ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Корреспондент: Клімат vs економіка. 0:1

Корреспондент.net, 24 грудня 2014, 16:15
0
213
Корреспондент: Клімат vs економіка. 0:1
Фото: Reuters
Жителі Китаю потерпають від постійного смогу, який утворюється через роботу ТЕС на вугіллі

Світові лідери вкотре не змогли домовитися про необхідність боротьби зі зміною клімату.

Щоб зупинити глобальне потепління, залишилося лише два роки, пише Павло Сивокінь у №50 журналу Корреспондент від 19 грудня 2014 року.

За останні п'ять років територія Тувалу скоротилася на третину. Ні, країну не завоювали зовнішні агресори – частина острівної держави просто пішла під воду через підвищення рівня Світового океану. А сезон штормів і ураганів, який починається зараз на Атлантиці, метеорологи з NASA вже називають найпотужнішим за минулі 50 років.

Ці дві, на перший погляд, не пов'язані події стали наслідком лише одного дипломатичного промаху у 2009 році. Тоді представники понад 180 країн зібралися в Данії для підписання нового кліматичного договору, але повністю провалили його. При цьому лідери найбільших держав поспіхом залишали форум, щоб уникнути запитань від журналістів. У ЗМІ Копенгаген тоді назвали «місцем злочину проти людства».

Зараз світ наблизився до моменту, коли кліматичну рівновагу порушено, і повернути планету в колишній стан практично неможливо

За минулі з того часу п'ять років ситуація особливо не змінилася – викиди в атмосферу тільки зростають. За даними ООН, зараз світ наблизився до моменту, коли кліматичну рівновагу порушено, і повернути планету в колишній стан практично неможливо.

Всі ці роки світові лідери в грудні збиралися на саміти з глобального потепління, проте жодна з цих зустрічей не принесла особливого результату. Так, і 13 грудня 2014-го, виступаючи на завершенні чергового саміту в Лімі, генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, заявив, що поки що всі його надії спрямовані на нову конференцію в Парижі, яка реабілітує країни за данський провал.

Екологія була трендом останніх років, але сьогодні погляди на цю тему сильно відрізняються. З одного боку, екологічні інвестиції перетворилися на високоприбутковий ринок: нинішні вкладення в зелені технології складають по світу понад $ 100 млрд. І це притому, що у 2009-му такого ринку взагалі не існувало.

Економічне відродження країн Заходу після кризи тільки почалося, і навряд чи вони захочуть обмежувати себе екологічними зобов'язаннями

З іншого боку, економічне відродження країн Заходу після кризи тільки почалося, і навряд чи вони захочуть обмежувати себе екологічними зобов'язаннями. Багато політиків взагалі вважають наслідки підвищення світової температури сильно роздутими. А тому завдавати удар по ВВП США, який зросте у 2015 році на 3,2%, або тим більше Євросоюзу з більш скромним показником зростання в 1,4% – занадто велика розкіш.

На думку Девіда Лесманна, директора Copenhagen Consensus Center, до 2050 року зміна клімату може зрізати світовий ВВП на 2-2,5%. «Це еквівалент лише одного року рецесії. І тому в столицях західних країн готуються пережити це», – каже експерт Корреспонденту.

Тим більше, Європа перебуває на межі рецесії вже багато років і поки що не може собі дозволити думати про екологію.

І все таки більшість аналітиків схиляється до думки, що в Парижі в грудні 2016-го таки буде підписаний новий договір. Правда, таким чином навряд чи буде досягнутий значний прогрес в екологічному обмеження викидів в атмосферу.

«Ми намагалися домовитися на міжнародному рівні понад 20 років і врахувати вимоги 180 країн. Це утопія», – вважає Лесманн.

Ніхто не чекає від нового договору прориву. Не виключено, що він взагалі не буде підписаний. У цьому випадку у 2016-му, коли закінчиться дія Кіотського протоколу, вже ніщо не стримуватиме країни від нарощування викидів в атмосферу

Тому ніхто не чекає від нового договору прориву. Навіть більше, не виключено, що він взагалі не буде підписаний. У цьому випадку у 2016-му, коли закінчиться дія Кіотського протоколу, вже ніщо не стримуватиме країни від нарощування викидів в атмосферу. Тоді найбільші країни Азії стануть найбільшими екологічними проблемами світу.

