Чому в Македонії почалися масові акції протесту, і до чого вони можуть привести.
Для Македонії нинішні протести стали справжнім Майданом. У балканській країні, як і в Україні, конфлікт між урядом і опозицією триває вже кілька місяців, пише Франц-Лотар Альтман, професор департаменту міжнародних та міжкультурних відносин ЮНЕСКО у Бухарестському університеті, у колонці, опублікованій у №21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року.
До цього у населення постійно зростало невдоволення урядом Ніколи Груєвського, який поступово втрачав зв'язок з реальністю. За роки його правління формувалася самодержавна система, яку доповнювали корупція і постійні порушення закону. Про незалежну судову владу і свободу преси багато говорилося владою країни, особливо на самітах ЄС, але реально цього не було вже багато років.
Каталізатором подій стали записи телефонних розмов, у яких прем'єр і вищі чиновники його кабінету вимагають шалені хабарі від підприємців. Це стало останньою краплею, і люди вийшли на вулиці. Звичайно, мітинг чисельністю 20 тис. осіб для країни з населенням 2 млн – це серйозна подія. І такі протести тривають уже кілька місяців. У столиці Македонії Скоп'є розбито наметове містечко, і мітингувальники не планують розходитися по домівках.
Зараз Груєвський намагається залишитися при владі і навіть готовий запропонувати позачергові парламентські вибори. Тут у нього вірний розрахунок, адже, незважаючи на протести, у партії влади ВРМО ще є шанс отримати більшість голосів у парламенті.
Опозиція поки що роз'єднана і не готова взяти владу. Вона навіть не до кінця контролює народні протести, які почалися знизу і проходять без залучення опозиційних партій
Опозиція поки що роз'єднана і не готова взяти владу. Вона навіть не до кінця контролює народні протести, які почалися знизу і проходять без залучення опозиційних партій. Тим більше ніхто не гарантує, що нові вибори будуть демократичними.
Але для нових виборів потрібна відставка Груєвського і формування тимчасового уряду. І тут багато що залежатиме від тиску ззовні, головним чином з боку Євросоюзу. Але, на мою думку, зараз Груєвський не готовий дослухатися до порад з Брюсселя, а там на нього воліють не дуже тиснути. Оскільки в Європі є й важливіші проблеми.
Крім того, ЄС не хоче нагнітати кризу в Македонії, щоб його не звинуватили в підтримці кольорової революції. Російські ЗМІ вже говорять про те, що західні країни втретє намагаються «нав'язати демократію» – спочатку в Сирії, потім в Україні і нарешті в Македонії.
Але це абсолютна нісенітниця. Така ідея відкидає факт багаторічних зловживань уряду Груєвського. Як і той факт, що люди вийшли на вулиці самі, без політичних закликів та іноземних грошей.
Ідея про те, що революція в Македонії розпочата для зриву будівництва Турецького потоку [газопроводу з Росії до Європи, альтернативного Південному потоку] є також абсурдною. Протистояння в Скоп'є почалося кілька місяців тому, але згадали про нього лише тепер, коли Росія вирішила будувати свою трубу через Балкани.
Але головна небезпека для Македонії не політичні мітинги і навіть не російська пропаганда, яка традиційно є сильною на Балканах. Це внутрішні конфлікти, що стають все більш запеклими
Але головна небезпека для Македонії не політичні мітинги і навіть не російська пропаганда, яка традиційно є сильною на Балканах. Це внутрішні конфлікти, що стають все більш запеклими. Поряд з протестами в місто Куманово вторглися [албанські] бойовики Армії визволення Косова, які почали стріляти в македонських військових й оголосили цей регіон власністю Косова.
Треба сказати, що косовська влада вже відхрестилася від терористів. І мені незрозуміло, чого вони домагаються, оскільки албанське населення на північному заході Македонії в більшості своїй не прагне до створення власної країни. І вже точно не хоче об'єднання з Косовом.
Але зараз там ідуть бої, і невідомо, як їх зупинити, адже уряд Груєвського не приділяв належної уваги цій проблемі і тепер вона може стати дуже серйозною. Поки я покладаю надії на ЄС у питанні мирного врегулювання.
Чиновники і населення в Євросоюзі завжди підтримували мирні протести і співчували їм, тому в Брюсселі все більше і більше говорять про авторитарні замашки режиму Груєвського. Там готові виступити посередниками між опозицією і владою. І навіть обіцяють прискорити вступ країни в ЄС після того, як політичний конфлікт вирішиться.
До речі, прийняти Македонію до своїх лав не проти більшість європейців: це невелика країна, яка не потребує значних фінансових вливань. Але зіткнення в Куманово, навпаки, псують міжнародний імідж країни і віддаляють її членство в ЄС. Тому незрозуміло, навіщо бойовикам цей конфлікт, який шкодить усім.
***
Цей матеріал опубліковано в № 21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.