Фото: АР
Шеварднадзе помер у віці 86 років
7 липня о 12 ранку на 87 році життя в Тбілісі помер екс-президент Грузії, екс-глава МЗС Радянського Союзу Едуард Шеварднадзе.
Шеварднадзе був істинним та ідеальним представником грузинського народу і дуже талановитим політиком, згадує перший президент СРСР Михайло Горбачов. Його слова наводить Эхо Москвы.
Михайло Горбачов: «Це була людина дуже здібна, талановита, дуже схильна до роботи з народом, з усіма верствами суспільства. Був ідеальним представником Грузії. З ним можна було говорити прямо, працювалося з ним добре ».
Медик і педагог
Едуард Шеварднадзе народився 25 січня 1928 року в селі Маматі Ланчхутського району (Гурія) Грузинської РСР в сім'ї педагога. Трудову діяльність він розпочав в 1946 році інструктором, а потім завідуючим відділом кадрів і оргінструкторською роботою Орджонікідзевського райкому комсомолу в Тбілісі.
Закінчив Тбіліський медичний технікум. У 1959 році закінчив Кутаїський педагогічний інститут ім. А. Цулукідзе.
Знайомство з Горбачовим
1956-1957 рр.. - другий, в 1957-1961 рр.. перший секретар ЦК ЛКСМ Грузії, в ці роки познайомився з Михайлом Горбачовим.
З 1961 по 1963 роки був першим секретарем Мцхетського райкому Компартії, а потім з 1963 року першим секретарем Первомайського райкому партії Тбілісі. У період з 1964 по 1965 - перший заступник міністра з охорони громадського порядку, з 1965 по 1972 міністр охорони громадського порядку, потім - міністр внутрішніх справ Грузинської РСР.
У 1972 р. - перший секретар Тбіліського міськкому КП Грузії.
Борець з корупцією
29 вересня 1972 року обраний першим секретарем ЦК КП Грузії. Шеварднадзе оголосив про початок кампанії щодо боротьби з корупцією і тіньовою економікою. За перші півтора року чистки кадрів він звільнив від займаних посад 20 міністрів, 44 секретарів райкомів, 3 секретарів міськкомів, 10 голів райвиконкомів та їхніх заступників, призначивши на їхні місця співробітників КДБ, МВС і молодих технократів. За даними В. Соловйова та О. Клепікова, за п'ять перших років на новій посаді було заарештовано понад 30 тисяч осіб, половина з яких були членами КПРС; ще 40 тисяч були звільнені зі своїх посад.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1981 року Едуарду Амвросійовичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Міністр закордонних справ
У 1985-1990 роках - міністр закордонних справ СРСР, з 1985 по 1990 - член Політбюро ЦК КПРС, з 1976 по 1991 - член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР (1974-89 рр..).
Призначення Шеварднадзе на посаду міністра закордонних справ СРСР було несподіваним. Шеварднадзе створював імідж сучасного, демократичного міністра за контрастом з партійним функціонером Громико. Завоював велику популярність на Заході. Часто виступав з лекціями у зарубіжних університетах.
Шеварднадзе побував з візитами в Сирії, Йорданії, Іраку, Ірані, Зімбабве, Танзанії, Нігерії, Афганістані, Бразилії, Аргентині, Уругваї, а також в інших країнах Африки, Азії та Латинської Америки.
Після тбіліських подій квітня 1989 року виступив із засудженням дій армії.
Відставка
20 грудня 1990 року з трибуни IV З'їзду народних депутатів СРСР заявив про свою відставку «на знак протесту проти насування диктатури» і в тому ж році вийшов з лав КПРС. Як згадував Л. П. Кравченко: «Наприкінці 1990 року Горбачов вирішив ввести посаду віце-президента і назвав Шеварднадзе одним з кандидатів на неї. Але на найближчому з'їзді народних депутатів СРСР Шеварднадзе робить гучну заяву про загрозу демократії в Радянському Союзі і йде з офіційної політики». Свої тодішні плани з висунення Шеварднадзе віце-президентом згодом підтверджував і сам Горбачов. Пішовши з посади міністра закордонних справ, Шеварднадзе працював у президентській структурі у Горбачова.
Соратник Горбачова
У листопаді 1991 року на запрошення Горбачова знову очолив МЗС СРСР (що називався в той час Міністерством зовнішніх відносин), але через місяць після розпаду СРСР ця посада була скасована.
У грудні 1991 року Шеварднадзе одним з перших серед керівників СРСР визнав Біловезькі угоди та майбутнє припинення існування СРСР.
Шеварднадзе був одним із соратників М. С. Горбачова в проведенні політики перебудови, гласності і розрядки міжнародної напруженості.
Дружина Геннадія Янаєва в інтерв'ю 1996 року (газеті «Новий погляд») стверджувала, що Е. А. Шеварднадзе зловживав привілеями партійного керівника.
Президент Грузії
У грудні 1991 - січні 1992 років в Грузії відбувся державний переворот, в результаті якого Президент Звіад Гамсахурдія був зміщений і втік з країни. Існує думка, що за організаторами перевороту стояв Шеварднадзе. Він був запрошений лідерами перевороту повернутися на батьківщину і очолити країну.
Шеварднадзе повернувся до Грузії на початку березня 1992 року і 10 березня 1992 був призначений головою тимчасового органу вищого управління країни - Державної Ради Республіки Грузія, який змінила Військова рада. У жовтні 1992 року на загальних виборах обраний головою Парламенту Республіки Грузія, вступив на посаду на першому засіданні нового парламенту 4 листопада 1992 року. Незабаром після цього Парламент ввів посаду Глави грузинської держави, і 6 листопада 1992 року Шеварднадзе був безальтернативно обраний на цю посаду.
9 квітня 2000 року знову переобраний президентом Республіки Грузія, отримавши понад 82% голосів виборців, які взяли участь у виборах.
У вересні 2002 року Шеварднадзе заявив, що після завершення президентського терміну правління в 2005 році він має намір піти на пенсію і почати писати мемуари.
Революція троянд
2 листопада 2003 року в Грузії відбулися парламентські вибори. Опозиція закликала своїх прихильників до акцій громадянської непокори. Вони наполягали, щоб влада визнала вибори такими, що не відбулися.
20 листопада ЦВК Грузії оприлюднила офіційні результати парламентських виборів. Прошеварднадзевський блок «За нову Грузію» набрав 21,32% голосів, «Союз демократичного відродження» - 18,84%. Противники Шеварднадзе визнали це «знущанням» і відкритою, тотальною фальсифікацією. Сумнівність результату виборів стала причиною Революції троянд 21-23 листопада. Опозиція висунула ультиматум Шеварднадзе - піти у відставку з посади президента, або опозиція займе резиденцію Крцанісі. 23 листопада 2003 року Шеварднадзе подав у відставку.
У липні 2012 року Шеварднадзе в інтерв'ю тбіліській газеті перепросив і покаявся перед громадянами Грузії за те, що віддав владу М.Саакашвілі під час «революції троянд». Наголосивши, що тоді у нього не було іншого вибору, крім дострокового відходу у відставку, Шеварднадзе публічно визнав свою помилку, розкритикував політику Саакашвілі, стверджуючи, що той не здатний вирішити ключові проблеми Грузії.