Поки що залишається надія на те, що країни самі будуть себе обмежувати. Це виглядає сумнівно, але прецеденти є. У минулому році в США погодилися знизити викиди від вугільних електростанцій на 20%. А Китай заявив, що готовий взяти на себе зниження викидів парникових газів в атмосфері на 1 млрд тонн. За їхнім прикладом можуть піти й інші держави – якщо тільки економіка знову не стане важливішою за екологію.

Багаті проти багатих

Однією з головних причин кризи кліматичних переговорів став конфлікт між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами. Останні обурюються, що понад 60% витрат з боротьби зі зміною клімату несе західний світ, і закликають бідні країни також включитися в цю боротьбу.

Цікаво, що в число «бідняків» входять також Китай та Індія. При цьому цього року КНР стала, за версією МВФ, найбільшою економікою світу, вперше випередивши США. А Індія до 2030 року буде лідером за кількістю населення з показником у 1,4 млрд. При цьому і Делі, і Пекін наполягають на отриманні квот на парникові викиди.

За даними Клер Ленглі, директора дослідницької політики Climate Adviser, понад 65% всіх викидів у Піднебесній здійснюється через вугільні електростанції, оскільки цей ресурс залишається найдешевшим для виробництва енергії. До 2050-у Китай викидатиме в повітря до 10 гігатонн парникових газів, тобто на 25% більше, ніж зараз.

За наступні 50 років в Африці величезні території стануть пустелями, і на 30% збільшиться кількість людей, які голодують

При цьому дійсно бідні країни заявляють, що вони не можуть боротися зі зміною клімату, яка загрожує і їм. За наступні 50 років в Африці величезні території стануть пустелями, і на 30% збільшиться кількість людей, які голодують.

Нарешті, є й ті держави, які використовують Кіотський протокол у своїх цілях. У їх число входить і Україна. Київ за певний період тільки наростив парникові викиди, але при цьому ще примудрявся торгувати квотами.

Справа в тому, що рівень забруднення повітря вимірюється за 1990 роком. А тоді працювала значна частина промисловості СРСР, і рівень викидів був набагато більшим. Політики з Євросоюзу постійно пропонують ліквідувати цей анахронізм. Але лідери СНД виступають проти, оскільки, за даними Світового банку, республіки колишнього СРСР отримали від продажу квот за останні 10 років понад $ 50 млрд.

Нарешті, є США, які спочатку не ратифікували Кіотський протокол. Ще в 1997 році віце-президент Штатів Альберт Гор прямо заявив, що Конгрес не затвердить цей документ.

Але навіть ратифікація протоколу не була панацеєю. Канада, яка все підписала і зобов'язалася зменшити викиди на 16%, у підсумку наростила їх на 26%. В Оттаві пояснюють це падінням темпів зростання економіки і потребою підтримати промисловість.

У нинішньому році концентрація СО2 в атмосфері досягла рекордного рівня за останній мільйон років. А Всесвітня організація охорони здоров'я визнала забруднення повітря найпоширенішою причиною смерті у світі. Тому зараз громадські організації все-таки сподіваються на новий договір.

Правила гри

Головною причиною провалу в Копенгагені стала ідея примусового обмеження викидів для всіх країн.

«Ніхто не був готовий до цього. Навіть європейці, які багато років йшли попереду щодо інвестицій в екологічні проекти, здали назад», – каже Корреспонденту Дервуд Заелке, глава International Network for Environmental Compliance and Enforcement.

На його думку, до 2020 року кліматичні зміни можуть стати незворотними, і тоді найважливіший час буде втрачено.

Зараз політики вже не хочуть припускатися такої помилки. Нове покоління лідерів (з моменту саміту у Данії змінилися всі глави великих країн, крім Ангели Меркель і Барака Обами) хоче все-таки зрушити з мертвої точки проблеми екології. Тому вони готові підійти до питання з іншого боку. У договорі, який укладуть у Парижі, країни самі повинні визначити міру зниження викидів.

Цей формат уже був випробуваний восени 2014-го, коли США і Китай підписали екологічний договір. У цьому документі КНР зобов'язалася знизити викиди до 2050 року на 15%. Але за кілька місяців до цього глава країни Сі Цзіньпін заявив, що потрібно закрити половину вугільних ТЕС, оскільки вони стали причиною смогу у великих містах. У підсумку Китай зобов'язався зробити те, що вже й так збирався здійснити з внутрішніх причин.

