RU
ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Камінь злочину. Як підробляли біблійні артефакти

Корреспондент.net, 17 лютого 2016, 07:14
0
1122
Камінь злочину. Як підробляли біблійні артефакти
Храмова гора в Єрусалимі є місцем ймовірного розташування храма Соломона

Скрижаль часів Першого Храму й інші артефакти, що нібито документують біблійні історії, були сфабриковані хіміками і філологами.

У липні 2001 року такий собі приватний детектив Іцхак Цу запропонував двом єрусалимським професорам перевірити справжність і продати певний давній предмет, пише Дмитро Громов у №4 журналу Корреспондент від 5 лютого 2016 року. Це був прямокутний чорний камінь з вибитим на ньому старовинним текстом.

Вчені були шоковані побаченим. Перед ними лежав археологічний артефакт, який доводить існування Першого Храму, або Храму Соломона – першої культової будівлі в історії християнства, яка до цього часу вважалася міфічною спорудою. За біблійними переказами, вона була зруйнована вавилонянами, які напали на Єрусалим під проводом свого царя Навуходоносора II.

Хоча Біблія описує Соломона як найбільшого зі старозавітних володарів, ні від нього самого, ні від храму, ні від його царства, яке існувало 3 тис. років тому, не залишилося ніяких археологічних доказів. Камінь, принесений Цу, був першим з них.

Хоча в археологів немає доказів існування царя Соломона, крім біблійних текстів, він вважається історичною фігурою 

«До нас дійшли уламки гончарних виробів, подекуди збереглися фрагменти стін, але, на жаль, нічого монументального, – розповідає Ізраїль Фількенштейн, професор Тель-Авівського університету. – У нас немає ніяких археологічних свідоцтв існування великого Соломонова царства, і все, що ми маємо, це текст [Біблії], але і цей текст був записаний набагато пізніше».

Письмена староєврейською мовою, вибиті на таємничій табличці, перегукувалися з історією зі Старого завіту, детально розповідаючи про ремонтні роботи в храмі за царя Йоаса, який жив на 100 років пізніше за Соломона, але до спалення святині.

Камінь, який згодом отримав назву скрижалі Йоаса, потрапив в одну з провідних наукових установ Ізраїлю – Геологічний центр. Його фахівці після низки експертиз встановили, що артефакт справжній і в січні 2003-го оголосили про це світу.

Пресу, а заразом і багатомільйонну спільноту вірян підірвала сенсація – знайдено чи не перше археологічне підтвердження біблійних текстів. Камінь був виставлений на продаж. За різними оцінками, власник, який волів залишатися невідомим, просив за нього від $ 3 млн до $ 10 млн. При цьому реліквія мала залишитися в Ізраїлі і стати надбанням широкої громадськості. Придбати артефакт вирішив найбільший у країні Музей Ізраїлю в Єрусалимі.

«Ми, зрозуміло, були зацікавлені в придбанні експоната, який допоміг би музею виконувати його завдання. А завдання це полягає в тому, щоб знайомити відвідувачів з біблійною археологією», – розповідає Джеймс Шнайдер, директор музею в документальному фільмі BBC King Solomon's Tablet of Stone.

Підроблену скрижаль царя Йоаса намагалися продати за мільйони доларів 

Перш ніж розлучитися з мільйонами доларів, Шнайдер вирішив перестрахуватися і ще раз перевірити достовірність знахідки.

Однак напередодні покупки власник каменю і сам експонат таємниче зникли. Слідчі Управління старовини Ізраїлю, яке має спеціальний відділ для таких розслідувань, об'їздили всю країну і, нарешті, вийшли на відомого бізнесмена і колекціонера Одеда Ґолана, у якого і був виявлений камінь.

Подальша більш ретельна експертиза артефакту виявила, що камінь підроблений. Влітку 2003-го, коли вибухнув найбільший археологічний скандал в історії Ізраїлю, поліція взяла Ґолана під варту.

