Прагнучи скоротити наплив мігрантів, Великобританія ініціює жорсткі обмеження пільг для приїжджих. Позиція Сполученого Королівства радикально змінює міграційну політику ЄС і базові принципи європейської спільноти, - пише Павло Глумін у № 49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року.
Три роки тому веб-дизайнер Любка Христова переїхала з рідної Болгарії до Лондона. Своє рішення емігрувати до Великобританії вона пояснює Корреспонденту тим, що їй як IT-фахівцеві завжди хотілося вдосконалювати професійні навички та підтримувати їх на світовому рівні.
"Де ще, як не в Лондоні, де базується більшість міжнародних офісів IT-компаній, найкраще крокувати в ногу з [новітніми] трендами веб-розробок?" - розмірковує Христова.
Правда, визнає 30-річна болгарка, працювати їй доводиться фрілансером. Після вступу Болгарії та Румунії до ЄС у 2007 році Британія обмежила доступ жителів цих країн до свого ринку праці - багато з них не могли претендувати на робочі місця з повною зайнятістю без спеціальних дозволів.
Втім, вже 1 січня термін цих обмежень закінчується, і, за оцінками фахівців британського дослідницького центру Migration Watch UK, на Туманний Альбіон будуть щорічно приїжджати по 50 тис. болгар і румун, тобто близько 250 тис. на найближчі п'ять років.
Проте нещодавно прем'єр Сполученого Королівства Девід Кемерон поспішив засмутити потенційних переселенців, де-факто оголосивши новий етап боротьби з припливом мігрантів. Наприкінці листопада, опублікувавши власну статтю в газеті Financial Times, Кемерон анонсував скорочення пільг, на які досі могли розраховувати іммігранти з країн ЄС у Британії.
Подібні ініціативи вже викликали різку критику з боку Брюсселя, який звинуватив офіційний Лондон у порушенні одного з найголовніших принципів ЄС - свободи переміщення людей
Так, уряд збирається скасувати допомоги на житло, обмежити виплату допомог з безробіття (становлять не менше $100 на тиждень) - мігранти зможуть отримати їх не відразу після переїзду, а через три місяці. Та й то, виплачувати таку допомогу передбачається протягом не більше півроку і лише тим, хто зможе довести, що має шанси знайти роботу. А іноземних жебраків та бродяг Кемерон має намір висилати з країни із забороною в'їзду до Британії на рік.
Подібні ініціативи вже викликали різку критику з боку Брюсселя, який звинуватив офіційний Лондон у порушенні одного з найголовніших принципів ЄС - свободи переміщення людей. Але британський прем'єр налаштований як ніколи серйозно: він виступив з ідеєю реформувати міграційне законодавство всього Євросоюзу, ускладнивши доступ на ринки праці розвинених країн для тих держав, що не досягли певної планки доходу на душу населення.
"Сучасний ЄС дуже відрізняється від ЄС 30-річної давності, - наголошує Кемерон у своїй статті. - Ми повинні визнати, що вільний рух [людей] поклав початок масовому переміщенню населення, що спричинено величезною різницею в доходах".
Суто англійська гостинність
Британський прем'єр не забув вколоти і попередній уряд лейбористів, дорікнувши йому в недалекоглядної і занадто ліберальній міграційній політиці після розширення ЄС у 2004 році.
Приплив мігрантів в Сполучене Королівство дійсно почав зростати від середини 2000-х, після того як Євросоюз поповнився десятьма новими державами, в тому числі східноєвропейськими і прибалтійськими країнами. Якщо наприкінці 1990-х Британія приймала в середньому до 400 тис. приїжджих, то, починаючи з 2004-го, ця цифра коливалася в межах 560-590 тис. осіб щорічно.
Наплив лише трохи скоротився в 2012 році (до 500 тис. осіб), коли в дію вступили нові, жорсткіші правила прийому та видачі віз іноземним студентам, на яких припадає найбільша частка приїжджих.
Але в пропорції до чисельності населення Британських островів нинішня міграційна хвиля значно перевершує попередні історичні аналоги, наприклад, масовий наплив до Британії гугенотів з Франції в XVII столітті чи євреїв зі Східної Європи в ХХ, каже Корреспонденту Роберт Роуторн, професор економічного факультету Кембриджського університету. Зараз у 63-мільйонній країні живуть близько 1 млн східноєвропейських мігрантів.
Масовістю цього потоку в останні десять років 60-річна мешканка Лондона Дженні Берк пояснює зростання тривоги пересічних британців і нинішнє загострення дискусії навколо теми міграції. І хоча, визнає Берк, більшість із сотень тисяч приїжджих зі Східної Європи - молоді освічені фахівці, готові важко працювати за більш низькі в порівнянні з місцевими жителями зарплати, їхня кількість вже позначилася на ринку праці.
У пропорції до чисельності населення Британських островів нинішня міграційна хвиля значно перевершує попередні історичні аналоги
Берк, що понад 30 років пропрацювала в освітній сфері, зазначає, що молодим британцям, особливо менш кваліфікованим, дедалі складніше знайти роботу: безробіття серед молоді до 25 років у країні зараз перевищує 21%. Недарма серед нових ініціатив британського прем'єра є й посилення покарання для роботодавців, що наймають персонал (як правило, мігрантів) за плату, нижчу від мінімальної, - сума штрафу зросте вчетверо, до 20 тис. фунтів стерлінгів.
До того ж величезна кількість переселенців чинить тиск на всю соціальну сферу - від ринку житла до медицини, продовжує Берк. Тому вона підтримує позицію Кемерона, називаючи обмеження пільг необхідним заходом: мовляв, такі компенсації повинні бути свого роду страховкою, "яку потрібно спочатку виплатити, перш ніж на неї претендувати".
"Ми маленька країна і намагаємося робити добро, але ми не можемо годувати весь світ", - пояснює Берк.
Крім зростання конкуренції за ресурси і ринок праці, настрої британців підживлюють культурні відмінності з мігрантами і побоювання за збереження власного життєвого ладу, говорить Роуторн. З регіонів, де кількість приїжджих особливо значна, дедалі частіше надходять скарги на переповнені школи, де лише для меншості учнів англійська мова є рідною. Основні ж страхи пов'язані з вихідцями з мусульманських країн: за останні півстоліття кількість прихильників ісламу в Британії зросла з 0,1% до 5% населення держави.
Тим більше лякає британців нова хвиля потенційних переселенців циган з Болгарії та Румунії, зазначає професор, адже вони, як правило, бідні, менш здорові і освічені, ніж інше населення, і не зважають на громадські норми. За оцінками Ради Європи, в цих двох країнах проживають від 1,5 млн до 3,7 млн представників народу рома.
З 2001 року переселенці з країн ЄС заплатили на 34% більше податків, ніж отримали пільг, а всі інші мігранти - на 2% більше.
Настрої корінних жителів Туманного Альбіону вже відчула на собі болгарка Христова. Якщо раніше, говорить вона, замовників цікавило не її походження, а якість роботи, то недавній галас довкола болгар і румун помітно знизив толерантність до її співвітчизників.
"Можу сказати, що більшість британців тепер побоюються працювати з нами [болгарами]", - констатує Христова.
При цьому, з гіркотою додає мешканка Лондона, вона ніколи не користувалася соціальними пільгами ні на батьківщині, ні в Британії.
Як і багато мігрантів, Христова також нагадує: більшість з тих, хто наважується залишити рідну країну, сім'ю і друзів заради кращих кар'єрних можливостей чи освіти, в еміграції будуть швидше платити податки, а не проїдати їх. Як не парадоксально, її слова підтверджують британські економісти і соціологи. Відсоток іммігрантів, які користуються пільгами, значно нижчий, ніж оцінюють її громадяни, говорить Корреспонденту Стівен Дрінкуотер, фахівець із ринку праці та міграції зі школи менеджменту уельського Університету в Суонсі.
Про те, що мігранти принесли більше користі, ніж шкоди національній економіці, свідчать і дані листопадового дослідження фахівців Університетського коледжу Лондона. Згідно з ними, з 2001 року переселенці з країн ЄС заплатили на 34% більше податків, ніж отримали пільг, а всі інші мігранти - на 2 більше. У цілому за минуле десятиліття іммігранти принесли Великобританії 25 млрд фунтів стерлінгів, підрахували науковці.
Тому причини нового витка антиміграційних заходів багато в чому політичні, вважають експерти. У 2015 році Британію чекають парламентські вибори, і при бажанні зберегти портфелі нинішньому уряду доведеться конкурувати в тому числі з націоналістичною Партією незалежності Сполученого Королівства.
Ця політсила, яка також декларує жорстку позицію щодо мігрантів і вимагає виходу з ЄС, вже стала сенсацією на травневих місцевих виборах, посівши третє місце з 25% голосів і поступившись лише 2% правлячій партії консерваторів.
Приклад заразливий
Право голосу Великобританії в ЄС намагається відвоювати й уряд Кемерона. 5 грудня на зустрічі глав МВС країн ЄС британський міністр внутрішніх справ Тереза Мей закликала змінити імміграційні правила Євросоюзу та ввести квоти для переселенців з бідніших держав спільноти.
Позиція остров'ян може спровокувати чи не найбільш радикальний перегляд принципів ЄС за всю його історію і вже спричинила бурхливу дискусію. Ініціативу Мей підтримали Австрія, Німеччина та Нідерланди, однак засудили єврочиновники. Так, єврокомісар з юстиції Вівіан Редінг назвала причиною конфлікту зайву щедрість розвинених держав, запропонувавши їм переглянути власну соціальну політику.
У деяких країнах-членах національні закони занадто розмиті та щедрі, вони так і заохочують шахрайство [надмірне використання пільг мігрантами]
"У деяких країнах-членах національні закони занадто розмиті та щедрі , вони так і заохочують шахрайство [надмірне використання пільг мігрантами], - вважає Редінг. - Такі країни повинні боротися з шахрайством у себе".
Хоча непорушне досі правило про вільне переміщення людей в ЄС починає мати дедалі більше винятків. На тій же зустрічі глав МВС та юстиції 5 грудня за ініціативою Німеччини і Франції Євросоюз погодився частково повернути візовий режим з балканськими державами, звідки також зростає потік мігрантів.
З 2009-2010 років правом безвізового в'їзду користувалися жителі Македонії, Сербії, Чорногорії, Албанії, Боснії і Герцеговини, які не входять до ЄС. Однак тепер будь-яка з держав Євросоюзу зможе закрити для них свої кордони в разі різкого збільшення кількості нелегальних іммігрантів або запитів про надання політичного притулку. Правда, країні доведеться узгодити ці заходи з Радою Європи, де підтримати таке рішення повинні більшість держав-учасників.
Крім того, цього літа своє право на жорсткість імміграційної політики вдалося відстояти Швейцарії, яка не є членом Євросоюзу, але поділяє принципи і правила Шенгенської зони та працевлаштування в ЄС. З 1 червня, незважаючи на критику з боку Брюсселя, Швейцарія ввела обмежувальні квоти на роботу для громадян усіх країн ЄС: лише на 2,2 тис. довгострокових посвідок на проживання в рік можуть розраховувати громадяни країн Балтії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Словенії та Чехії, ще 53,7 тис. квот відведені для решти 17 країн-членів ЄС.
Утім, прогнозує Роуторн, у разі Британії її історичні зв'язки з материком, її гуманітарні традиції і зобов'язання перед ЄС не дозволять запровадити заходи, достатні для різкого зниження загального припливу мігрантів. Набагато важливіше, упевнений професор, знайти шляхи подальшої інтеграції величезної кількості і різноманітності переселенців.
"Досі це вдавалося нам цілком непогано, чи вийде в майбутньому - відкрите питання, - наголошує Роуторн . - Як і те, як нам впоратися зі зростанням населення нашого і без того переповненого острова".
***
Цей матеріал опубліковано в №49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.