Точно так само і Америка готова обмежити викиди на 28% через 14 років. Це здається широким жестом, але Вашингтон хоче зробити це з допомогою не інвестицій в екологію, а сланцевої революції. Перехід з вугілля і нафти на дешевий газ місцевого видобутку, за інформацією Інституту Брукінгса, може принести американській економіці понад $ 300 млрд інвестицій на рік і допомогти в екологічній сфері.

Індія також заявила, що здатна взяти на себе великі зобов'язання. Але аналітики вважають, що прем'єр цієї країни Нарендра Моді взагалі любить давати популістські обіцянки – але коли доходить до їхнього виконання, забуває про них.

Тому експерти впевнені, що добровільна схема обмежень, по суті, нічого не змінює.

«Країни пропонують скромні скорочення викидів вуглецю, вони знають, що вони можуть їх виконувати. Великі скорочення, які необхідні насправді, залишаються не зробленими. Іншими словами, переговори ООН зі зміни клімату стають все менш і менш важливим для світу», – пояснює Корреспонденту Меттью Степп з Центру з інновацій у чистій енергетиці.

У минуле відходить і система міжнародного тиску на країни, які не виконують своїх зобов'язань. Вона буде просто не потрібна, оскільки держави братимуть на себе все менше

У минуле також відходить і система міжнародного тиску на країни, які не виконують своїх зобов'язань. Вона буде просто не потрібна, оскільки держави братимуть на себе все менше. Тому з дипломатичної точки зору все буде нормально, але викиди продовжать зростати.

Тим більше, новий конгрес у США, який контролюють республіканці, також не ратифікує цей договір. Представники цієї партії вже заявили, що не готові ставити під удар економіку країни. Хоча Джонатан Лінн з Міжнародної Панелі зі зміни клімату, вважає, що Штати все-таки поступово виконуватимуть вимоги Паризького договору. Приблизно так сталося з Конвенцією з морського права, яку США не ратифікували, але виконують.

Від Копенгагена до Парижа

Навіть якщо Паризький договір у 2016-му підпишуть, він буде дуже слабким і суперечливим. Основні світові економіки почнуть діяти на свій розсуд, не озираючись на затоплення тропічних островів, зникнення полярних шапок або кількість ураганів.

Цікаво, що за даними ООН, найбільше постраждають від цих процесів нерозвинені країни. А західні держави не тільки збережуть значну частину своєї території, але навіть погода в ЄС і США зміниться не сильно. І така ситуація збережеться досить довго.

Потім, коли екологічна рівновага порушиться, світовий клімат може піднести великі сюрпризи всім країнам світу

Але потім, коли екологічна рівновага порушиться, світовий клімат може піднести великі сюрпризи всім країнам світу. Тим більше, що багато експертів упевнені: бум сланцевого газу у США пройде через 20-30 років. Тоді запаси палива вичерпаються, і треба буде знову переходити на вугілля чи нафту.

Переговори в Лімі засвідчили, що екологія поки що не стала нагальною проблемою для світових лідерів. Нею більше займається ООН – бюрократична і неефективна, яка не може змусити країни дотримуватися її приписів.

Втім, за минулий рік ситуація почала змінюватися – і зовсім не тому, що люди замислилися про майбутнє планети. Просто в Китаї від забруднення повітря померло 4,3 млн осіб, а ЄС і Америка знайшли альтернативу вугіллю. Нарешті, Індія і країни Південно-Східної Азії хочуть отримати хоча б частину інвестицій від «зелених» проектів.

Зараз все залежатиме від зростання економіки. Якщо в Копенгагені саме економіка гальмувала будь-які екологічні проекти, то у Франції її швидке відновлення дозволить країнам взяти на себе амбітніші цілі

На думку Ленглі, зараз все залежатиме від зростання економіки. Якщо в Копенгагені саме економіка гальмувала будь-які екологічні проекти, то у Франції її швидке відновлення дозволить країнам взяти на себе амбітніші цілі.

Звичайно, ці цілі будуть недостатніми для боротьби з потеплінням. Але зможуть хоча б стабілізувати ситуацію. І дозволити Тувалу не так швидко зникнути під водою. 

ТЕГИ: журнал Корреспондент
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах