Руйнівний землетрус практично повністю знищив вірменські міста Спітак, Гюмрі та сотні сіл на північному заході республіки.
Рівно 30 років тому, 7 грудня 1988 року в Вірменії стався землетрус, який став одним із найбільш руйнівних стихійних лих 20 століття: загинули 25 тисяч осіб, півмільйона людей залишилися без даху над головою, кілька міст і безліч сіл частково або повністю зникли з лиця землі.
Спітакська трагедія сталася в період перебудови і гласності. Про події одразу дізнався весь СРСР і за його межами. На допомогу Радянському Союзу вирушили рятувальники з багатьох країн Заходу. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Спітакський землетрусу: як це було
7 грудня 1988 року об 11 годині 41 хвилині страшний підземний удар знищив місто Спітак, в якому проживали 17 тисяч осіб, і зруйнував тисячі будинків у сусідніх містах на півночі Вірменії.
Землетрус забрав життя 25 тисяч осіб або одного відсотка населення республіки. Ще близько ста сорока тисяч стали інвалідами. Півмільйона залишилися без даху над головою.
Сила поштовхів в епіцентрі була мігнітудою 11,2. У Спітаку не залишилося жодного вцілілого будинку - тільки купи червоного туфу, битої цегли, уламків бетону. Ленінакан (нині Гюмрі), друге за розміром місто в Вірменії, було зруйноване на 80 відсотків.
Різною мірою постраждали Кіровакан (нині Ванадзор), Степанаван, всього 21 місто і 350 сіл регіону, з яких 50 були стерті з лиця землі. Для цього вистачило всього 30 секунд.
За оцінками фахівців, під час стихійного лиха в зоні розриву земної кори вивільнилася енергія, рівна вибуху десяти атомних бомб.
Спітакський землетрус, поряд з Чорнобильською трагедією, став найстрашнішою катастрофою останніх років існування СРСР.
Приблизно, 40 відсотків промислового потенціалу Вірменії в результаті землетрусу було виведено з ладу. Економічні збитки від лиха перевищили 13 мільярдів доларів. 600 кілометрів автошляхів не функціонували.
Були зруйновані або приведені в аварійний стан школи, в які ходили понад 200 тисяч дітей; 400 об'єктів охорони здоров'я.
Михайло Горбачов з дружиною під час візиту у зруйнований Спітак / East News
Організувати необхідну допомогу швидко не вдалося. МНС була створена два роки по тому, а служби цивільної оборони виявилися зовсім не готовими до такого масштабного лиха.
Генсек СРСР Михайло Горбачов у момент землетрусу був з візитом у США. Там він закликав західні країни допомогти Вірменії - вперше з часів Другої світової війни радянські кордони відкрилися для міжнародної допомоги.
Британський рятувальник / З особистого архіву
Допомогу в ліквідації наслідків землетрусу СРСР надали 111 держав. У рятувальній операції брали участі фахівці та волонтери з Франції, ФРН, Британії, США, країн Латинської Америки та інших.
За спогадами британських рятувальників, вони зібралися за два дні, але дорога зайняла ще три - частково - через безлад (багаж зі спорядженням на добу загубився в Шереметьєво), частково - через гігантський потік людей і техніки, що йшов до Вірменії.
Намети британських рятувальників / З особистого архіву
Крім того, в перші дні після землетрусу у Вірменії був мороз, який знижував шанси на виживання людей, які залишилися під завалам.
Гуманітарні вантажі для постраждалих збирали по всьому Союзу. Люди в Україні, Білорусі, Росії, балтійських республіках, у Середній Азії здавали ковдри, теплі речі, продукти для постраждалих. Багато в чому це був останній приклад єднання жителів Радянської країни.
На дванадцятий день рятувальної операції з-під завалів дістали останню живу людину. Всього врятували трохи більше 15 тисяч чоловік.
Як живуть зруйновані міста зараз
Відбудовувати Вірменію після землетрусу приїхали 45 тисяч будівельників із союзних республік. Після розпаду СРСР програму відновлювальних робіт було зупинено.
Місто Спітак встигли відбудувати, а ось Гюмрі залишилося стояти в руїнах. Тридцять років по тому багато постраждалих, як і раніше, живуть у тимчасовому житлі, нашвидку збудованому після землетрусу. Це були залізні будиночки за типом будівельних.
У Гюмрі їх завезли близько 50-60 тисяч, і вони хаотично заполонили собою місто. Школи, університети і лікарні працювали в наметах і тимчасових спорудах.