Індія, яка останні роки претендувала на роль одного з головних локомотивів світової економіки, забуксувала. Стрімкий розвиток країни гальмують її глибокі внутрішні контрасти і дисбаланси, пише Інна Прядко у №48 журналу Корреспондент від 6 грудня 2013 року.
Минулий жовтень став справжнім випробуванням для індійських господинь. Ціни на цибулю, найважливішу складову національної кухні, злетіли на 300% – в середньому до 75 рупій за 1 кг ($ 1,2). Не дивно, що для Індії, де, за даними Світового банку, близько третини населення виживає на $ 1,25 у день, цибульна криза на кілька тижнів стала найгострішою темою на кухнях, у ЗМІ і політичних кулуарах. А заразом і яскравою ілюстрацією проблем країни, яка переживає найбільш серйозний економічний спад з 1991 року.
Держава, яка ще кілька років тому могла похвалитися двозначним зростанням ВВП (у 2010-му воно склало 10,5%), тепер намагається впоратися з двозначною споживчою інфляцією, яка з початку року досягла 10,09% – насамперед за рахунок зростання цін на продукти харчування і паливо. При цьому темпи зростання ВВП сповільнилися вдвічі і становлять зараз близько 4-5%.
І хоча таким цифрам могла б порадіти будь-яка розвинена країна, Індія з населенням 1,2 млрд людей, з яких, за оцінками ООН, недоїдають близько 200 млн, не може дозволити собі уповільнення.
"Швидке економічне зростання необхідне для країни. Без нього ми, напевно, ніколи не зможемо вибратися з бідності", – заявив нещодавно прем'єр-міністр Індії Манмохан Сінгх.
За два роки курс індійської рупії до долара впав більш ніж на 30%. Непокоїть індійських економістів і дефіцит поточного рахунку, що становить близько 4-5% ВВП, – це вдвічі вище за показник, за якого економіка вважається стійкою
Приводів для оптимізму у місцевої влади дійсно небагато: за два роки курс індійської рупії до долара впав більш ніж на 30%, причому в серпні було зафіксовано історичний мінімум на рівні 68,85 рупії за $ 1. Непокоїть індійських економістів і дефіцит поточного рахунку, що становить близько 4-5% ВВП, – це вдвічі вище за показник, за якого економіка вважається стійкою.
Оскільки криза зачепила більшу частину населення, свою думку про причини того, що відбувається в Індії, сьогодні має кожен, розповідає Корреспонденту 40-річний житель Мумбаї Самір Камат, засновник консалтингового агентства у сфері освіти MBA Crystal Ball. Однак, за словами Камата, якщо політики й економісти сперечаються про фіскальну політику і стратегії підтримки бізнесу, то рядових індійців турбують інші речі.
"Чи зможу я дозволити собі купити цибулю до обіду? Чи зможу я коли-небудь накопичити достатньо коштів на власний будинок? Відповісти на ці запитання стає все складніше", – передає Камат настрої співвітчизників.
Дискусії розгортаються і за межами Індії. Криза третьої економіки Азії змусила фахівців всієї планети ламати списи навколо її долі. Адже країні пророкували майбутнє одного зі світових локомотивів. Так, у 2003-му експерти банку Goldman Sachs припустили, що вже до 2022 року за обсягом ВВП Індія обжене Францію й Італію, а до 2035-го стане третьою економікою планети після США та Китаю. Але нинішня криза змусила засумніватися в таких прогнозах, оголивши проблеми у розвитку Індії.
"Низькі інвестиції у виробництво, висока капіталомісткість більшості фірм, регіональні відмінності в економічних можливостях – усе це виникає від недостатньої адміністративної ефективності", – окреслює головні труднощі Вудаягі Баласубраманьям, професор економічного факультету Ланкастерського університету (Великобританія).
Бідність не порок?
Атуля Махаджан, 33-річний інвестбанкір з Делі, який здобув освіту у США, найбільш відчутною з нагальних проблем для індійців називає інфляцію. Ціни на товари першої необхідності, за його словами, зростають так швидко, що вони стають недоступними для менш заможних людей.
"Навіть професіонали з хорошою освітою і зарплатою насилу можуть прогодувати свої сім'ї на один дохід", – зазначає Махаджан.
Інфляція вже змусила індійський уряд піти на безпрецедентний крок – затвердити наймасштабнішу в історії програму продовольчої допомоги, яка охоплює близько 800 млн осіб, дві третини населення країни
Інфляція вже змусила індійський уряд піти на безпрецедентний крок – затвердити наймасштабнішу в історії програму продовольчої допомоги, яка охоплює близько 800 млн осіб, дві третини населення країни. Завдяки їй у найближчі три роки всі незаможні зможуть щомісяця купувати до 5 кг рису, пшениці або проса за зниженими цінами, а матері-годувальниці, вагітні та діти до 14 років – отримувати безкоштовні обіди.
На цю програму влада витратить близько $ 22 млрд, що вже спровокувало критику з боку багатьох економістів на адресу уряду, від якого за нинішніх умов очікували скорочення бюджетних витрат. Так, у банку Morgan Stanley підрахували, що витрати на продуктові субсидії зростуть з 0,8 % до 1,2 % ВВП, що може перешкодити заявленим планам країни скоротити дефіцит бюджету до 4,8 % до кінця року.
Тим часом саме бюджетний дефіцит залишається однією з найболючіших виразок індійської економіки: у минулому році цей показник склав близько 9 % ВВП, у той час як у країнах єврозони він перебуває на рівні 3,1 %. У свою чергу, ця цифра – важливий орієнтир для іноземних інвесторів: тільки за літо вони вивели з індійських ринків $ 11,5 млрд. А у вересні агентство Bloomberg з посиланням на дані власного опитування інвесторів і трейдерів назвало Індію найгіршою країною для капіталовкладень, тоді як ще рік тому таким регіоном вважався ЄС.
Частково втрату інтересу до Індії зумовили зовнішні причини, однакові для всіх країн БРІКС, що розвиваються (Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки). З початку року закордонні інвестори масово розпродавали активи найбільш ризикових ринків, побоюючись того, що Федеральна резервна система (ФРС) США скоротить програму стимулювання місцевої економіки, залишивши її без додаткових грошових вливань (ФРС щомісячно викуповує цінні папери на $ 85 млрд).
"Страх скорочення глобальної ліквідності, зокрема через США, змусив переоцінити економічний фундамент Індії, – пояснює Корреспонденту професор фінансів Джаянт Варма з Індійського інституту менеджменту. – Інвесторів раптово стурбували проблеми, які вони ігнорували кілька останніх років".
Через багатолюдність і високі темпи розвитку Індія споживає величезну кількість ресурсів, в тому числі дорогих енергоносіїв, і обсяг її імпорту значно перевищує експорт
Саме клубок внутрішніх економічних проблем і зробив Індію найбільш вразливою серед ринків, що розвиваються. Наприклад, із середини 1990-х держава не може впоратися з дефіцитом зовнішньоторговельного балансу, який, у свою чергу, провокує негативні показники платіжного балансу. Через багатолюдність і високі темпи розвитку Індія споживає величезну кількість ресурсів, в тому числі дорогих енергоносіїв, і обсяг її імпорту значно перевищує експорт.
У жовтні дефіцит зовнішньої торгівлі Індії склав $ 10,5 млрд, а в минулому році її негативне сальдо перевищило 10% ВВП. Підправити цей дисбаланс може лише приплив інвестицій у країну, тому його ослаблення є критичним для такої економіки. Тим більше що саме на інвестиції спирався стрімкий зліт Індії після кризи 2008 року (у 2009-2011-му зростання ВВП склало у середньому 8,4%), нагадує Варма. Швидке посткризове відновлення привело до безпечності індійського уряду і приватного сектора, продовжує професор.
"Кільком проблемам – високій інфляції, значному дефіциту поточного рахунку та бюджетному дефіциту – дозволили зростати безконтрольно", – констатує фахівець.
Поки Індії не вдається використовувати повною мірою свій головний ресурс – величезне населення. Її модель економічного розвитку покладається радше на обмежене число кваліфікованих фахівців, а не на надлишок дешевих робочих рук
Ці патології в економіці Індії ускладнює і той факт, що поки їй не вдається використовувати повною мірою свій головний ресурс – величезне населення. На відміну від багатьох країн, що розвиваються, країна обрала непростий шлях: її модель економічного розвитку покладається радше на обмежене число кваліфікованих фахівців, а не на надлишок дешевих робочих рук, нагадує у своїй недавній статті для The New York Times Арвінд Субраманьян, економіст з Інституту світової економіки Петерсона (США).
"Це означає, що Індія спеціалізується на колл-центрах, написанні програмного забезпечення для європейських компаній, наданні бек-офісних послуг для американських страхових та юридичних фірм, а не на виробничій моделі", – пояснює Субраманьян.
Саме виробництво протягом останніх десятиліть займає близько третини економіки того самого Китаю, тоді як в Індії на цей сектор зараз припадає 14% ВВП. На перших етапах розвитку виробництво забезпечувало роботою бідну частину населення і таких азіатських тигрів, як Тайвань, Сінгапур і Південна Корея.
А в Індії економіка фахівців є хисткою: їх переваги тануть у міру того, як зростають зарплати, – вже сьогодні дешеві програмісти з Філіппін складають все більш відчутну конкуренцію індійським. А проблема зайнятості та рівня життя людей без кваліфікації залишається, як і раніше, гострою: щомісяця ринок праці приймає близько 1 млн нових низькокваліфікованих робітників.
Незважаючи на те що близько половини ВВП Індії припадає на сектор послуг, більш ніж для 60 % населення основним джерелом життєзабезпечення залишається сільське господарство. У підсумку країна, яка може похвалитися рекордним прошарком середнього класу – близько 50 млн осіб, – утримує сумну світову першість і за кількістю людей, що живуть за межею бідності, – 230 млн (навіть при тому, що за останні 30 років показник бідності скоротився з 50 % до 20 %).
Вивести на світло
Втім, влада Індії роблить спроби закрити ці прогалини. Опитані Корреспондентом індійці серед найважливіших економічних досягнень останнього десятиліття дружно називають програму National Rural Employment Guarantee Act (NREGA), затверджену кілька років тому. Вона гарантує 100 оплачуваних робочих днів у році тим жителям країни, які здатні займатися лише фізичною працею.
"Це дає можливість недостатньо кваліфікованим людям заробляти кошти для існування", – пояснює Небу Сем Джон, 28-річний житель Бангалора.
Однак подібні заходи – лише крапля в морі структурних проблем індійської економіки. Її головними обтяжувальними обставинами експерти називають недостатньо розвинену інфраструктуру і корупцію, що перешкоджає, наприклад, відкриттю нових підприємств.
Так, через корумпованість і посередництво в сільськогосподарській сфері фермери отримують в середньому лише 30% від тієї суми, що платить за їхні товари кінцевий споживач, розповідає Субраманьян. На аналогічні проблеми вказують і пересічні мешканці Індії.
"Правопорядок і корупція – дві проблеми, які хвилюють мене найбільше", – визнає Махаджан.
Багато індійських міст не справляються з ростом населення (з 1991 року воно збільшилося на 370 млн осіб) і потоком автомобілів
У свою чергу, Харліна Сінгх, письменниця, копірайтер і мама двох дітей з міста Удайпур, розповідає, що багато індійських міст не справляються з ростом населення (з 1991 року воно збільшилося на 370 млн осіб) і потоком автомобілів.
"Життєзабезпечення будь-якої країни – її транспортна система, але в Індії вона досі недостатньо розвинена", – нарікає Сінгх, зазначаючи, що це стосується і автотрас, і залізних доріг. Головним болем для багатомільйонної держави залишається енергозабезпечення: близько 400 млн осіб, третина населення, живуть без електрики.
Такі контрасти місцевої економіки ускладнюють вирішення її поточних проблем, викликаючи дискусії про те, наскільки сучасна Індія здатна бути черговим азіатським тигром.
Стурбованість уповільненням зростання Індії вже висловила Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що об'єднує 34 найбільш розвинені держави світу. У своєму вересневому огляді світової економіки ОЕСР нагадала, що саме стрибок країн, що розвиваються, в останні роки був одним з головних двигунів світового економічного зростання.
"Оскільки частка цих країн у світовому виробництві зросла, втрата імпульсу до розвитку погіршує короткострокові перспективи зростання світової економіки", – впевнені експерти ОЕСР.
Для повернення до колишнього зльоту Індія потребує довгострокових заходів, вважає Ашима Гоял, професор-економіст з Інституту досліджень в галузі розвитку ім. Індіри Ганді. Ключовим завданням він називає удосконалення механізмів держуправління та умов ведення бізнесу, що дозволило б скоротити операційні витрати і дало поштовх до відкриття нових підприємств.
"А щоб знизити продовольчу інфляцію, критично важливими реформами залишаються удосконалення маркетингу в аграрній сфері та налагодження ефективних ланцюжків постачань [продуктів]", – підсумовує експерт.
Втім, до радикальних змін країна навряд чи приступить в найближчі півроку, сходяться на думці фахівці: у травні 2014-го Індію чекають парламентські вибори.
***
Цей матеріал опубліковано в № 48 журналу Корреспондент від 6 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.