм для адаптації приїжджих
Зі свого боку держава попрацювала над тим, щоб такі мігранти могли успішно розкрити власний потенціал. Уряд пропонує чимало програм для адаптації приїжджих, починаючи з безкоштовних мовних курсів до тренінгів з пошуку роботи та складання резюме, розповідає екс-киянин, а тепер житель передмістя Торонто Сергій Сергієнко. Сам Сергієнко разом з дружиною незабаром після переїзду записався на безкоштовний семінар з оподаткування малого бізнесу в Канаді.
"Нам кілька годин розповідали, які видатки можна списувати, які не можна, як можна оптимізувати оподаткування для своєї справи, відповідали на наші запитання, – згадує Сергієнко. – Усе було абсолютно зрозуміло, відкрито і прозоро".
Фото з особистого архіву Сергія Сергієнка
Екс-киянин Сергій Сергієнко тепер живе із родиною в передмісті Торонто
Зараз українець працює в рідній для себе IT-сфері, а от приклад працевлаштування дружини-юриста вважає показовим. Через три місяці після еміграції вона зуміла знайти роботу менеджера в кадровому агентстві, а потім, отримавши канадський сертифікат на курсах при центрі допомоги іммігрантам, влаштувалася у велику компанію – спочатку секретарем, а потім адміністратором філії.
Крім того, чималою підмогою для іммігрантів стають і так звані районні центри дозвілля, розповідає український веб-дизайнер Антон Бєлоусов, який більше трьох років тому переїхав з Харкова в Торонто і зараз живе у Ванкувері. У таких центрах можна не тільки отримати інформацію про життя в місті, провінції або країні, а й записатися в спортивні чи творчі секції "за дуже символічними цінами", зазначає Бєлоусов.
Канада – одна з країн, де приїжджі можуть розраховувати на найкоротший шлях до національного громадянства. Причому цей статус дозволяє бути не людиною "другого сорту", а повноцінним канадцем
При цьому Канада – одна з країн, де приїжджі можуть розраховувати на найкоротший шлях до національного громадянства, зазначає Клурман: сам він збирається оформляти дозвіл на проживання. З ним згоден і Сергієнко, у якого в еміграції народилися дві дочки.
"Вони вже автоматично є громадянами Канади, а ми тільки недавно подали документи на громадянство", – розповідає українець.
Причому цей статус дозволяє бути не людиною "другого сорту", а повноцінним канадцем, наголошує Джульєтт Джианезіні, француженка , яка живе в Оттаві й отримала громадянство у 2009-му. Як і багато інших іммігрантів, вона відзначає відкритість і дружелюбність канадського суспільства щодо новоприбулих.
"Приміром, тут, в Манітобі, велика українська діаспора, і всі ми любимо ваші "пироги" [вареники], – усміхається Джианезіні, викладач французької та перекладачка. – І канадці, і нові іммігранти приймають [національне] різноманіття, тут це частина культури".
Фото з особистого архіву Джульєтт Джианезіні
Француженка Джульєтт Джианезіні отримала канадське громадянство у 2009 році. На фото вона з однорічним сином
І якщо під час попередніх хвиль міграції, на початку і в середині ХХ сторіччя, до Канади перебиралися переважно європейці, то в останні роки її багатоликість формують вихідці з Філіппін, Китаю та Індії: ці країни дають найбільше мігрантів – 14%, 11% і 10% відповідно від загального припливу .
Двигуни прогресу
Канаду без переселенців сьогодні дійсно важко уявити: за даними ООН, вона займає четверте місце у світі за часткою мігрантів серед населення (20,7%) після ОАЕ (83,7%) , Саудівської Аравії (31,4%) й Австралії (27,7%). При цьому Канада залишається однією з найменш щільно заселених держав: на 1 кв. км тут припадає 3,5 жителя, у той час як у сусідніх США – 35 осіб, хоча площі обох держав майже однакові: 9,9 млн і 9,1 млн кв. км відповідно.
Втім, це не заважає країні регулярно потрапляти в десятку найщасливіших держав планети: у вересневій доповіді World Happiness Report, оприлюдненій ООН, Канада посіла шосте місце, а США – 17-те. Обидві держави можна порівняти і за рівнем ВВП на душу населення: майже $ 50 тис. на кожного американця і $ 42,5 тис. – у канадців.
Канада входить до числа країн, які отримують максимальний економічний ефект від мігрантів
Аналізуючи цей успіх, фахівці наголошують: Канада входить до числа країн, які отримують максимальний економічний ефект від мігрантів. Зокрема, приплив людських ресурсів допомагає країні вирішити демографічну проблему. У 2012 році кількість її жителів збільшилася на 1,2%, що в півтора разу перевищує темпи зростання населення США і втричі – країн ЄС. На дві третини динаміку забезпечили канадські мігранти.
На руку Канаді грає той факт, що більшість новоприбулих складають люди найбільш працездатного віку 20-44 роки, завдяки чому їхня кількість загалом по країні в минулому році зросла на 1,1%, тоді як у розвинених країнах аналогічний прошарок скоротився в середньому на 0,3%.
Такі цифри гріють душу не тільки демографам. Старший економіст нацбанку Канади Матьє Арсено, автор оприлюдненої у вересні спецдоповіді про роль іммігрантів, звертає увагу, що саме в період до 45 років люди найбільш охоче створюють сім'ї і формують домогосподарства – основне джерело попиту на житло і товари тривалого користування (зокрема, автомобілі та побутову техніку). А отже, є важливим стимулом національної економіки.
Фото з особистого архіву Джульєтт Джианезіні
На вулицях канадських міст можна зустріти представників різних національностей
У свою чергу, Гундерсон посилається на дані нещодавнього дослідження, співавтором якого він був. Вчені спрогнозували економічний ефект у разі збільшення кількості іммігрантів ще на 100 тис. осіб щорічно аж до 2021 року. Згідно з оцінками аналітиків, до цього терміну потік приїжджих додасть більше 3% до ВВП країни і близько 3% до загальної зайнятості населення за умови, що продуктивність і зарплати переселенців будуть співмірними з показниками канадців.
Останнє турбує і владу країни, визнають експерти. Адже, незважаючи на формальну відсутність зарплатної нерівності, де-факто заробітки освічених іммігрантів приблизно на 30% нижчі, ніж у їхніх канадських колег. Щоб вирівняти ці цифри і ще більше полегшити адаптацію переселенців, Гундерсон вважає за необхідне спростити визнання іноземних дипломів і звертати більше уваги на мовні навички приїжджих.
Крім того, вже зараз уряд намагається коригувати міграційні плани з урахуванням думок роботодавців і регіональної влади, говорить Райц. Ретельність відбору кандидатів стає головною запорукою їхніх шансів на працевлаштування, зазначає і Греньє.
"Ми хочемо бути чесними, впускаючи тих, кому буде простіше адаптуватися, – каже експерт. – Тому тонке налаштування міграційної політики повинно проводитися регулярно".
***
Цей матеріал опубліковано в № 45 журналу Корреспондент від 15 листопада 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.