24 червня Туреччина обере парламент і президента. Якщо на виборах переможе нинішній президент Реджеп Ердоган, то він вперше офіційно отримає повноваження, яких не мав жоден глава турецької держави з часів султанів.
Чому про це важливо знати в Києві, з'ясував Корреспондент
Чому вибори в сусідній країні дуже важливі для України? Там повністю змінюється політичний ландшафт на багато років: після проведення конституційних поправок на торішньому референдумі глава держави зможе призначати уряд і віце-президентів одноосібно, без огляду на парламент, пише Осман Пашаєв у №9 Журналу Кореспондент.
Формально президент може обиратися на два терміни, але відтепер вибори глави держави і парламенту синхронізовані, і якщо раптом парламент прийме рішення саморозпуститися до закінчення повноважень, то депутати йдуть на перевибори разом з президентом, а другий термін глави держави не вважається завершеним ... що дозволяє йти на «другий» термін нескінченну кількість разів.
Потрійне зростання ВВП за 10 років. Чесна перемога на парламентських виборах п'ять разів поспіль і зачистка майже всіх конкурентів на правому полі. Здається, ніщо не здатне зупинити переможний марафон нинішнього турецького лідера. У 2014 році країна вперше обирала президента не в парламенті, а всенародно. Ердоган переміг єдиного кандидата від опозиції в першому турі з рахунком 52% проти 38%, ще 9% набрав лідер курдської партії.
Проте у 2014 році там ще не була популярна ідея відмови від парламентаризму, і формально глава держави має обмежені повноваження. Найпотужніші з них - право вето на закони і призначення половини складу Конституційного і Верховного судів. Де-факто Ердоган вже давно сам вирішує всі питання, забезпечуючи постійну більшість у парламенті.
Середину липня 2016 року світ пам'ятає як спробу військового перевороту, яка була пригнічена за чотири години. За офіційною версією, проповідник Фетхуллах Ґюлен, що живе в США, через свою мережу людей, що входили в рух Хізмет, намагався змістити Ердогана. Загинуло 250 громадян, які вийшли на вулиці проти танків. Всі політичні сили, включаючи супротивників Ердогана, виступили проти путчу і підтримали главу держави. Але вже 20 липня 2016 року парламентська більшість ввела у країні надзвичайний стан, який не скасовано і до цього дня. З тих пір країна управляється урядом, підконтрольним президентові, а замість законів регулюється декретами уряду, що мають силу закону. У цій обстановці Ердоган провів правки до Конституції і референдум по ній.
За неповні два роки кримінальні справи заведені проти десятків тисяч людей, звинувачених у зв'язках з Ґюленом. Звільнено сотні тисяч, в основному шкільні вчителі, поліцейські й університетські професори. Довічні ув'язнення отримали десятки рядових, які виконували наказ. Але не постраждав жоден з 316 депутатів Партії справедливості і розвитку (Ердогана), хоча роками багато хто з них не приховували свого захоплення священиком і літали до нього за благословенням у Пенсільванію.
Та й у самого Ердоган в пориві емоцій у 2016 році вирвалося: «Ми дали їм (ґюленістам) все, що вони хотіли. Чого вони не отримали?»
Опозиція називає спробу військового перевороту приводом до реального «цивільного перевороту», який Ердоган здійснив безперервним режимом НС і обстановкою страху у країні.
Встигне в останній вагон
Економічні показники Туреччини все ще непогані. Зростання ВВП - 3,2%, що вище, ніж у більшості країн Євросоюзу. Правда, забезпечується він короткостроковими кредитами, а реальний сектор перебуває у стагнації. За останні три роки інфляцію ні разу не вдалося утримати на рівні до 5%. Центробанк продовжує підвищувати облікову ставку. Найбільші холдинги проводять багатомісячні переговори з банківськими пулами про консолідацію і реструктуризації кредитів. Лише за останній місяць турецька ліра подолала психологічний бар'єр і переступила позначку в 4 ліри за $ 1. Після оголошення позачергових виборів національна валюта втратила ще 5%.
Ердоган розраховував швидко перемогти, максимально використовуючи успіх в афрінській операції в Сирії. Туреччина вийшла переможцем з війни з курдськими формуваннями, яких в Анкарі називають сирійським крилом терористичної Курдської робочої партії. Громадські опитування показали: 75% громадян країни підтримали операції в Сирії. Але виявилося, що подяка за безпеку не така стабільна, як втома від економічного застою.
Достроковими виборами влада намагалася не допустити у велику політику «перспективну зірку» на правому фланзі - Мераль Акшенер. Вона недовго була міністром внутрішніх справ у коаліційному уряді ісламіста Неджметтіна Ербакана у другій половині 1990-х. Сама Акшенер представляла в ньому правих лібералів. Пізніше вона обиралася до парламенту від націоналістів. Її зірка зійшла у 2015 році, коли лідер партії націоналістів Девлет Бахчелі несподівано відмовився включати Акшенер у передвиборний список. Вона була єдиною яскравою жінкою в самій чоловічій партії Туреччини. Два терміни працювала віце-спікером парламенту і за неухильне дотримання регламенту отримала публічну подяку навіть від політичних ворогів - курдів.
Свою партію Акшенер створила недавно і перетягнула до себе дві третини помірно націоналістичного виборця, який стомлений 20-річним правлінням генсека Бахчелі, а останні два роки взагалі не розуміє: чи то націоналісти самостійна партія, чи то крило ердоганівської Партії справедливості і розвитку.
У турецького Центрвиборчкому були формальні підстави не допустити партію Акшенер до виборів. Допомога несподівано прийшла зліва. Ататюркісти (Республіканська народна партія), що мають другу за чисельністю фракцію в меджлісі, делегували 15 своїх депутатів до Акшенер. У результаті за кілька годин до оголошення негативного рішення ЦВК у неї з'явилася в парламенті власна фракція, що автоматично знімає всі бар'єри, які закон висуває новим партіям.
Репресивний 10% бар'єр на виборах до парламенту влада так і не наважилася скасувати, але Ердоган, розуміючи важливість кожного голосу, провів через парламент поправку, яка допускає до виборів блоки. Причому кожна партія блоку зберігає самостійність і виставляє свій список. Навіть отримавши мізерний результат, така партія має шанс провести в парламент свого кандидата, якщо блок в цілому подолає бар'єр. Так президент віддячив за лояльність Бахчелі і залишив націоналістів, але цим же скористалася опозиція, заманивши у свій блок одночасно і ультраправих, і лібералів, які самостійно не долають бар'єр.
Ідеологічно різношерстий блок противників Ердогана веде боротьбу під прапором: Змінимо президентську модель і повернемося до парламентаризму протягом року.
А що нам від цього?
І блок Ердогана Джумхур (Товариство) і чотирьохпартійний опозиційний блок Нація, швидше за все, і далі будуть вибудовувати відносини у трикутнику Захід - Близький Схід - Росія, виходячи виключно з національних інтересів Туреччини. Опозиція у програмних документах обіцяє привести ситуацію зі свободою слова до вимог Ради Європи, але ніхто не говорить про те, як будуть діяти в обставинах фактично заморожених переговорів про вступ до ЄС.
Взагалі зовнішня політика не є головною в порядку денному цих виборів. Економічно обидва великі блоки вдарилися в популізм.
Уряд днями вирішив 12 млн пенсіонерів двічі в рік виплачувати додаткову пенсію в 1 тис. лір. Опозиція звинувачує владу у крадіжці і перекрученні їх ідеї. Лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу ще три роки тому пропонував підвищити мінімалку з 1,2 тис. лір до 1,5 тис. Опозиція витягла з архіву знущальні жарти тодішнього міністра фінансів Мехмета Шимшека. Монетарист і прихильник бюджетної дисципліни Шимшек називав опонентів руйнівниками макропоказників. Але тепер колишній глава мінфіну працює віце-прем'єром з економіки і змушений виправдовувати передвиборчу риторику шефа.
Колишній глава казначейства Туреччини Махфі Егільмез у своєму блозі вже підрахував, що тільки "покупка" пенсіонерів збільшить на третину дефіцит бюджету, який зараз становить $15 млрд, або близько 3% ВВП. Некритично для Туреччини. Цього року дефіцит хочуть покрити податковою амністією. Але одночасно уряд підвищує декретні виплати по догляду за дитиною з 300 лір ($75) на місяць до 1 тис. ($250), знижує податки на реєстрацію майнових прав, а тринадцяту і чотирнадцяту пенсії виплачуватимуть щорічно. Виникає питання, звідки брати гроші в наступному році і далі або податкові амністії тепер теж будуть регулярними, і чи не розбестять такі фіскальні подарунки платників податків.
Що стосується впливу на Україну, то і Ердоган, і опозиційна четвірка ні при яких обставинах не визнають анексію Криму. Більш того, Акшенер добре знайома з проблемою кримських татар і у 2009 році була гостем всесвітнього Конгресу корінного народу півострова в Сімферополі.
Але економіка буде диктувати свої умови, і навряд чи Анкара при будь-якому складі влади приєднається до європейських і американських санкцій щодо Москви. Проблема з помідорами після збитого в турецькому небі військового російського літака досі не вирішена - обмеження на імпорт з Туреччини РФ зберігає. А одностороння відміна безвіза Москвою боляче б'є по турецьким громадянам. Курорти Анталії все ще залежні від російського туриста, хоча країна змогла адаптуватися після скасування російських чартерів. Україна за останні три роки стала найперспективнішим напрямом, звідки їдуть туристи до Туреччини, - приріст гостей 20% в рік.