Косметичний ремонт

Побудувавши храм, Соломон насамперед вніс у нього Ковчег Завіту – священне вмістилище 10 заповідей, висічених на камені. Будівля символізувала особисту присутність Бога на Землі і була на той момент головною святинею ізраїльського народу. Храм був щедро прикрашений зсередини: обшитий панелями з кедра і золота, оздоблений позолоченими скульптурами херувимів.

За біблійними переказами, храм простояв з часів Соломона до 586 року до н. е., коли був зруйнований. Зараз на його місці, на Храмовій горі в центрі Єрусалиму, розташовані найбільші святині ісламу й іудаїзму – мечеть Аль-Акса і Стіна Плачу.

За винятком біблійних розповідей, до того ж записаних через більш ніж 400 років після смерті Соломона, ніяких свідчень його існування археологи не виявили. Проте царя прийнято вважати історичною постаттю, адже в Біблії дуже докладно описано його правління, а також подальша доля Першого Храму.

Так, 12-а глава в 4-й Книзі царств згадує відновлювальні роботи в Храмі, що проводилися царем Йоасом, зокрема збір правителем коштів на ремонт: «І сказав Йоас до священика: «Все срібло посвячене, яке приносять до Господнього дому, срібло від тих, хто приходить, срібло, що вноситься за кожну душу за оцінкою, все срібло, скільки кому спаде на серце, принести до дому Господнього».

Дуже схожий текст був вибитий і на загадковій скрижалі: «Я Йоас, цар землі іудейської, коли виконана була клятва кожного на землі і в пустелі відміряти щедро срібла у священний дар». Потім, коли кошти були зібрані, Йоас наказав: «... нехай виправляють вони пошкоджене у храмі, всюди, де знайдеться пошкодження». На камені ж сказано: «Я відновив будови і виправив пошкодження в храмі і на стінах навколо».

«Мова і стиль напису на камені – біблійні. Він піднесений, елегантний, красивий. Мені подобається це читати», – визнав Віктор Гурвіц, професор Університету імені Бен-Гуріона, який виконував другу експертизу артефакту, зокрема, філологічну.

Якщо той чи інший предмет знайдений під час розкопок, то встановити його автентичність набагато простіше, оскільки відомо, де він був виявлений, пояснюють експерти. Однак на Храмовій горі офіційно заборонені розкопки, згідно з вимогою мусульманської громади.

Хоча є версія, що камінь був знайдений все-таки саме тут – серед сміття на місці будівництва, яке велося поблизу Храмової гори. Але Шнайдера непідтверджені чутки не влаштовували.

«Необхідно простежити історію предмета від часу розкопок, якщо це можливо, і перебування його в руках власників до моменту, коли об'єкт потрапить до вас», – каже він.

І саме в той момент, коли музей спробував розпочати своє розслідування, камінь зник. Це викликало у вчених і представників влади ще більші сумніви з приводу його походження.

«Ми об'їхали весь Ізраїль з півночі на південь, – розповідає Амір Ганор, слідчий Управління старовини. – Цей приватний детектив майже не залишив доказів. Зрештою, ми знайшли його в місті Рамат-Ган. Він сказав нам, що його найняв Одед Ґолан».

Власник найбільшої колекції старожитностей в Ізраїлі, до якого тут же навідався спецназ Управління старовини, пояснив, що він не є власником каменю, а виконував лише роль посередника і де перебуває предмет, не знає.

Ґолан також розповів, що власник каменя помер, і реліквія перебуває у його вдови, яка мешкає в Палестині, і зв'язку з нею у нього немає. Однак слідчі дізналися один цікавий факт: Ґолан виявився власником іншого знаменитого на той момент артефакту – оссуарія Якова, представленого світу роком раніше і виставленого в канадському Королівському музеї Онтаріо.

Оссуарій, рака, або просто скринька для мощей, був об'єктом, який часто знаходили під час розкопок в ізраїльських похоронних печерах і гробницях. Оссуарій Ґолана був особливим – на ньому значився напис давньоєврейською – Яків син Йосипа брат Ісуса.

Фахівці оголосили раку першим речовим доказом існування Христа. У Канаді подивитися на світову сенсацію прийшли майже 100 тис. осіб. Але пізніше багатьох насторожив зв'язок двох неймовірних артефактів з одним прізвищем.

«Один і той самий колекціонер мав відношення до неймовірних за значенням знахідок. Або це якась небувала удача, або тут щось нечисто», – каже Буаз Гаун, кореспондент ізраїльської газети Маарів.

Такі підозри виникли й у влади Ізраїлю. Поліція провела обшук в квартирах й офісах Ґолана, де крім оссуарія знайшлася і зникла скрижаль. Тепер спеціальній комісії з лінгвістів, археологів і геологів належало встановити природу обох предметів.

Першу сумнівну деталь виявив Гурвіц. Ключова фраза тексту на камені ... і виправив пошкодження в храмі давньоєврейською звучала як «бедек абаіт». Хоча це словосполучення за часів Соломона мало прямо протилежне значення, стверджує Гурвіц. Якщо в сучасному івриті ці слова означають «виправляти», то в біблійному – «пошкоджувати». Таким чином, фраза перетворювалася на безглуздя.

«Якщо перекласти, то вийде: «я завдав пошкодження храму». У світлі того, що в написі цар пишається тим, що він відновив храм, ця фраза – безглуздість, абсурд», – вважає Гурвіц.

Крапку в розслідуванні поставили представники точних наук. Ще в першу експертизу в складі патини – тонкого шару, який за сотні і тисячі років утворюється на поверхні каменя від його взаємодії з повітрям, водою і ѓрунтом, де він лежить, – археологи виявили карбонат кальцію, який свідчив, що предмет дійсно пролежав століття в околицях Єрусалиму.

У патині також були знайдені частинки деревного вугілля, чий вік налічував 2.300 років. І, нарешті, найдрібніші частинки золота, які вказували на те, що камінь містився під час пожежі в Храмі Соломона, оздобленому зсередини золотом.

Все це і дало вченим підстави зробити початкову заяву про справжність каменю. Але тепер в експертів з'явилися підозри, що патина була створена штучно із суміші всіх цих речовин.

Остаточний аналіз патини доручили одному з найкращих археологів країни – Ювалю Ґорану, професору Тель-Авівського університету. Він виявив, що на зворотному боці каменю у складі його покриття був тільки кварц, але не було карбонату кальцію, характерного для порід храмової гори. Ця частина патини не могла сформуватися в Єрусалимі, дійшов висновку вчений.

Загадка, чому патина з двох боків каменю так відрізняється, трохи з’ясувалася, коли Ґоран став вивчати покриття всередині вигравіруваних букв. Воно легко відставало, на відміну від патини навколо.

«Якщо букви очистити, то стає видно поверхню утворених ними заглиблень – вони були зроблені зовсім недавно, – зробив висновок археолог. – Видно паралельні сліди, залишені зубилом або навіть дрилем, якимось електричним інструментом».

Крім того, професор виявив у патині частки морських скам'янілостей – фаромени, які міг носити на собі лише камінь, який довгий час пролежав у морі. А Єрусалим далекий від моря.

Вчені зробили висновок: у ролі необхідного інгредієнта справжньої патини – карбонату кальцію – аферисти використовували крейду з морськими скам'янілостями. Геохіміки визначили за допомогою виділення з патини ізотопів кисню і температуру формування верхнього шару. Вона виявилася занадто високою для природних умов – +40+50 градусів – набагато більша за ту, що переважала в Єрусалимі протягом останніх 3 тис. років.

Складові «патини» спочатку були подрібнені шахраями у порошок, а потім змішані в гарячій воді. Якщо використовувати гарячу воду, то покриття міцно цементується на поверхні предмета.

Після цього вчені зайнялися оссуарієм Якова – і тут також виявили свіжий напис, вкритий штучною патиною.

18 червня 2003 року ізраїльська влада оголосила вердикт: великі святині християнського світу – підробка. В ізраїльській археології вибухнув скандал: фальсифікатори обдурили провідних вчених країни.

«Підробки дискредитують археологію як науку, наука виявляється упередженою, історія – недостовірною, археологія стає неточною наукою, – каже Ґоран. – Чим більше таких підробок, тим далі від істини висновки вчених».

Оссуарій Пандори

Після арешту Ґолана в його квартирі поліція виявила майстерню з цілим арсеналом інструментів для робіт по каменю, в тому числі і дриль з безліччю насадок, схожий на знамениту підроблену скрижаль великий чорний камінь, контейнери з ѓрунтом для приготування сумішей.

Кімната була наповнена наполовину виготовленими артефактами, серед яких давні царські печатки – булли, форми для відливання статуеток.

«Напис царя Йоаса фактично відкрив скриньку Пандори, наповнену старожитностями. За останні 10-15 років вони були продані різним музеям і колекціонерам за величезні гроші», – резюмує Гаун.

Ґоран провів експертизу десятків предметів з майстерні Ґолана – і всі вони виявилися ерзацами. Слідство дійшло висновку: речі, виготовлені зграєю шахраїв, потрапили в колекції провідних музеїв світу.

«Артефакти, знайдені не під час розкопок, ймовірно, слід вважати підробленими, якщо, звичайно, неможливо довести зворотне», – підсумував Ґоран.

Однак в цій історії набагато важливіше інше, вважають експерти. Шахраї спекулювали на бажанні мільйонів людей побачити наукові підтвердження автентичності біблійної історії, і з цими людьми вчинили жорстоко і цинічно.

29 грудня 2004 року ізраїльський суд висунув звинувачення в підробці цінностей Ґолану і трьом його спільникам – Роберту Дойчу, експерту зі стародавніх написів, колекціонеру Шломо Коену і дилеру зі старожитностей Файзу Аль-Амалеху.

Аль-Амалех, палестинський торговець із села Бейт-Ула, був засуджений до шести місяців ув'язнення. З двох інших спільників пізніше звинувачення зняли, а Ґолан перебував під слідством ще довгі вісім років.

Його то заарештовували, то випускали під підписку про невиїзд. У 2008 році суд не зміг винести рішення у справі про оссуарій, і вона була відправлена на повторне розслідування. 14 березня 2012 року справу знову розглянули. Суддя Аарон Фаркаш, ознайомившись із суперечливими висновками експертів, прийняв рішення зняти з колекціонера звинувачення в шахрайстві.

Висновок Фаркаша звучав вельми суперечливо: з одного боку, підробка напису на раці не була повною мірою доведена вченими, з другого – немає підтверджень, що вона є справжньою. Скрижаль у справі цього разу взагалі не фігурувала.

В остаточному вироку залишилися лише звинувачення в незаконній торгівлі антикваріатом, зберіганні предметів старовини і крадених артефактах, за що Ґолан був покараний тільки штрафом у 30 тис. шекелів і місяцем в'язниці.

Бізнесмен святкував перемогу. Він охрестив фільми, зняті про нього, "медіа-цирком", заснованим на чутках, що не містять реальних доказів. Висновки Управління старовини Ізраїлю і поліцейського розслідування назвав помилковими, а своє переслідування – неправомірним.

«Я дуже радий повному виправданню мене за всіма звинуваченнями в серйозних злочинах, які були мені висунуті. Десятків злочинів! – заявив Ґолан. – Я колекціонер старожитностей уже кілька десятків років, який врятував сотні, тисячі предметів старовини, виявлені в районах Іудеї і Самарії в останні роки».

Незважаючи на вердикт суду, сумніви в автентичності оссуарія Якова в експертів залишаються. «Оскільки є різниця в глибині, чіткості і відстані між символами в першій частині напису і другій, я готовий під присягою заявити, що друга частина була додана в наш час», – стверджує Крістофер Роллстон, професор Інституту археологічних досліджень Олбрайта в Єрусалимі, в інтерв'ю The Guardian.

Відразу поле повернення Ґолану артефакту у 2013 році він заявив, що має намір виставити його знову разом з різними висновками експертів, як позитивними, так і негативними. Мовляв, він хоче, щоб кожен відвідувач виставки сам вирішував, що – правда, а що – вигадка.

***

Цей матеріал опублікований в №4 журналу Корреспондент від 5 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах